Народився в 1901 р. в с. Ялтушків Барського району Вінницької області. В 1931-1934 рр. навчався в аспірантурі під керівництвом академіка В.А. Плотникова (Інститут хімії). В 1934-1935 рр. працював науковим співробітником відділу неорганічної хімії. У 1935 р. захистив кандидатську дисертацію, переведений на посаду старшого наукового співробітника. З 22 червня 1941 р. по липень 1944 р. знаходився в Радянській армії. В 1947 р. захистив докторську дисертацію. До 1947 р. працював в Інституті загальної неорганічної хімії на посаді старшого наукового співробітника, а з 1947 по 1950 р. – завідуючим лабораторії неводних розчинів. З січня 1950 р. знову працював на посаді старшого наукового співробітника у зв'язку з збільшенням лабораторій та зменшенням обсягу роботи по водним розчином.
За сумісництвом працював в Київському університету на посаді доцента та завідуючим кафедри фізичної хімії в Київському художньому інституті.
Опублікував більше 30 наукових праць. Помер в 1992 р.
Роботи присвячені дослідженню природи електролітичної розчинності розчинів, зокрема, електропровідності та в’язкості подвійних та потрійних систем. Розробив теорію концентрованих розчинів. Пояснив явище аномальної електропровідності.