У вересні 2022 року в Одесі за підтримки проєкту ЄС-ПРООН «Європейський Союз заради посилення екологічного моніторингу Чорного моря» (EU4EMBLAS) і креативного простору «Діалоги» й за участі науковців Інституту морської біології НАН України стартувала безкоштовна науково-мистецька школа «Чорноморський щоденник – 2022», основна цільова група якої – діти-переселенці й одесити, які цікавляться життям мешканців Чорного моря та водночас мають творчі здібності й вивчають нові художні стилі. Заходи в межах цієї ініціативи триватимуть до 31 жовтня 2022 року – Дня Чорного моря.  Афіша школи |
Кожен учасник школи має нагоду послухати лекції провідних учених Українського наукового центру екології моря Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України й Інституту морської біології НАН України про морське життя. Потому діти матимуть обрати свого героя та творчий стиль, в якому вони його представлятимуть, і протягом місяця готувати свої творчі роботи до захисту на фінальній виставці 31 жовтня 2022 року.
Першого лекційного дня лекції прочитали науковці Інституту морської біології НАН України – старший науковий співробітник відділу якості водного середовища доктор біологічних наук Михайло Сон і науковий співробітник відділу морфо-функціональної екології водної рослинності кандидат біологічних наук Катерина Калашнік.
Михайло Сон у своїй лекції «Чорноморські молюски» розповів слухачам про головні класи молюсків та різницю між черепашками черевоногих і двостулкових молюсків та описав походження трьох груп видів: понто-каспійських реліктів, атлантико-середземноморських видів і видів-вселенців.
Із понто-каспійських видів учений продемонстрував вид Theodoxus fluviatilis; з атлантико-середземноморських видів – види Mytilus galloprovincialis, Barnea candida (Морський ангел), Donacilla cornea, Cerastoderma glaucum (Серцевидка), Donax trunculus (Морський метелик); із видів-вселенців – Rapana venosa, Mya arenaria, Anadara kagoshimensis, Arcuatula senhousia. Лектор доступно пояснив дітям, як ці види розподіляються за біотопами (зокрема, глибинами, субстратами й солоністю), наскільки нині поширені в Північно-західній частині Чорного моря, чи є вони рідкісними, масовими або такими, що різко змінюють чисельність останніми роками. Михайло Сон також виокремив специфічні риси видів – такі, як формування бісусу чи бісусних матів, фільтрація, хижацтво, просвердлювання твердих субстратів. З особливою цікавістю діти обговорили із науковцем вживання в їжу місцевих видів молюсків.
 Барнея (Barnea candida). Фото: Михайло Сон |
 Donacilla cornea. Фото: Михайло Сон |
 Arcuatula senhousia. Фото: Михайло Сон |
 Arcuatula senhousia. Фото: Михайло Сон |
Катерина Калашнік розповіла учасникам школи про найпоширеніші багатоклітинні водорості Чорного моря, які можна побачити, гуляючи на узбережжі чи плаваючи в морі. За її словами, первинна ідентифікація водоростей дуже легка, адже вони поділяються за кольором слані й отримали відповідні назви – зелені, червоні та бурі.
Учена продемонструвала фотографії найтиповіших і найцікавіших представників різних відділів водоростей та навела загальну інформацію й цікаві факти про них. Із зелених водоростей присутні ознайомилися з Ульвою (Ulva) і Кладофорою (Cladophora) – найпоширенішими водоростями всіх водойм, що їх можна зустріти у викидах на узбережжі, на прибережному камінні, траверсах і хвилеломах.
 Кладофора яскраво-зелена (Cladophora laetivirens). Фото: Галина Мінічева / Катерина Калашнік |
З-поміж червоних водоростей Катерина Калашнік так само представила найпоширеніші види – Цераміум (Ceramium) і Полісіфонію видовжену (Polisiphonia elongata). Ще один цікавий вид – Порфіра білопоцяткована (Neopyropia leucosticta), котра зростає лиш у зимово-весняний період і доводиться найближчою родичкою водоростям норі, що використовуються при виготовленні суші. Лекторка також розповіла про червону водорість Філофору (Phyllophora) й унікальне місце її зростання – Філофорне поле Зернова, з якого в минулому столітті у промислових масштабах добували сировину для виготовлення агар-агару, використовуваного в харчовій промисловості при виготовлені різноманітних солодощів. У ХХ столітті розміри філофорного поля зменшилися через погіршення якості води, а філофора майже зникла, проте нині спостерігається відновлення поля.
 Полісіфонія видовжена (Polisiphonia elongata). Фото: Галина Мінічева / Катерина Калашнік |
 Порфіра білопоцяткована (Porphyra leucosticta). Фото: Галина Мінічева / Катерина Калашнік |
 Філофора (Phyllophora). Фото: Галина Мінічева / Катерина Калашнік |
 Філофора (Phyllophora). Фото: Галина Мінічева / Катерина Калашнік |
Серед бурих водоростей Катерина Калашнік продемонструвала дітям Пунктарію широколисту (Punctaria latifolia), Ектокарпуса стручкуватого (Ectocarpus siliculosus), Стріарію відтягнуту (Striaria attenuata), Леатезію морську (Leathesia marina), що мають слані різної форми і зростають у зимово-весняний сезон. А, крім того, розповіла про Цистозіру бородату (Gongolaria barbata) – багаторічну водорість, яка утворює підводні «ліси». На жаль, вона зникла з Одеського узбережжя в 1970–1980 роках унаслідок органічного забруднення води. В Одеській області цей вид зростає лише в Тилігульскому лимані. На території України масово розвивається біля узбережжя Криму.
 Цистозіра бородата (Cystoseira barbata). Фото: Галина Мінічева / Катерина Калашнік |
 Цистозіра бородата (Cystoseira barbata). Фото: Галина Мінічева / Катерина Калашнік |
Як зауважила науковиця, водорості не лише зникають через погіршення умов середовища – з’являються і нові види. Наприклад, в Одеський затоці наприкінці минулого століття з’явилася бура водорість Десмарестія зелена (Desmarestia viridis), що зараз є одним із масових видів водоростей у весняний період. Оскільки вона походить із північних морів, то зростає на глибинах більше 6 метрів, де вода прохолодніша. Цікаво, що опиняючись на повітрі, Десмарестія зелена змінює колір із бурого на зелений, тому її легко сплутати із зеленою водорістю.
 Десмарестія зелена (Desmarestia viridis). Фото: Галина Мінічева / Катерина Калашнік |
На завершення виступу Катерина Калашнік показала фотографії Камки морської (Zostera marina) та Камки малої (Zostera noltii), які помилково вважаються водоростями, а насправді є квітковими рослинами, що пристосувалися до зростання у морському середовищі. Їх іще називають морськими травами, бо вони утворюють підводні луки з великим біорізноманіттям.
 Камка мала (Zostera noltii). Фото: Галина Мінічева / Катерина Калашнік |
Інститут морської біології НАН України сподівається, що участь його вчених у просвітницьких, зокрема науково-мистецьких, заходах сприятиме залученню дітей до популяризації морських досліджень і вихованню у них прагнення до збереження екосистеми Чорного моря, а також спонукатиме до творчості.
 Ентероморфа (Enteromorpha). Фото: Олександр Куракін |
За інформацією Інституту морської біології НАН України