Старша наукова співробітниця відділу археології раннього залізного віку Інституту археології НАН України кандидатка історичних наук Евеліна Кравченко у своєму інтерв’ю для платформи «МАН» розповіла чим займаються археологи, як змінилася їхня робота від початку повномасштабної війни та що робити з нашою культурною спадщиною, яку викрадають російські окупанти.
Учена розповіла про знахідку, якою найбільше пишається: «Почну зі спростування стереотипу. З голлівудських фільмів у людей склалося враження, що робота археологів виглядає приблизно так: учені викопують у давньому храмі скульптуру, опісля швидко тікають із того місця, аби грабіжники не перехопили знахідку. Насправді ж обʼєкт дослідження — це залишки життєдіяльності людини відносно ґрунтових чи геологічних нашарувань. Тобто для археолога/-ині важлива не сама річ, а контекст її віднаходження. Саме місцевість, її умови, склад ґрунту допомагають нам зрозуміти, що це за знахідка. Ось чому я не виділяю якісь окремі речі. А пишаюся в археологічній роботі тим, що мені вдалося знайти найдавнішу залізоробну майстерню в Причорномор’ї. Датуємо її початком Залізної доби, тобто орієнтовно другою половиною IX — серединою VIII століття до н. е. Також я реконструювала відносини між племенами таврів, грецькими полісами та скіфами: описала, як був влаштований соціально-культурний, племінний і етнічний простір тодішніх мешканців лісостепу; проаналізувала всі дані, які вдалося отримати з археологічних розкопок про невідоме писемним джерелам плем’я Інкерманської долини, що мешкало там наприкінці ХІІ — на початку VII століття до н. е.».
Евеліна Кравченко також відмітила, що з початком повномасштабного вторгнення робота археологів майже припинилась – постійні обстріли та мінування унеможливлюють розкопки. Багато українських археологів стали на захист нашої культурної спадщини вже в інформаційному просторі, замінивши звичні розкопки на популяризаторську діяльність. Також археологи допомагають військовим з культурними пам’ятками, які трапляються їм на лінії фронту (наприклад, під час облаштування окопів).
Щодо того, якої шкоди росія завдала українській археологічній спадщині та що з цим робити, Евеліна Кравченко зауважила: «Росіяни навмисно руйнують і знищують наші культурні обʼєкти, масово вдаються до крадіжок спадщини. На жаль, учені та цивільні в цьому випадку можуть мало, адже будь-яка протидія окупантам загрожує здоровʼю та життю. Єдиний можливий варіант допомогти в порятунку культурної спадщини — зафіксувати злочин. Якщо ми маємо докази, можемо відкрити кримінальну справу, подати в міжнародний розшук і в майбутньому повернути річ. На мою думку, росію мають виключити з ЮНЕСКО як державу, що не дотримується засад діяльності цієї організації, конвенцій і принципів. Ми повинні працювати з міжнародним співтовариством у цьому напрямі, інформувати світ про злочини росії».
Ознайомитися з повним
текстом інтерв’ю Джерело: Мала академія наук України