У листопаді 2021 року виповнюється 50 років найстарішій науковій програмі ЮНЕСКО у галузі збереження довкілля, що заклала основи концепції сталого розвитку.

Започаткування Програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» (МАБ)

9–19 листопада 1971 року 16-а сесія Генеральної конференції ЮНЕСКО започаткувала програму «Людина і біосфера» (МАБ – від англійського Man and the Biosphere, MAB) як міжурядову наукову програму, основним завданням якої є поліпшення взаємодії між людиною та довкіллям, зокрема зменшення загроз для біологічного та ландшафтного різноманіття, розроблення наукових засад збереження, відтворення, функціонування й раціонального використання екосистем на локальному, регіональному, національному та глобальному рівнях і формування на цій основі екологічної складової забезпечення сталого розвитку. Одним із найважливіших здобутків програми МАБ-ЮНЕСКО стало створення Всесвітньої мережі біосферних резерватів (ВМБР), яка щорічно поповнюється новими об’єктами, а отже, дедалі більше країн демонструють прагнення реалізувати цілі та завдання Програми. ВМБР охоплює всі типи екосистем і станом на листопад 2021 року та складається з 727 біосферних резерватів (зокрема 22 транскордонних) у 131 країні світу. На територіях біосферних резерватів наразі проживає понад 260 млн осіб, а загальна площа резерватів становить близько 5% поверхні Землі, що еквівалентно площі Австралії!

Біосферні резервати ЮНЕСКО Європи станом на 2020 рік (розмір і форма позначок – умовна)

Урочистості з нагоди 50-річчя програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» (під гаслом «Ідеться про життя») відбулися 17 жовтня 2021 року під час 41-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО (Париж, Франція). Присутніх привітали Генеральний директор ЮНЕСКО пані Одрі Азулє та Голова Міжнародної координаційної ради МАБ-ЮНЕСКО пан Адеподжу Адешола. У межах ювілейних заходів було також відзначено 30-річчя Премії імені Султана Кабуса за охорону довкілля та нагороджено лауреатів 2021 року. Під час акції «Передача естафети: діалог між поколіннями» всесвітньо визнані природозахисники та популяризатори пропагованих ЮНЕСКО цінностей поділилися своїм досвідом із молодіжними послами МАБ.

Створення Національного комітету МАБ України

За рекомендацією керівного органу програми – Міжнародної координаційної ради з програми ЮНЕСКО МАБ (МКР МАБ) – та відповідно до рішення Генеральної конференції ЮНЕСКО, а також з огляду на прохання Комісії Української РСР у справах ЮНЕСКО, 24 грудня 1973 року Президія Академії наук (АН) УРСР (нині – Національної академії наук (НАН) України) постановою № 477 створила при АН УРСР Національний комітет України з програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» (НК МАБ України). Було затверджено положення Комітету, його персональний склад, основні напрями роботи і визначено найперші функції. Слід зауважити, що НК МАБ України є одним із найстаріших у Європі та має в своєму активі значний науковий доробок. Упродовж 48 років діяльності НК МАБ України його очолювали академіки НАН України Костянтин Ситник (1973–1988), Валерій Кухар (1988–1993), Платон Костюк (1993–2010), Анатолій Шпак (2010–2011), а з 2011 року комітет очолює академік НАН України Анатолій Загородній, Президент НАН України від 2020 року.

Постанова Президії Академії наук УРСР від 24 грудня 1973 р. № 477 «Про створення при АН УРСР Національного комітету України з програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» (НК МАБ України)

НК МАБ України є органом, що координує дослідження українських учених у межах цієї довгострокової міжурядової та міждисциплінарної програми. Пріоритетним напрямом його роботи є наукове обґрунтування перспективного заповідання території України задля охорони, раціонального використання і відновлення функцій природних основ життя, здоров’я людини та збереження біорізноманіття.

Найвагомішим здобутком комітету, з цього погляду, є створення національної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО та забезпечення її належного функціонування. Крім того, українських фахівців чотири рази нагороджували премією програми ЮНЕСКО-МАБ для молодих учених.

