Ukrainian
Summary:Розглянуто художню специфіку Шевченкових повістей, їхню проблематику та поетику загалом і кожного з дев’яти творів як автономної цілости зокрема, окреслено ґенезу повістей, розвиток у них традицій двомовної української прози 1830–1840-х рр., параметри взаємодії з творчістю Г. Квітки (Основ’яненка), Є. Гребінки, П. Куліша. Автор аналізує зовнішні та внутрішні контакти Шевченка з російською словесністю першої пол. XIX ст., засвоєння і заперечення в його прозовому доробку творчого досвіду західноєвропейських письменників, витлумачує семантику наявних у повістях численних інтертекстуальних відсилань, приділяючи увагу і текстологічним відповідностям.