У колективній монографії комплексно досліджено різноманітні аспекти розвитку української музичної культури в контексті світових полівекторних тенденцій. Тісний музичний зв’язок України зі світом розкрито на прикладі творчості українських композиторів і виконавців, визнаних світовою спільнотою, теоретичних музикознавчих розробок, фестивального руху, діяльності провідних мистецьких інституцій країни.

У пропонованому дослідженні під кутом зору новітніх напрацювань сучасного музикознавства висвітлюється складне і багато в чому трагічне десятиліття в історії української музичної культури ХХ ст. — 1930-ті роки. Розділи колективної монографії згруповано у три блоки, які вміщують унікальні матеріали про композиторську творчість з погляду становлення її жанрової системи, здобутки і втрати у побутуванні музично-сценічних жанрів, а також культуротворчі процеси в українській музиці цього періоду у зв’язку із суспільними обставинами.

Колективна праця «Історії українського кіно» (т. 3) є продовженням 5-томного видання, яке охоплює всю історії вітчизняного кіномистецтва — від самих його початків (кінець ХІХ ст.) і до перших десятиліть ХХІ ст. У центрі історичного дослідження постать класика українського і світового кіно Олександра Довженка. Простежено життєвий і власне творчий шлях кіномитця, письменника і сценариста, художника, взаємопов’язаність світоглядних, філософських, ідеологічних та власне мистецьких поглядів Довженка. Простежено його вплив на розвиток українського та світового кіно.

Л. Ганзенко, Р. Забашта, О. Ламонова та ін.

У монографії досліджено специфіку феномену перехідних епох у ракурсі мистецтвознавчого погляду на тисячолітню історію розвитку художньої традиції на українських теренах. Акцент зроблено на виявленні перехідних естетичних концепцій, дифузних явищ в образотворчому мистецтві. Публікація цих матеріалів дозволить розширити горизонти наукових уявлень про історію українського мистецтва, виявити специфіку національної художньої традиції.

М. Хай

Книга представляє зацікавленому читачеві унікальний новітній погляд на феномен і проблематику одного з найунікальніших явищ української традиційної культури — кобзарства і лірництва. Крізь призму світобачення леґендарного панотця-цехмайстра Київського кобзарського цеху Миколи Будника та власних спостережень й експериментів, в процесі багаторічного спілкування та активної співпраці з майстром, автор доходить важливих висновків про історичну сутність кобзарських практик в Україні, виникнення й еволюції супровідного інструментарію, як-от гусел, автентичної бандури, кобзи Остапа Вересая, колісної ліри, та репертуару, що виконувався на цих інструментах. Видання є важливим етапом усвідомлення наукової істини про основи епічної й старцівської традицій українців. Воно містить конструктивну критику сучасного, так званого «академічного» бандурництва й розвінчує цілу низку квазінаукових і романтичних мітів про кобзарство. Висловлені тут гіпотези, теоретичні роздуми про самого Миколу Будника і ко

М. Стріха

У виданні вперше досліджено постать Максима Рильського як перекладача текстів лібрето для «українізованої» в 1926 році Київської опери. Цей аналіз проведено на тлі широкої панорами тенденцій світового оперного виконавства з одного боку, і складних, часто трагічних суспільно-політичних процесів, які відбувалися в тодішній Радянській Україні — з другого. З використанням великої кількості архівних та літературних джерел зроблено спробу встановити датування оперних перекладів Максима Рильського, окремо проаналізувати ті випадки, де підпис поета було поставлено в афішах театру під текстами, які насправді належали іншим авторам (репресованим або тим, які емігрували) з метою порятунку їхніх текстів для української сцени. Реконструйовано творчу манеру Рильського — оперного перекладача. Показано, що перекладання текстів для опери було для Максима Рильського виразним націєтворчим проєктом, що мав на меті піднести суспільний статус української мови й української культури. Проаналізовано можливост

Ірина Стеценко, Ганна Остапенко

Підручник інтегрованого курсу «Мистецтво» для 3 класу відповідає Типовій освітній програмі, розробленій під керівництвом Р.Б. Шияна (НУШ-2). Він поєднує навчальні матеріали для розкриття всіх змістовних ліній мистецької галузі. Новаторський підручник є частиною комплекту, до якого також входять підручники «Я досліджую світ» і «Українська мова та читання». Усі три підручники поєднані спільними темами модельної програми, що забезпечує реалізацію принципу наскрізної інтеграції. Підручник «Мистецтво» ознайомлює дітей із живописом, музикою, танцем та іншими видами мистецтва і допомагає побачити красу та багатогранність навколишнього світу. На уроках учні активно діють, пізнають мистецтво через емоції — обговорюють, досліджують, музикують, імпровізують, інсценізують, диригують, зіставляють образи у творах мистецтва та явища довкілля тощо.

