Ukrainian
Summary:Україна стикається з низкою проблем соціально-економічного розвитку, глобальними викликами, стрімким погіршенням стану довкілля. Наслідки діяльності суспільства завдають шкоду не тільки довкіллю. але і здоров’ю населення. Перехід до впровадження основної світоглядної парадигми розвитку у ХХІ ст. — парадигми сталого (збалансованого) розвитку — потребує докорінної зміни не лише у розумінні впровадження нової моделі розвитку, а й опрацювання нових управлінських документів.
В цій ситуації очевидним є брак стратегічних документів, які б визначали основний вектор розвитку держави, а також механізм інтеграції окремих цілей та завдань у секторальну політику. Значною мірою це стосується системи територіального планування, яка вочевидь має були вдосконалена відповідно до європейських стандартів, зокрема і щодо збереження довкілля. Як показує практика співпраці з управлінськими структурами різного рівня та громадами, сутність сталого розвитку і усвідомлення екологічних загроз потребує значного підвищення масової екологічної свідомості як самого населення, так і державних менеджерів, які реалізують планувальний процес в Україні. В цій публікації розкрито підходи до екологізації планувального процесу та окреслено роль принципів сталого розвитку у функціонуванні системи планувального законодавства України. Зважаючи на те, що система просторового планування в Німеччині створює сприятливі умови для збереження або досягнення високого рівня якості навколишнього природного середовища, особливу увагу приділено його аналізу та можливостям впровадження в Україні. На прикладі Черкаської області розглянуто альтернативи для вдосконалення схеми територіального планування, а також принципові положення для здійснення стратегічної екологічної оцінки планувальної документації.
Russian
Summary:Украина сталкивается с рядом проблем социально-экономического развития, глобальными вызовами, стремительным ухудшением состояния окружающей среды. Последствия деятельности общества наносят вред не только окружающей среде, но и здоровью населения. Переход к внедрению основной мировоззренческой парадигмы развития в XXI веке — парадигмы устойчивого (сбалансированного) развития — требует коренного изменения не только в смысле внедрения новой модели развития, но и подготовки новых управленческих документов.
В этой ситуации очевидным является отсутствие стратегических документов, определяющих основной вектор развития государства, а также механизм интеграции отдельных целей и задач в секторальной политике. В значительной степени это касается системы территориального планирования, которая должна быть усовершенствована в соответствии с европейскими стандартами, в том числе по сохранению окружающей среды. Как показывает практика сотрудничества с управленческими структурами различного уровня и общинами, сущность устойчивого развития и осознания экологических угроз требует повышения массового экологического сознания, как самого населения, так и государственных менеджеров, которые реализуют планировочный процесс в Украине. В данной публикации раскрыты подходы к экологизации процесса планирования и обозначены роль принципов устойчивого развития в функционировании системы планировочного законодательства Украины. Вследствие того, что система пространственного планирования в Германии создает благоприятные условия для сохранения или достижения высокого уровня качества окружающей природной среды, особое внимание уделено её анализу и возможностям внедрения в Украине. На примере Черкасской области рассмотрены альтернативы для совершенствования схемы территориального планирования, а также принципиальные положения для осуществления стратегической экологической оценки планировочной документации.