Біосферні резервати України функціонують, спираючись як на національні, так і на міжнародні нормативно-правові акти, що динамічно корегуються залежно від пріоритетів і напрямів діяльності Програми МАБ. Зокрема, задля коригування подальшого функціонування Всесвітньої мережі біосферних резерватів ІІІ Конгрес біосферних резерватів ЮНЕСКО (Мадрид, Іспанія) затвердив 2008 року Мадридський план дій для біосферних резерватів на період до 2013 року.

Для розроблення нової Стратегії Програми МАБ на 2015–2025 роки та відповідного Плану дій на її виконання 26-а сесія МКР-МАБ (Йонкопінг, Швеція, 2014 рік) вирішила створити Стратегічну групу у складі шістьох членів Бюро МАБ, серед яких був і представник НК МАБ України, та шістьох експертів.

Зустріч членів Стратегічної групи з розроблення Стратегії Програми МАБ на 2015–2025 роки під час роботи 27-ї сесії МКР-МАБ (Париж, Франція)

Уже на 27-й сесії МКР-МАБ Стратегію Програми МАБ на 2015–2025 роки було прийнято та схвалено на 38-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО (Париж, Франція, 2015 рік).

Стратегічні цілі Програми МАБ на наступні 10 років безпосередньо пов’язані з функціями БР, визначеними у Положенні про ВМБР та основною глобальною проблемою – зміною клімату – і виглядають так.

Стратегічна ціль 1. Збереження біорізноманіття, відновлення й підвищення якості екосистемних послуг, заохочення сталого використання природних ресурсів.
Стратегічна ціль 2. Участь у побудові сталих, здорових і справедливих суспільств, економік та населених пунктів, що існують у гармонії з біосферою.
Стратегічна ціль 3. Сприяння розвиткові науки про біорізноманіття і сталість, освіті в інтересах сталого розвитку.
Стратегічна ціль 4. Підтримка заходів із пом’якшення наслідків зміни клімату й інших глобальних екологічних змін і адаптація до них.

Результатом подальшої роботи Стратегічної групи стало ухвалення Плану дій для Програми МАБ та її ВМБР на 2016–2025 роки (Лімський план дій) під час ІV Всесвітнього конгресу біосферних резерватів у Лімі (Ліма, Перу, 2016 рік).

Для впровадження Стратегії Програми МАБ на 2015–2025 роки та Лімського плану дій на 2016–2025 роки рішення ІV Всесвітнього конгресу біосферних резерватів у Лімі рекомендує урядам країн створити національні плани на основі цих документів. Відповідна робота за участі НК МАБ України, Департаменту заповідної справи Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, адміністрацій біосферних резерватів ЮНЕСКО України тривала майже півтора року. Врешті-решт, 4 липня 2018 року НАН України та Міндовкілля України спільним наказом затвердили План заходів щодо впровадження в Україні Лімського плану дій для програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» та її Всесвітньої мережі біосферних резерватів на період до 2025 року. Національний план заходів структурований аналогічно до Лімського плану і передбачає всеохопний комплекс заходів, згрупованих відповідно до стратегічних напрямів діяльності для ефективної реалізації Стратегії МАБ на 2015–2025 роки. Кожен стратегічний напрям містить завдання та перелік заходів для їх виконання із зазначенням відповідальних виконавців і термінів виконання. Загалом затверджений план містить 11 основних завдань і 54 заходи, для більшості з яких терміни виконання розраховані на весь строк дії Плану.

Зважаючи на те, що реалізація нової Стратегії та відповідного Плану дій потребує керівних принципів, які виходять за межі Положення про ВМБР, на 27-й сесії МКР-МАБ (2017 рік) було вирішено розробити Технічні настанови для біосферних резерватів. За підсумками роботи команди із 70-ти експертів 33-х країн (зокрема, й України), які майже 2 роки працювали у 4-х технічних підгрупах, у жовтні 2020 року Технічні настанови було представлено на 32-й сесії МКР-МАБ.

Технічні настанови для біосферних резерватів, представлені на 32-й сесії МКР-МАБ

Про визнання багаторічної діяльності НК МАБ України міжнародною спільнотою свідчить те, що восени 2019 року під час роботи 40-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО Україну втретє обрали до складу МКР-МАБ. Варто зауважити, що за час свого попереднього перебування у складі МКР-МАБ протягом 2007–2015 років Україна чимало зробила для вирішення багатьох природоохоронних проблем національного й міжнародного рівня, зокрема, створила чотири нові біосферні резервати ЮНЕСКО, серед них – один транскордонний.

