View message

Про те, як бойові дії шкодять ґрунтам і як це згодом позначається на якості харчових продуктів, чи можна відновити постраждалі від війни землі та чому самого лиш розмінування і засипання вирв недостатньо, пояснила незалежному всеукраїнському молодіжному онлайн-медіа «Свідомі» завідувачка відділу загальної і ґрунтової мікробіології Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного  НАН України доктор біологічних наук Людмила Білявська.

Автор фото – Євген Малолєтка

«100% хімічної частини снаряда потрапляє у довкілля. Щось у повітря, щось — одразу до ґрунту, а щось вимивається водою і йде до наземних та підземних вод. Так у землі з’являються алюміній, мідь, кобальт та інші важкі метали. Внаслідок окиснення вибухівки у повітря, ґрунт та воду потрапляють сполуки сірки й азоту», — зауважила Людмила Білявська і розповіла, що вчені Інституту відібрали зразки ґрунту з місць ведення бойових дій у Київській, Чернігівській, Харківській, Донецькій та Сумській областях і перевірили цю землю на біологічну активність, визначивши, що змінюється в її структурі: «За нашими результатами, найчутливішими до токсичних речовин є агрономічно корисні мікроорганізми, від яких залежить утворення родючого шару ґрунту та його здоров’я. У здоровому ґрунті мають бути мільярди мікроорганізмів, через інтенсивне застосування хімічних пестицидів їхня чисельність і так зменшилась на три порядки, а через теперішні військові руйнування у зразках лишились лише десятки тисяч мікроорганізмів».

«Просто загорнути вирву і вирощувати на ній сільськогосподарську продукцію не можна, бо, в кращому випадку, якщо рослина навіть і виросте, то всі ті токсичні речовини, що лишилися в ґрунті, перейдуть в неї через вбирну здатність її коріння, а потім будуть накопичуватись і у самій продукції, – наголошує науковиця. – Правильне використання мікробних біотехнологій, розроблених в Інституті мікробіології і вірусології, не лише дасть змогу прискорити відновлення ґрунтів, а й сприятиме їхньому швидкому поверненню до землекористування як ресурсу для отримання екологічної продукції — якісніших врожаїв. <…> Рекультиваційні заходи важливі для відновлення стану і родючості земель. Проте у кожному випадку потрібно оцінювати, чи вони будуть економічно й екологічно вигідними, чи доцільніше вивести ці землі із сільськогосподарського призначення і дати їм можливість відновитися природним шляхом».