View message

9 жовтня Премію Шведського центрального банку з економічних наук пам’яті Альфреда Нобеля (або ж так звану Нобелівську премію з економіки) 2023 року було присуджено професорці Гарвардського університету Клаудії Ґолдін – «за поглиблення розуміння результатів діяльності жінок на ринку праці». Чому дослідницький доробок цієї лауреатки цікавий і важливий не лише для економічної науки – пояснюють у своїй статті спеціально для сайту Національної академії наук України фахівчині Інституту економіки та прогнозування НАН України: головна наукова співробітниця відділу економічної історії докторка економічних наук, професорка Наталія Супрун, завідувачка відділу соціоекономіки праці докторка економічних наук Вікторія Близнюк і старша наукова співробітниця цього відділу кандидатка економічних наук, доцентка Тетяна Перегудова.

Хоча представленість жінок на світовому ринку праці в останнє сторіччя і зростає, проблема ґендерних розривів в оплаті праці й досі лишається нерозв’язаною. Попри технологічні зміни й економічний прогрес, жінки з однаковим із чоловіками рівнем досвіду та кваліфікації переважно заробляють значно менше за чоловіків. За даними доповіді Всесвітнього економічного форуму, рівень глобального індексу ґендерного розриву в доходах за 2023 рік становив 68,4%, що свідчить про незначне поліпшення порівняно з попереднім роком – на 0,3 відсоткового пункту. Якщо темпи прогресу залишаться такими, як зараз, то для досягнення повного паритету знадобиться 131 рік. Країнами – лідерами за рівнем глобального індексу ґендерного розриву стали Ісландія, Норвегія, Фінляндія, Нова Зеландія, Швеція, Німеччина [1]. Економісти відзначають, що негативними наслідками ґендерного розриву є недоотримання ВВП, повна або часткова неможливість реалізації потенціалу жінок, відсутність кар’єрного зростання, погіршення якості життя, заниження рівня оплати жіночої праці, через що бідність набуває феміністичних ознак.

Проблематика ґендерної нерівності цікавить наукову спільноту, яка спрямовує власні зусилля на пошук шляхів подолання ґендерних розривів, зокрема й на ринку праці. Саме тому цьогорічну Премію Шведського центрального банку в галузі економічних наук пам’яті Альфреда Нобеля (скорочено її ще називають Нобелівською премією з економіки) і присуджено – з формулюванням «за поглиблення нашого розуміння результатів діяльності жінок на ринку праці» – професорці Гарвардського університету Клаудії Ґолдін –  одній із найвідоміших історикинь економіки, яка понад 50 років присвятила дослідженню економічної історії США.

До кола наукових інтересів цьогорічної лауреатки у цій царині належить широка палітра проблем: економіка рабства, історична демографія, соціальні, культурні й етнічні аспекти історичного розвитку, роль зайнятості, корупції, людського капіталу й освіти в економічному розвитку Північної Америки. Основну місію своєї наукової діяльності Клаудіа Ґолдін визначила як подолання «глобальної ґендерної прогалини» у вивченні ролі та статусу жінок в економіці. Відтак пріоритетними напрямами її наукових розвідок стали проблеми ґендерної нерівності й нерівності в оплаті праці, участі жінок у ринку праці й усунення ґендерного розриву в економіці та, зокрема, у сфері освіти і науки, що уможливило визначення ролі жінок і змін цієї ролі в економіці у різні історичні періоди.

Предметним полем цих досліджень стала інтерсекція (перетин) економічних, історичних та ґендерних аспектів [2]. Задля обґрунтування своїх гіпотез і наукових наративів Клаудіа Ґолдін опрацювала дані архівів США за понад 200 років. Історико-економічний аналіз великого масиву даних із первинних джерел (архівних матеріалів, економічних звітів, статистичних даних тощо) уможливив комплексне й об’єктивне оцінювання інституційного контексту історичних подій і процесів.