Сучасний стан національної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО в Україні

Сьогодні мережа БР в Україні складається з 8 біосферних резерватів, що входять до Всесвітньої мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО та мають відповідні сертифікати, при цьому 4 резервати є транскордонними, а 2 з них – трилатеральні. Загальна площа біосферних резерватів ЮНЕСКО в Україні за останні 7 років зросла з 0,8% до 1,2% від площі території країни і станом на вересень 2021 року наближалася до 700 тис. га. Серед 38 країн Європи за кількістю БР Україна посідає 8 місце, хоча відносна площа БР України поки що майже уп’ятеро менша, ніж у середньому в Європі (6,8%; враховуючи Гренландію, котра адміністративно належить до Королівства Данія).

Національна мережа біосферних резерватів ЮНЕСКО України.

Національні резервати: 1. Асканія-Нова, 1982; 2. Чорноморський, 1982; 3. Карпатський, 1992; 4. Деснянський, 2009. Транскордонні резервати: 5. Дельта Дунаю, 1999 (Румунія, Україна); 6. Східні Карпати, 1999 (Польща, Словаччина, Україна); 7. Розточчя, 2019 (Польща, Україна); 8. Західне Полісся, 2012 (Білорусь, Польща, Україна)

Одним із найстаріших БР в Україні є «Чорноморський» (загальна площа 89 129 га), що отримав сертифікат ЮНЕСКО 15 лютого 1985 року. Чорноморський біосферний резерват репрезентує прибережні території Чорного моря та сухого південно-європейського степу. Головна цінність резервату – орнітофауна. Понад 50% видів флори і фауни заповідника охороняються Бернською конвенцією або включені до Європейського Червоного списку.

Зону степів в Україні представляє біосферний резерват ЮНЕСКО «Асканія-Нова» ім. Фрідріха Фальц-Фейна (загальна площа 112 889 га), що отримав сертифікат ЮНЕСКО 15 лютого 1985 року. Резерват забезпечує збереження єдиної в Європі ділянки типчаково-ковилового степу, в рослинності якого переважають дернові злаки. Територія резервату входить до Південного (Азово-Чорноморського) екологічного коридору і має особливе значення для збереження мігруючих видів птахів. За масштабами утримання тварин у напіввільних умовах, технологіями акліматизації, реакліматизації зоопарк заповідника «Асканія-Нова» є одним із найкращих у світі.

Гірські системи представляє найбільший біосферний резерват ЮНЕСКО України – «Карпатський» (площа– 181 139 га), що отримав сертифікат ЮНЕСКО 15 лютого 1993 року. Резерват презентує весь комплекс висотної поясності Українських Карпат – від передгірських лук і дібров до альпійського гірського поясу. Майже 90% загальної площі резервату займають унікальні смерекові та мішані ліси, при цьому площі букових, мішаних і смерекових пралісів є найбільшими в Європі. У резерваті знаходиться єдине у Центральній Європі рівнинне місцезростання гірського виду нарциса.

Біосферний резерват ЮНЕСКО «Деснянський» (площа – 58 293 га, сертифікат ЮНЕСКО від 26 травня 2009 року) репрезентує східнополіські ландшафти, екосистеми, флору і фауну. Тут представлено лісові, болотні, річково-заплавні, лучні природні комплекси. Серед лісів найпоширенішими є соснові, менш поширені – березові, збереглися також ділянки сосново-дубових, дубових і вільхових лісів.

Польсько-словацько-український транскордонний біосферний резерват ЮНЕСКО «Східні Карпати» – перший у світі трилатеральний резерват – отримав сертифікат ЮНЕСКО 2 лютого 1999 року. Українська складова території резервату – 31,6% (65 828 га). У межах резервату проходить Головний європейський вододіл. Цінність ТБР «Східні Карпати» полягає у добре збережених типових лісових екосистемах, зокрема букових і ялицевих пралісах, а також трав’янистих типах угруповань – гірськолучних полонинах. Ця територія є однією з найбільших складових мережі NATURA-2000 (мережі охоронних ділянок, центральному елементі в охороні біорізноманіття на території країн – членів ЄС, складовими якої є типи природних середовищ, рідкісні й такі, що перебувають під загрозою зникнення або руйнування) і становить ключове ядро екологічної мережі Європи. Незаймані букові ліси ТБР «Східні Карпати» та БР «Карпатський» з 2007 року включено до переліку об’єктів Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО.