Д.В. Степовик

Монографія про одного з найвизначніших український графіків і живописців другої половини ХХ — початку ХХІ ст. Василя Лопати, який з 1990-х років за сімейними обставинами мешкає у США. Він за традиційні графічні твори став лауреатом шевченківської премії. У США В. Лопата зайнявся також живописом, в основному із життя української громади штату Каліфорнія, де він постійно мешкає разом із родиною у місці Сан-Франциско. Творчість В. Лопати визнана як українською громадою США, так і самих американців.

Лев Ревуцький ; вступ. ст. та перекл. В. Кузик

В історії світової музичної культури Симфонія № 2 Л. Ревуцького визнана як кращий твір української симфонічної музики першої половини ХХ століття. Одразу після створення вона виконувалася не тільки симфонічними оркестрами Києва, Харкова, Одеси, Чернігова та галицького Львова (що тоді територіально не входив до колишньої УРСР), але й за кордоном — у Польщі, Литві, Латвії, Німеччині, США, Канаді та ін. Звідусюди надходили схвальні рецензії, що особливо підкреслювали напрочуд яскравий національний колорит тематизму та високу професійну майстерність композиторського письма молодого українського автора. На жаль, довгі роки рукопис першої редакції твору вважався втраченим і лише нещодавно був віднайдений у бібліотеці Львівської філармонії. Видавництво «Музична Україна» реставрувало рукопис по неповній партитурі та оркестрових голосах. Партитуру видання буде розіслано по мистецьких навчальних закладах та оркестрах України. Нагадаємо, спеціалізоване державне музичне видавництво «Музична Україн

Рахно Костянтин

Монографію присвячено історії української фольклористики в керамологічному аспекті з найдавніших часів до початку ХХІ століття. Накопичення фактажної бази керамологічних студій почалося саме з фольклорних матеріалів — міфологічних легенд, казок, переказів, бувальщин, пісень, приказок і прислів’їв про гончарів і горшковозів, гончарні сировину й вироби, торгівлю ними та їхнє застосування, з описів календарних, родинних та оказійних обрядів, магічних практик, вірувань і повір’їв, де фігурували глиняні вироби чи були задіяні гончарі. Виявлено елементи гончарського фольклору в джерелах ХІ — кінця ХVІІІ століття, показано збирання гончарського фольклору в першій половині ХІХ століття, основні тенденції розвитку української керамологічної науки в другій половині ХІХ століття — на початку ХХ століття, піднесення української керамології в першій половині ХХ століття, діаспорні дослідження керамологічної проблематики, студіювання гончарської проблематики в другій половині ХХ століття, сучасні на

Волошенюк О., Дегтярьова Г., Каліберда М. та ін.

Посібник «Освітні практики із запобігання інфодемії, або Як не ізолюватися від правди» містить серію моделей занять із біології, громадянської освіти / історії, української мови та сценарій позакласного заходу, в які інтегрована медіаграмотність. Контент формує навички критичної оцінки медіаповідомлень, розуміння власної ролі у запобіганні інфодемії та відповідальне ставлення щодо поширення «вірусної» інформації.

Старагіна І.П., Волошенюк О.В., Мокрогуз О.П., Ганик О.В.

Навчально-методичний посібник присвячено найактуальнішій проблемі сучасної освіти — формуванню медіаграмотності в учнів початкової школи. Автори пропонують аналіз дидактичних основ формування медіаграмотності в молодшому шкільному віці й на прикладах показують шляхи реалізації дидактичних принципів у навчальному процесі.

упоряд. та вступ. Ст. Л. О. Єфремової

Видання містить давні та сучасні записи народних пісень XIX — XXI ст. з території сучасної Черкаської області, штучно утвореної 7 січня 1954 р. з різних районів Київської, Полтавської, Кіровоградської і Вінницької областей, яка складає важливий осередок розвитку народної пісенності центральної України, охоплюючи частину східного Поділля та середньої Наддніпрянщини. Народна творчість краю характеризується значним розмаїттям народнопісенного репертуару, рясніє унікальними зразками багатоголосного протяжного наддніпрянського співу. Особливу увагу збирачі та науковці приділяли Звенигородщині у зв’язку із тим, що цей край став батьківщиною Тараса Григоровича Шевченка. Широкий історичний діапазон вміщених у збірці пісень (від записів М.В. Лисенка, О.А. Кошиця, А.Д. Шмиговського, численних матеріалів початку та другої половини ХХ ст. з архіву ІМФЕ ім. М.Т. Рильського до надбань сучасних збирачів, зокрема й учасників проекту «Поліфонія», започаткованим Міклошем Ботом) дозволяє робити висновки