Ілюстрація: www.facebook.com/nobelprize

Виконане дослідження дало підстави визначити динаміку та причини відмінностей доходів представників різних статей, а також описати, як вони змінювались упродовж тривалих історичних періодів часу під впливом різних соціальних змін.  Засноване на аналізі реальних історичних фактів, розглянутих у тривалій історичній ретроспективі, воно допомогло з’ясувати, чому протягом останніх двох століть жінки були недостатньо представлені на ринку праці та чому вони досі заробляють у середньому менше, ніж чоловіки, приблизно на 13%. А також те, чому, попри широке визнання існування такої нерівності, вона лишається однією з найгостріших проблем економічного устрою, підтверджуючи «дефекти ринкового механізму» та «провали держави», які не дають змоги нівелювати соціальну несправедливість. 

Клаудіа Ґолдін присвятила своє дослідження розробленню концептуального підґрунтя розуміння причин, які впливали на попит і пропозицію робочої сили жінок і рівень оплати їхньої праці. Дослідниця відштовхується від того, що одруження, догляд за дітьми, революційні сексуальні зміни в суспільстві, поширення контрацептивів визначають економічну активність жінок і рівень їхньої участі у робочій силі. За висновками дослідниці, рівність на ринку праці залежатиме від розвитку гнучкого робочого часу з дотриманням рівної оплати за однакову роботу і від підвищення рівня привабливості інвестицій в освіту.

Основою методології досліджень Ґолдін є системне «застосування економічної теорії та кількісних методів аналізу економічної історії» [3]. На її думку, вивчення загальної історії цивілізаційних змін та економічної історії зокрема є незамінним для розуміння причин і чинників формування усталених патернів економічної поведінки та моделей економічних систем. Досліджуючи причини появи тих чи тих економічних феноменів, слід усвідомити, що саме минуле визначило нинішні моделі економічної взаємодії, так само як сьогодення впливає на формування векторів і тенденцій майбутніх змін в економіці. «Тільки люди з поганою пам’яттю можуть ігнорувати роль історії в сучасній економіці і лише неосвічені люди обирають такий підхід», – пише Ґолдін у своїй статті «Кліометрика та Нобелівська премія» [4]. Дослідниця переконана, що єдиним релевантним інструментом пізнання внутрішніх закономірностей економічних процесів є «дослідження сьогодення через минуле» [5].

Клаудіа Ґолдін – історикиня економіки й економістка із праці, яка інтерпретує сьогодення крізь призму минулого. Її дослідження охоплюють різноманітну проблематику, зокрема жіночу робочу силу, ґендерну різницю в доходах, нерівність доходів, технологічні зміни, освіту й імміграцію. Одними з найвідоміших її книг є “Career and Family: women’s century-long journey toward equity” («Кар’єра та сім’я: столітня подорож жінок до справедливості»), “The race between education and technology” («Змагання між освітою та технологією»), “Understanding the Gender Gap: An Economic History of American Women” («Збагнути ґендерний розрив: економічна історія американських жінок») [6].

Оперуючи величезним обсягом даних про господарський розвиток упродовж тривалого часу, історія може запропонувати широкий спектр інституційних параметрів, аналіз яких допомагає встановити причини економічних змін у довгостроковому періоді. Відтак Ґолдін розглядає історію як своєрідну «експериментальну лабораторію» для перевірки припущень і концепцій економічної теорії на досвіді минулого. І найрелевантнішим інструментом для з’ясування чинників економічного розвитку є саме економічна історія, що розглядає «всю систему загалом у довгостроковій перспективі» та, водночас, створює банк аргументів і для економічного прогнозування майбутнього. На переконання К. Ґолдін, саме економічні історики свого часу стали авангардом дослідження інституційного контексту економічного зростання та популяризаторами використання компаративно-інституційного аналізу для економічних процесів [7].