Румунсько-український транскордонний біосферний резерват ЮНЕСКО «Дельта Дунаю» отримав сертифікат ЮНЕСКО 2 лютого 1999 року. Українська складова – Дунайський біосферний заповідник України – становить 6,7% площі резервату (49 220 га). Дельта Дунаю належить до екологічно особливо цінних природно-територіальних комплексів Європи. Тут знаходиться центр біорізноманіття світового масштабу, важливе місце гніздування та сезонних скупчень птахів, розмноження цінних промислових і рідкісних видів риб. Причому дельта Дунаю – наймолодша сформована природним шляхом частина суходолу на нашому континенті, її вік – 200-400 років. Дельта Дунаю має надзвичайно динамічний та мозаїчний ландшафт: озера, протоки, річкові рукави, болота, різні за віком острови. Основна частина дельти розташовується в Румунії і з 1991року включена до списку Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО.

Генеральний директор ЮНЕСКО пані Ірина Бокова (друга ліворуч) і голова НК МАБ України академік НАН України Анатолій Загородній (перший праворуч) на церемонії вручення сертифікатів ЮНЕСКО біосферному резервату «Західне Полісся»

Білорусько-польсько-український транскордонний біосферний резерват ЮНЕСКО «Західне Полісся» – другий в Європі і третій у світі тристоронній транскордонний біосферний резерват – отримав сертифікат ЮНЕСКО 11 липня 2012 року. Його створили шляхом об’єднання трьох національних біосферних резерватів: польського БР «Західне Полісся», білоруського БР «Прибузьке Полісся», українського БР «Шацький». Українська частина ТБР становить 28,5% (75 075 га). Ці природоохоронні об’єкти розташовані на Чорноморсько-Балтійському (головному в Європі) вододілі басейнів річок Прип’ять і Західний Буг. Основне завдання ТБР «Західне Полісся» – збереження поліських ландшафтів та системи карстових озер, одне з яких – Світязь – займає площу 2 622 га і є найбільшим та найглибшим (максимальна глибина – 58,4 м) озером України.

Польсько-український транскордонний біосферний резерват ЮНЕСКО «Розточчя» є наймолодшим біосферним резерватом України – він отримав відповідний сертифікат 19 червня 2019 року. Українська частина резервату (74 800 га) забезпечує сталий розвиток регіону Розточчя та передбачає відродження традиційних ремесел, народних промислів, пропаганду невиснажливого природокористування, збереження історико-культурної спадщини, еколого-освітню діяльність, розвиток «зеленого» туризму.

Перспективні напрями діяльності НК МАБ України

Основним напрямом діяльності НК МАБ України є забезпечення належного функціонування національної мережі біосферних резерватів та її розширення шляхом створення нових об’єктів, зокрема транскордонних, адже Україна межує з багатьма європейськими державами і має великі можливості розширення співпраці з ними для створення відповідної мережі транскордонних біосферних резерватів. З цього погляду, перспективними є території гірських масивів Карпат на кордоні України і Румунії: Мармароські та Кузійські ділянки Карпатського БР і Чивчино-Гринявські гори, де 2009 року було створено Верховинський (Івано-Франківська область) і Черемоський (Чернівецька область) національні природні парки. Планується поєднати ці парки із Закарпатським масивом – на основі включення румунського природного парку «Гори Мармарощини» до майбутнього ТБР «Мармароські та Чивчино-Гринявські гори».

Розпочато створення біосферного резервату з робочою назвою «Прип’ятське Полісся» (в межах Київської, Житомирської та Рівненської областей). Відбулися також консультації з НК МАБ Республіки Білорусь щодо перспектив створення на Поліссі білорусько-українського транскордонного біосферного резервату.

На території українського Придунав’я (Одеська область) визначаються потенційні ділянки – кандидати на включення до складу створюваного тристороннього молдовського-румунсько-українського біосферного резервату в пониззі Дунаю і Пруту на базі румунсько-українського ТБР «Дельта Дунаю» та молдовського БР «Нижній Прут» або створення окремого транскордонного молдовсько-українського біосферного резервату.

За інформацією СПНС НОВ Президії НАН України