О.С. Найден

Мета цієї книги полягає у висвітленні тієї царини українського менталітету, у якій співвідносяться історичні й фольклорні фактори основних онтологічних питань буттєвості, у якій історична й фольклорна пам’ять творять образ сьогодення в його реальних та уявних рисах. Щодо цього образ воїна найбільш поширений, значимий і показовий, йому немає альтернативи як в усному, пісенно-поетичному фольклорі, так і в народному малярстві. Однак якщо матеріал усного фольклору, у якому фігурує воїн, давно вже зібраний і принаймні поданий описово, то образотворчий матеріал — масова аматорська народна картина — майже зовсім не збирався й не досліджувався. Тому ще одним завданням автора було вироблення стратегії і пошуку методологічних принципів розгляду творів усного, пісенно-поетичного та образотворчого фольклору в національно-історичному й загальнокультурному контекстах.

Міщанин Віктор

За архівними матеріалами та спогадами старожилів, висвітлено маловідомі події селянських самосудів 1927 та 1933 років, які відбувалися в одному з гончарних осередків — селі Малі Будища Опішнянського району (Полтавщина). Особливістю описаних епізодів було те, що їх учасниками як потерпілі, обвинувачені й свідки виступали особи, причетні до місцевого гончарства.

Людмила Метка

В. Кузик, О. Кавунник ; упоряд. Кавунник О.А.

Колективна монографія вчених-музикознавців, культурологів, теологів, бібліотекознавців, краєзнавців присвячені культурі й мистецтву Чернігово-Сіверського краю ХХ — початку ХХІ століть. Охарактеризовано культуротворення його митців, колективів як носіїв традицій та інновацій Чернігово-Сіверщини в контексті національної культури України минулого та сьогодення.

Коваленко Оксана, Пошивайло Світлана

Однією з актуальних проблем української керамології як наукової дисципліни є відсутність посібників і методичних матеріалів, які б допомогли науковцям, передовсім музеологам, фахово здійснювати опис і атрибуцію кераміки. Тому автори пропонують уніфіковану наукову термінологічну систему опису частин глиняних виробів для використання як у повсякденній музейній роботі, так і в наукових керамологічних студіях. Подано послідовність дій з опису керамологічних музейних одиниць зберігання. З’ясовано лінгвістичні нюанси правильного використання наукової термінології в керамології й музеології. Видання широко ілюстроване, містить значну кількість прикладів для опису різних видів глиняних виробів.

Оксана Коваленко

Пропонована праця є частиною багатотомного видання «Етнографічний образ сучасної України». У томі подано тексти, світлини, плани та малюнки з різних історико-етнографічних регіонів, що репрезентують народні будівельні традиції, особливості забудови населених пунктів, способи організації середовища проживання та світоглядні уявлення українців. У комплектації та укладанні книги взяли участь учені-народознавці Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського (К. Бех, М. Бех, Ю. Бідношия, Г. Бондаренко, В. Борисенко, Л. Боса, О. Головко, В. Горова, З. Гудченко, О. Дєдуш, І. Коваль-Фучило, М. Курінна, Н. Литвинчук, М. Олійник, Л. Пономар, Б. Сауляк, Н. Стішова, О. Таран та ін.), колишні співробітники Інституту (Л. Артюх, О. Васянович, Т. Величко, С. Довгань, В. Іванчишен, В. Сироткін, С. Сіренко та ін.), фахівці із суміжних наукових установ НАН України (А. Зюбровський, В. Конопка, Р. Радович), музею просто неба у Києві (Є. Гайова, Л. Орел, Р. Свирида, С. Щербань)

Пропонована праця є частиною багатотомного видання. У томі представлено записи польових матеріалів з різних історико-етнографічних регіонів України, зібрані співробітниками відділу «Український етнологічний центр» Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського, а також працівниками дотичних наукових установ НАН України й університетів упродовж останніх десятиліть під час комплексних етнографічних експедицій. Уміщені відомості стануть міцним фактологічним підґрунтям для вивчення особливостей поховально-поминальної обрядовості українців, допоможуть простежити трансформації / редукції окремих ритуалів, які складають комплекс поховального обряду та поминального циклу. Польові матеріали останніх десятиліть яскраво відображають локальні особливості, міжкультурний взаємовплив та наслідки світових глобалізаційних процесів, які зачепили обрядовість похоронно-поминального циклу, попри стійкий консерватизм поховально-поминального ритуалу в цілому.

В.В. Громченко

Монографію присвячено дослідженню духового соло в європейській академічній композиторській та виконавській творчості ХХ — початку ХХІ ст. У роботі висвітлено основні тенденції розвитку сценічно-одноосібного виконавства на духових академічних інструментах від Античності до початку ХХI століття включно, визначено специфіку та здійснено систематику сценічно-індивідуальної духової практики соло в академічній музиці ХХ — початку ХХІ століть.

Врочинська Г., Стельмащук Г.

Відомі етнографи зі Львова, академік НАМ України Галина Стельмащук і старший науковий співробітник Інституту народознавства НАН України Ганна Врочинська розповідають про те, як з розвитком технологій розвивались і змінювались принципи виготовлення традиційних прикрас українців, які мали не тільки художньо-естетичний сенс, але і зберігали своєрідний культурний код нації. Цікаво, що прикрасами користувались не тільки переважно жінки, але й для чоловіків здавна існували власні традиції і системи визначених символів для позначення за допомогою прикрас в одязі, головних уборах, зброї тощо їхнього місця і становища в суспільстві.

О.В. Волошенюк, О.В. Чорний

Найважливіше досягнення реформування змісту початкової освіти — введення в шкільну практику інтегрованого навчання, що базується на компетентнісному підході. Методичний посібник має на меті допомогти вчителям опанувати підходи до інтеграції медіаграмотності до курсу «Мистецтво» в початковій освіті. Перша частина посібника містить основи медіаграмотності, а друга — методики та практичні завдання в сфері екранних мистецтв та візуальної грамотності.

упоряд. О.В. Сторчай, Н.О. Щеколдіна ; авт. вступ. ст. О.В. Сторчай

Науковим виданням до суспільного обігу залучаються невідомі джерельні матеріали до життєпису талановитої української художниці, графіка, гравера, ілюстратора класичної та радянської української й російської літератури, майстрині екслібрису Олени Борисівни Сахновської (1902—1958). Це, зокрема, автобіографія 1958 року та листи 1947—1958 року до знаного мистецтвознавця й музейного працівника Стефана Андрійовича Таранушенка (1889—1976), що зберігаються у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Бібліографія про творчість мисткині є дуже невеликою, отож фактологічний матеріал, репрезентований у виданні, стане солідним підґрунтям для дальшого монографічного дослідження її праці і доповненням до історії розвитку вітчизняного граверного мистецтва першої половини XХ ст. Публікація супроводжується вступною статтею, іменним покажчиком та ілюстративним матеріалом.

Т.С. Павлюк

Монографія присвячена історичним, історіографічним і теоретичним аспектам дослідження бального танцю. Здійснено структурно-функціональний аналіз баль¬ної хореографії як підсистеми культури, виявлено особливості розвитку цього виду мистецтва в різних історичних умовах. Проаналізовано специфіку сучасної бальної хореографії в Україні та інших країнах світу.

С.А. Давимука

Розкрито методологічні засади екосистеми мистецтва та розроблено пропозиції щодо її розвитку.

за ред. А. Клімашевського

Альбом сформований за результатами резонансної виставки «Керамічний код Івана Левинського» (Львів, 2019—2020). Репродуковані у книзі понад 500 пам’яток ужиткової і будівельної кераміки кінця XIX — початку XX ст. дають уявлення про виняткове мистецьке явище, створене підприємницьким талантом українського архітектора Івана Левинського. Науково-популярні статті дослідників зі Львова, Опішні, Харкова розкривають перед читачем захопливу панораму закодованих у візуальних формах смислів, що постали в добу модерну — час, коли в пошуку власного національного виразу з новою силою зазвучав мистецький діалог між Заходом і Сходом України.

Видання містить тези Міжнародної наукової конференції, в яких окреслено проблеми в галузі мистецтвознавства, музикознавства, театрознавства. Розглянуто питання історії мистецтва, творчість його визначних представників.

Яків Яциневич

Чегусова З.А.

Автор переконливо доводить, що культурна глобалізація, яка може супроводжуватися зменшенням унікальності колись ізольованих спільнот, що загрожує зникненню традицій і цінностей тих чи інших народів, породжує, як це не парадоксально, і зворотній процес, а саме: підштовхує українських митців декоративного мистецтва у їхній творчості до національної ідентифікації, спрямовує до пошуків архетипів своєї культури, повертає до національної культурної спадщини, стимулює до збереження національної самобутності.

авт.-упоряд. О. Пошивайло

Про унікальну мистецьку подію України — Українське бієнале художньої кераміки імені Василя Кричевського, започатковану з нагоди 100-річчя заснування Української Академії Мистецтв та на пошанування одного з її засновників і першообраного ректора, найхаризматичнішої постаті українського мистецтва першої половини ХХ століття — Василя Григоровича Кричевського (1873—1952). На виставці було представлено творчість молодих і знаних у світі керамістів України, Польщі, Білорусі та Бразилії, які презентували свої твори, виготовлені впродовж січня — травня 2017 року. В каталозі-альбомі подано відомості про учасників, фото та анотації експонованих творів.