Попри те, що професорка Ґолдін не належить до конкретної академічної школи у традиційному розумінні цього терміна, поділяючи концептуальні підходи своїх видатних колег, істориків-економістів – лауреатів Премії Шведського центрального банку в галузі економічних наук пам’яті Альфреда Нобеля Даґласа Норта і Роберта Фоґеля, – вона стала одним зі співтворців нового напряму історико-економічних досліджень – кліометрики, яку також називають «новою економічною історією». Кліометрика спирається на застосування статистичних методів у вивченні великого масиву даних економічної історії. Завдяки цьому можна аргументувати й об’єктивізувати наукові висновки. Оригінальні праці Ґолдін у цій царині зробили важливий внесок у розвиток цього нового напряму економічних знань.

Ілюстрація: Nuthawut Somsuk / Getty Images

Наукові праці Клаудії Ґолдін не просто розширили наше розуміння минулого, а й вирішальним чином вплинули на сучасну економічну політику, сприявши розв’язанню значущих суспільних проблем. Скажімо, концепт ґендерної нерівності не лише став новаторським підходом у сфері економічного аналізу, а й показав себе як ефективний інструмент практичного розв’язання проблем ґендерного балансу у сфері зайнятості. Посиливши суспільний резонанс довкола проблем ґендерної рівності, праці Ґолдін спричинили справжню революцію та змінили «правила гри» на ринку праці, зокрема в галузі освіти і науки. Це підтверджує те, що сама Клаудіа Ґолдін 1990 року стала першою жінкою, яку обрали штатним професором економіки Гарвардського університету. Ця подія стала прецедентом, який започаткував зміни суспільних норм і вирівнювання ґендерного балансу на користь зайнятості жінок.

Про високе визнання наукового внеску Ґолдін у галузі економічної історії свідчить обрання її на найвищі у цій царині науки посади – віцепрезидентки (1988–1989) та президентки (1999–2000) Асоціації економічної історії, членкині Національної академії наук США (2006 – дотепер) і Економетричного товариства.

Серед чималої кількості відзнак професорки Ґолдін – престижна премія Керолін Шоу Белл на честь ювілею Комітету зі становища жінок у професійній сфері (CSWEP), заснованого «для усунення дискримінації жінок в економіці». Цю щорічну нагороду присуджують особі, яка своїм прикладом сприяла «підвищенню статусу жінок у професійній сфері та розширила розуміння того, як жінки можуть розвиватись і просуватись в економічній сфері, надихаючи інших».

Професорка Ґолдін і далі розвивається сама, надихаючи інших. Вона є також членкинею редакційних колегій найпрестижніших академічних журналів, серед яких: “American Economic Review”, “Quarterly Journal of Economics”, “Explorations in Economic History”, “Journal of Economic History”.

Присудження ж найвищої професійної нагороди – Премії Шведського центрального банку в галузі економічних наук пам’яті Альфреда Нобеля – засвідчило видатний внесок Клаудії Ґолдін у розвиток економічної науки та реалізувало на практиці основну місію її наукової творчості – посилення ґендерної рівноваги та виправлення низького представництва жінок в економіці й науці. Адже до неї цієї нагороди, крім 89 чоловіків, було удостоєно лише двох жінок – Елінор Остром (2009) і Естер Дюфло (2019). Біографія Клаудії Ґолдін є практичним втіленням її наукових ідей, прикладом активної життєвої позиції, що сприяє позитивним змінам і надихає інших.

Використані джерела

2. Exploring the Present Through the Past. Claudia Goldin on human capital, gender and the lessons from history. Claudia Goldin interviewed by Brian Snowdon. World Economics. Vol. 8. No. 4, October–December 2007, р.61-124.

3. Goldin. C. Cliometrics and the Nobel. Journal of Economic Perspectives. Spring 1995.

4. Там само.

5. Goldin C. Exploring the «Present Through the Past»: Career and Family Across the Last Century. American Economic Review. 1997, May.

7. Exploring the Present Through the Past. Claudia Goldin on human capital, gender and the lessons from history. Claudia Goldin interviewed by Brian Snowdon. World Economics. Vol. 8. No. 4, October–December 2007, р.61-124.

За інформацією Інституту економіки та прогнозування НАН України