Перегляд новини

Пандемія COVID-19 змусила науковців з усього світу об’єднатися в боротьбі проти цієї хвороби. До пошуку ліків і розробки діагностики долучилися й українські дослідниці, зокрема Інесса Скрипкіна, яка вивчає лікування коронавірусу за допомогою стовбурових клітин, і Тетяна Древицька, яка знайшла універсальний маркер для прогнозування важкості його перебігу.

Завідувачка лабораторії біосинтезу нуклеїнових кислот, старша наукова співробітниця Інституту молекулярної біології та генетики НАН України кандидатка біологічних наук Інесса Скрипкіна з іншими науковцями досліджувала зміни, що відбуваються на рівні ДНК у хворих на рак, а також лікування хвороби за допомогою стовбурових клітин. Вони виявили закономірність: якщо ці клітини вводили тваринам із початковими стадіями раку кишківника – вони нівелювали його дію та допомагали організму боротися. Якщо піддослідні мали третю чи четверту стадії – то, навпаки, швидше гинули. Сьогодні Інесса є завідувачкою лабораторії, яку заснували на базі відділу біосинтезу нуклеїнових кислот Інституту молекулярної біології та генетики. У часи СРСР там уперше синтезували комплементарну ДНК (кДНК) на основі матриці РНК. Це зробило справжній прорив не тільки в молекулярній біології, а й дало поштовх до розвитку генетичної інженерії, адже тепер науковці мали можливість синтезувати будь-який білок. Першими білками, які отримали дослідники, стали гормони інсулін і соматотропін. Тепер вони можуть синтезувати безліч білків для будь-яких потреб, зокрема й для створення антитіл.

У 2020 році українські науковці з Інституту клітинної терапії розпочали клінічне випробування, де використали мезенхімальні стовбурові клітини (з них найлегше культивувати інші клітини – ред.). Їх застосували для лікування хворих з тяжкою пневмонією, яку спричинив COVID-19. Інесса з колегами почала вивчати, як змінюються маркери в крові, що відповідають за захист організму від запалення та чи можна визначити ті з них, які вкажуть на ураження серця чи легенів, які викликала хвороба. Інесса Скрипкіна зазначає: «Це були люди, які лежали в реанімації. Їм давали перевірені стовбурові клітини, які допомагали захистити легені. У хворих, які не можуть дихати та мають запалення легенів, формуються рубці, які залишаються на все життя. У тих, кому ми вводили стовбурові клітини, ці спайки не утворювалися».

Пацієнтам давали клітини, які Інесса власноруч перевіряла методом ПЛР. Ці клітини не мали рецепторів, із якими міг би взаємодіяти вірус SARS. Дослідники вводили їх 15-м пацієнтам, а потім перевіряли кров через 7, 14 і 28 днів. Уже за тиждень вони побачили, що кількість маркерів, які захищають організм, збільшилася, а тих, що показують запальний процес, зменшилася. Наразі результати цих досліджень подали до розгляду в журнал Frontiers in Immunology, який є провідним у галузі імунології.

Молекулярна фізіологиня, генетикиня, старша наукова співробітниця інституту фізіології ім.О.О.Богомольця кандидатка біологічних наук Тетяна Древицька за час своєї наукової діяльності працювала в різних напрямах: від вагітності, ускладненої хромосомними аномаліями, до досліджень ішемії, інфаркту, астми, діабету й інших хвороб. Під час пандемії COVID-19 медична система була перевантажена, а лікарі мали вимушено обирати людей, які можуть продовжити лікування в шпиталях. Саме тому Тетяна вирішила знайти загальний науковий підхід до розподілення пацієнтів – універсальний маркер важкості, який би прогнозував схильність до важкого перебігу COVID-19 у хворих із високої групи ризику. Для пошуків універсального маркера досліджували дані пацієнтів із груп ризику – з діабетом, ожирінням, артеріальною гіпертензією й іншими супутніми патологіями. Далі почали шукати діагностичний маркер, який буде досить легко визначити в будь-якій лабораторії. Ним виявилася вільна позаклітинна ДНК. Її рівень у крові хворого пацієнта вказує на майбутню важкість перебігу COVID-19: «Ми побудували математичну модель, яка довела специфічність і чутливість цього маркера. Це працює не тільки для відомих штамів коронавірусу, а й для його майбутніх мутацій і будь-яких інших вірусних захворювань. Точність нашого методу – 85%».

Наразі наукова команда Тетяни подала статтю до авторитетного наукового видання Disease Markers для отримання незалежної рецензії. Якщо маркер визнають світові експерти, лікарі зможуть запроваджувати цей метод у свою практику.

За інформацією медійної платформи «Wonder»