5 жовтня 2023 року Нобелівський комітет оголосив свого чергового переможця у галузі літератури. Ним став норвезький письменник і літературознавець за освітою Йон Фоссе (народився 1959 року). Журі віддало йому перемогу з формулюванням: «За новаторські п’єси та прозу, які висловлюють невимовне». У Шведській академії також підкресли, що його творчість величезна й охоплює різні жанри – п’єси, романи, поетичні збірки, есеї, дитячі книжки і переклади. Про особистість, життя і творчість нового літературного нобеліата розповідає старший науковий співробітник відділу давньої української літератури Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України кандидат філологічних наук Геннадій Нога.
 Ілюстрація: nobelprize.org |
Норвегії майже ціле століття довелося чекати нового лауреата-письменника, адже востаннє таке визнання здобувала ще далекого 1928 року авторка історичних романів Сігрід Унсет. До неї нобелівськими письменниками року ставали ще два норвежці – великий симпатик України Б’єрнстьєрне Б’єрнсон (1903 рік) і неперевершений майстер художньої оповіді Кнут Гамсун (1920 рік), який через свою підтримку націонал-соціалізму в роки Другої світової війни втратив мільйони прихильників по всьому світу.
Цьогорічна перемога Йона Фоссе не стала несподіванкою. На батьківщині він уже давно має статус «живого класика», є одним із найпопулярніших драматургів у світі (написав понад 40 п’єс, які інсценізовано понад тисячу разів!), його твори перекладено 50-ма мовами. Останнім часом письменник також здобуває дедалі ширше світове визнання як прозаїк, та й дебютував він свого часу саме як романіст: його твір «Червоне, чорне» вийшов 1983 року.
Фоссе вважають одним із найяскравіших представників норвезького постмодернізму, хоча його творчість важко вписати у русло якогось одного напряму чи стилю. Його письмо вирізняється особливою авторською технікою, яку він сам означив як «писання». Регулярні повтори створюють ефект ритмічності прози. Сюжетну лінію оповідних жанрів автор розгортає не через описи, а через небагатослівні, уривчасті діалоги своїх героїв, їхні монологи. А його наймасштабніший твір «Септологія» – роман у семи частинах, який вийшов трьома книгами впродовж 2019–2021 років, – написано у формі суцільного монологу літнього художника про своє життя, його злети і падіння, зрештою, про його сенс. Формально цей твір обсягом 1250 сторінок написано без жодної крапки, одним реченням. Його цілісність і послідовність тримаються на «фірмових» прийомах Фоссе – повторюваності й ритміці.
До вшанування Нобелівською премією письменник устиг здобути чимало літературних нагород на батьківщині та за кордоном. Має він також державні нагороди Королівства Норвегія і навіть особисту почесну резиденцію на території королівського палацу в Осло.
Перекладів Йона Фоссе українською наразі практично немає. Лише уривки роману «Ранок та вечір» – про перший і останній дні у житті людини – 2007 року опублікував часопис «Всесвіт» (у перекладі Ірини Сабор). При цьому загалом перекладів із норвезької останніми десятиліттями в Україні виходило немало. Від 1998 року при Львівському національному університеті імені Івана Франка діє Центр країн Північної Європи (скорочено його ще називають Скандинавським центром), який популяризує норвезьку літературу. Його керівниця Наталя Іваничук за ці роки сама переклала понад 20 різножанрових книг норвезьких авторів. Десятки книг скандинавських письменників переклала Галина Кирпа, половина з них – норвежці. Цілком імовірно, що творів Фоссе немає серед цих перекладів через його особливу (можливо, не зовсім доступну для наших фахівців) мову. Річ у тім, що в Норвегії паралельно функціонують дві офіційні літературні норвезькі мови – так звані «букмол» і «нюношк». Перша сформувалася на основі данської літературної мови, позаяк Норвегія впродовж кількох століть, аж до 1814 року, входила до складу Данського королівства. Нею сьогодні послуговується до 90% населення країни, нею писали норвезькі класики, нею ж пише переважна більшість сучасних авторів. Нюношк розробили у 1850-х роках на основі розмовної мови південно-західного регіону Норвегії. Протягом останніх десятиліть кількість її активних носіїв неухильно зменшується і нині становить близько 7%. Але Йон Фоссе принципово пише нюношком – мовою свого дитинства, своїх батьків і земляків. Нобелівською нагородою він уславив не лише себе, свою країну, а й свою мову, яку багато хто встиг списати з культурної мапи Норвегії. Безперечно, українські перекладачі й видавці тепер неодмінно подарують нашим читачам можливість пізнати творчість цього Майстра.
 Йон Фоссе. Джерело: https://www.facebook.com/nobelprize |
За інформацією Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України