Науковий співробітник відділу нової історії України Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України кандидат історичних наук Павло Артимишин у своїй статті розглядає передумови становлення нинішнього очільника рф, розгортання його геополітичних амбіцій та специфіку зацікавленості в.путіним історією.
Учений зазначає: «Сам російський президент що далі, то частіше (а після початку війни проти України у 2014-му – і поготів) почав у публічних зверненнях обігрувати тематику історії (почасти занадто вільно та хаотично її інтерпретуючи). Уже навіть не варто згадувати про помпезні «паради перемоги», які щорічно проводили на Красній площі, чи запровадження практики використання в ці травневі дні георгіївських стрічок – тут ми говоримо радше про публічну інструменталізацію історії. Мова про те, що російський очільник, оцінюючи сучасні геополітичні процеси, почав дедалі активніше шукати відповіді в минулому (десь віддаленішому, а десь ближчому у часовій дистанції), ледь не поділяючи весь політичний світ на «державні» (з тривалою історією державності) та «недержавні» (з відсутністю такої) країни та окреслюючи місце між ними самої Росії. Звідси – і пояснення окупації Криму та Донбасу існуванням на «російських історичних землях» «Новоросії». Звідси – і трактування України суто як такої, яку створив Владімір Лєнін (ох же авантюрист!), об’єднавши аграрну «Малоросію» з індустріальною «Новоросією», яку згодом Сталін розширив на захід, а Хрущов «напідпитку» ще й поповнив Кримським півостровом».
Ознайомитися з повним
текстом статті Джерело: інформаційна платформа «Zaxid.net»