4–8 вересня 2023 року на базі Міланської політехніки й Університету Мілану (Італія) відбувся спільний науковий захід – ХХХ міжнародна конференція Відділення фізики конденсованого стану Європейського фізичного товариства й Італійська національна конференція з фізики матеріалів «ФізМат2023», до яких долучилися й українські науковці.
Надзвичайно насичену
програму зібрання склали пленарні доповіді, численні секції та кілька мініколоквіумів. Тематика охопила дуже широкий спектр напрямів фізики конденсованого стану, зокрема сильно корельовані електронні системи, сучасні наноматеріали, спінтроніку і магнетизм, транспорт заряду в молекулах і біосистемах на різних масштабах, сильно невпорядковані й нерівноважні системи.
Крім того, під час конференцій було вручено Єврофізичну премію: її отримали професорка Клавдія Фелсер (Claudia Felser) і професор Б. Андрей Берневіґ (B. Andrei Bernevig) – «за суттєвий внесок у класифікацію, передбачення та відкриття новітніх топологічних квантових матеріалів».
Слід зауважити, що цьогорічні заходи мали виразно український акцент. Дуже важливим аспектом обговорень стала міжнародна підтримка України й українських науковців в умовах протистояння повномасштабній війні росії проти нашої держави. Наприклад, нинішній ситуації в Україні присвячувалася запрошена пленарна доповідь професора
Андрія Варламова – всесвітньо відомого вченого, який народився і закінчив школу в Києві, професора Інституту надпровідності, інноваційних матеріалів та приладів Національного наукового комітету Італії, професора Університету «Тор Бреґата» (Рим, Італія),
Почесного доктора Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАН України. У своєму виступі він висвітлив історію розвитку фізики в Україні, не оминувши увагою останні воєнні події, та деякі широко відомі результати українських учених, що стали внеском у світову фізичну науку. Увага до подій в Україні та до історії її фізики була така велика, що охочим послухати цю доповідь забракло місця у призначеній за розкладом аудиторії, тож організатори мусили перервати роботу і запросили учасників до більшого приміщення.
 Професор Андрій Варламов |
«Як суверенна держава Україна з’явилася в Європі у Середньовіччі та була добре відома під назвою «Київська Русь». Її частинами згодом керували різні сусідні держави – Золота Орда, Литва, Польща, Австро-Угорська та російська імперії, – пояснив колегам професор Андрій Варламов. – Один із перших відомих українських учених, уродженець Дрогобича Юрій Котермак (він же Юрій Дрогобич) – філософ, астроном, лікар – наприкінці XV століття став ректором Болонського університету в Італії.
На межі XVI–XVII століть в Україні виникли перші наукові центри – Острозький колегіум і Києво-Могилянська академія.
1661 року у Львові, головному місті Заходу України, який перебував під владою Польщі, було засновано університет. У Наддніпрянській Україні, якою керувала росія, 1805 року було засновано Харківський університет, 1834 року – відкрито Київський університет. Це стало поштовхом до створення наукових товариств.
У буремні роки революції та національно-визвольних змагань постала Українська академія наук. Її заснували у листопаді 1918 року за гетьманату Павла Скоропадського.
Лихоліття революції та громадянської війни спричинили хвилю еміграції української інтелігенції. Серед діячів з України, які потрапили до США, були, наприклад, такі відомі світила:
• фізик-теоретик Джордж (Георгій) Гамов (народився в Одесі 1904 року), який першим запропонував квантово-механічне пояснення альфа-розпаду, дав розв’язок проблемі генетичного коду, розрахував температуру реліктового космічного випромінювання; професор Університету Джорджа Вашинґтона;
• один із засновників теорії міцності матеріалів, професор Стенфордського університету Степан Тимошенко (народився 1878 року в селі Шпотівка на Сумщині);
• Ігор Сікорський (народився у Києві 1889 року), який став усесвітньо відомим конструктором літаків і гелікоптерів.
Попри ці й чимало інших втрат, попри постійне перекачування українських талантів до московських та інших російських університетів і академічних наукових інститутів, Київ, Харків, Донецьк і Львів наприкінці ХХ століття були важливими науковими центрами. Імена Льва Ландау, Миколи Боголюбова, Льва Шубнікова, Іллі Ліфшиця навіки вписані в історію науки.
Падіння Берлінської стіни, становлення України як незалежної держави, непроста інтеграція української науки в європейський та світовий науковий простір спричинили відплив мізків, занепад деяких галузей наукових досліджень і появу нового modus operandi.
Російська агресія, зокрема варварське бомбардування Харківського, Київського й інших університетів і наукових установ, нині спустошує українську науку, щодня поповнюючи мартиролог українських учених, які полягли, захищаючи Батьківщину».
Після такого вступу професор Андрій Варламов докладніше розглянув головні віхи більш як п’ятисотрічної історії науки в Україні.
 Доктор фізико-математичних наук Лариса Брижик |
До речі, для вчених з України оргкомітет конференцій скасував організаційний внесок. Ба більше, попри те, що в анонсі наголошувалося на виключно офлайновому форматі заходів, для завідувачки відділу теорії нелінійних процесів в конденсованих системах Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАН України доктора фізико-математичних наук Лариси Брижик зробили виняток, з огляду на воєнні дії в Україні, й учена дистанційно виголосила запрошену доповідь «Електронний транспорт у системах донор–білок–акцептор», присвячену 50-річчю Давидовського солітона.
За інформацією Відділення фізики і астрономії НАН України
й Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАН України