View message

Від 2022 року 3 листопада у світі відзначають Міжнародний день біосферних резерватів (International Day of Biosphere Reserves), який 2021 року ЮНЕСКО проголосила рішенням 41-ї сесії своєї генеральної конференції. Саме 2021 року виповнилося 50 років програмі ЮНЕСКО «Людина і біосфера» – найстарішій науковій програмі ЮНЕСКО зі збереження навколишнього середовища, що заклала основи концепції сталого розвитку.

Історія започаткування біосферних резерватів ЮНЕСКО

Усвідомлення необхідності міжнародної співпраці задля дослідження впливу людини на навколишнє середовище почало формуватися серед наукової спільноти з другої половини ХХ ст. Вже 1964 року Генеральна асамблея Міжнародної ради з науки (ICSU) з ініціативи Міжнародної спілки біологічних наук, Міжнародної спілки охорони природи і природних ресурсів та за участі представників майже 150 академій наук з усього світу започаткувала Міжнародну біологічну програму – першу в історії науки довготривалу програму міжнародної співпраці в галузі дослідження продуктивності природних екосистем для їх охорони та раціонального використання ресурсів.

Зважаючи на досвід виконання Міжнародної біологічної програми в листопаді 1971 року на 16-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було започатковано нову програму «Людина і біосфера» (скорочено – МАБ, від англійської назви “Man and the Biosphere”).

Концепцію біосферного резервату як інструменту реалізації програми МАБ ЮНЕСКО розробили 1974 року, а перші біосферні резервати, що відповідали вимогам Програми, створили 1976 року, і саме відтоді бере початок Всесвітня мережа біосферних резерватів ЮНЕСКО, яка охоплює всі типи екосистем і є одним із найважливіших здобутків програми МАБ ЮНЕСКО.

Всесвітню мережу біосферних резерватів щороку поповнюють нові об’єкти, і дедалі більше країн у такий спосіб демонструють прагнення до реалізації цілей і завдань Програми. Згідно з офіційною базою даних МАБ ЮНЕСКО, на момент створення Всесвітня мережа біосферних резерватів складалася з 50 біосферних резерватів у 8 країнах, а у жовтні 2023 року – вже з 748 резерватів у 134 країнах світу. Один із прикладів успішної міжнародної співпраці за програмою МАБ ЮНЕСКО – створення 23 транскордонних резерватів, серед яких варто особливо відзначити створений 2021 року перший 5-сторонній біосферний резерват Мура-Драва-Дунай площею 931 820 га та з населенням близько 900 тис. осіб, розташований на територіях 5 країн Європи (Австрії, Сербії, Словенії, Угорщини, Хорватії). Загалом же нині на територіях біосферних резерватів живе понад 260 млн осіб, а загальна площа резерватів – близько 5% поверхні Землі, що еквівалентно площі Австралії!

Всесвітня мережа біосферних резерватів станом на 2020 рік (розмір позначок умовний)

Біосферні резервати ЮНЕСКО в Україні

За рекомендацією Міжнародної координаційної ради з програми МАБ ЮНЕСКО – керівного органу Програми, – відповідно до рішення Генеральної конференції ЮНЕСКО, а також з огляду на доручення Комісії Української РСР у справах ЮНЕСКО, Президія АН УРСР 24 грудня 1973 року постановою №477 ухвалила рішення про створення при АН УРСР Національного комітету України з програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» (НК МАБ України). НК МАБ України координує дослідження вчених України у межах довготривалої міжурядової та міждисциплінарної програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера». Пріоритетний напрям його роботи – наукове обґрунтування перспективного заповідання території України задля охорони, раціонального використання і відновлення функцій природних основ життя, здоров’я людини та збереження біорізноманіття.

Слід зазначити, що Національний комітет МАБ України – один із найстаріших у Європі, а головне його досягнення – створення й забезпечення належного функціонування національної мережі з 8 біосферних резерватів, що входять до Всесвітньої мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО і мають відповідні сертифікати. 4 з цих резерватів є транскордонними, зокрема 2 – трилатеральними (тристоронніми). За останні 8 років площа біосферних резерватів ЮНЕСКО в Україні зросла з 0,8 до 1,2% загальної площі території країни й у вересені 2023 року становила близько 718,5 тис. га. За кількістю біосферних резерватів Україна посідає 8-ме місце серед 38 країн Європи. Проте відносна площа біосферних резерватів в Україні майже вп’ятеро менша, ніж у середньому по Європі (разом із Гренландією, що адміністративно перебуває у складі Королівства Данія) (6,8 %).

Національна мережа біосферних резерватів ЮНЕСКО в Україні. Національні резервати: 1. Асканія-Нова, 1985; 2. Чорноморський, 1985; 3. Карпатський, 1992; 4. Деснянський, 2009. Транскордонні резервати: 5. Дельта Дунаю, 1999 (Румунія, Україна); 6. Східні Карпати, 1999 (Польща, Словаччина, Україна); 7. Розточчя, 2019 (Польща, Україна); 8. Західне Полісся, 2012 (Білорусь, Польща, Україна)

Одним із найстаріших біосферних резерватів в Україні є «Чорноморський», який підпорядковується Національній академії наук України. Відповідний сертифікат ЮНЕСКО резерват отримав 15 лютого 1985 року. Чорноморський біосферний резерват ЮНЕСКО має загальну площу 174 тис. га і репрезентує прибережні території Чорного моря та сухого південноєвропейського степу. Територія резервату – це унікальне поєднання зональних (степ і острівні комплекси) й азональних (лісостеп) компонентів із водно-болотними угіддями міжнародного значення. Різноманіття природних умов у межах заповідної території зумовлює багатство флори і фауни. Головна цінність резервату – орнітофауна. Територія резервату має виняткове значення для збереження біорізноманіття. Понад 50% видів флори і фауни заповідника охороняються згідно з Бернською конвенцією про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (1979) або включені до Європейського Червоного списку (перелік таксонів тварин і рослин, які трапляються в Європі та перебувають під загрозою глобального вимирання).

Зону степів в Україні представляє підпорядкований Національній академії аграрних наук України біосферний резерват ЮНЕСКО «Асканія-Нова» ім. Фрідріха Фальц-Фейна, що отримав сертифікат ЮНЕСКО 15 лютого 1985 року. Його загальна площа перевищує 33,3 тис. га. Резерват забезпечує збереження єдиної в Європі ділянки типчаково-ковилового степу, в рослинності якого переважають дернові злаки. Територія резервату належить до Південного (Азово-Чорноморського) екологічного коридору й особливо важлива для збереження видів птахів, що мігрують. Зоопарк заповідника «Асканія-Нова» за масштабами утримання тварин у напіввільних умовах, технологіями акліматизації, реакліматизації є одним із найкращих у світі. Його спеціалізація – розведення й вивчення біології копитних тварин степів, саван, пустель і гірських районів, навколоводних птахів та рідкісних птахів степової зони.

Гірські системи представляє підпорядкований Міністерству захисту довкілля та природних ресурсів України найбільший біосферний резерват ЮНЕСКО в Україні – «Карпатський», який має площу 181 139 га й отримав сертифікат ЮНЕСКО 15 лютого 1993 року. Резерват репрезентує весь комплекс висотної поясності Українських Карпат – від передгірських лук і дібров до альпійського гірського поясу. Майже 90% площі резервату займають унікальні смерекові та мішані ліси, а площі букових, мішаних і смерекових пралісів є найбільшими в Європі. У резерваті знаходиться єдине у Центральній Європі рівнинне місцезростання гірського виду нарциса. Крім того, статус біосферного резервату визначає й такі важливі завдання, як сприяння сталому розвиткові Карпатського регіону, збереження його культурного й історичного спадку. Особливе значення територія заповідника має для збереження культури українських горян – гуцулів, бойків і лемків.

Карпатський біосферний заповідник. Джерело: kbz.in.ua

Біосферний резерват ЮНЕСКО «Деснянський» (сертифікат ЮНЕСКО від 26 травня 2009 р.) площею 70 748 га підпорядкований Міністерству захисту довкілля та природних ресурсів України і репрезентує східнополіські ландшафти, екосистеми, флору й фауну. Тут представлено лісові, болотні, річково-заплавні та лучні природні комплекси. Серед лісів найпоширенішими є соснові, менше – березових, збереглися також ділянки сосново-дубових, дубових і вільхових лісів.

Польсько-словацько-український транскордонний біосферний резерват ЮНЕСКО «Східні Карпати» – перший у світі трилатеральний (тристоронній) резерват (сертифікат ЮНЕСКО від 2 лютого 1999 року). Складається з трьох національних і трьох ландшафтних парків на території трьох країн: Бещадського національного парку і двох ландшафтних парків, що його оточують, – «Цісна Ветліна» і «Долина Сяну» в Польщі; Національного парку «Полонини» у Словаччині; Ужанського національного природного парку і Надсянського регіонального ландшафтного парку в Україні. Український складник території резервату становить 28% (59,1 тис. га) його загальної площі. Резерват перетинає Головний європейський вододіл. Цінність транскордонного біосферного резервату «Східні Карпати» полягає у добре збережених типових лісових екосистемах, зокрема букових і ялицевих пралісах, а також трав’янистих типах угруповань – гірськолучних полонинах. Ця територія є одним із найбільших складників мережі NATURA-2002 і ключовим ядром екологічної мережі Європи.

До складу української частини резервату ввійшов природний регіональний парк «Стужиця», що має унікальні гірські екосистеми, зокрема незаймані букові ліси Українських Карпат, які разом із цінними природними ділянками Карпатського біосферного резервату, Ужанського національного природного парку та національного природного парку «Полонини» Словацької Республіки Комітет Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО резолюцією своєї 31-ї сесії (Кристчерч, Нова Зеландія, 2007 рік) долучив до переліку об’єктів Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО.

Ужанський національний природний парк. Фото: uzhanskyi-park.in.ua, facebook.com/uzhanskyi

Румунсько-український транскордонний біосферний резерват ЮНЕСКО «Дельта Дунаю» отримав сертифікат ЮНЕСКО 2 лютого 1999 року. Український складник – Дунайський біосферний заповідник НАН України площею 50 253 га становить 6,8% площі резервату. Дельта Дунаю належить до екологічно особливо цінних природно-територіальних комплексів Європи. Це центр біорізноманіття світового масштабу, важливе місце гніздування й сезонних скупчень птахів, розмноження цінних промислових і рідкісних видів риб. Крім того, дельта Дунаю – наймолодша природно сформована частина суходолу на нашому континенті, вік якої становить 200–400 років. Дельта Дунаю має надзвичайно динамічний і мозаїчний ландшафт – озера, протоки, річкові рукави, болота, різні за віком острови. Основна частина дельти розташована в Румунії та перебуває там під національною охороною від 1938 року, а 1991 року її долучено до списку Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО.

Дунайський біосферний заповідник НАН України. Фото: uk.wikipedia.org, commons.wikimedia.org, dbr.org.ua

Білорусько-польсько-український транскордонний біосферний резерват ЮНЕСКО «Західне Полісся» – другий у Європі та третій у світі тристоронній транскордонний біосферний резерват (сертифікат ЮНЕСКО від 11 липня 2012 року). Його створили, об’єднавши три національні біосферні резервати: польський «Західне Полісся», білоруський «Прибузьке Полісся» й український «Шацький». Українська частина становить 28,5% (75 075 га) загальної площі цього біосферного резервату. Природоохоронні об’єкти розташовані на Чорноморсько-Балтійському (головному в Європі) вододілі басейнів річок Прип’ять і Західний Буг та мають спільні риси біорізноманіття. Основне завдання резервату «Західне Полісся» полягає у збереженні поліських ландшафтів і системи карстових озер, одне з яких – Світязь – займає площу 2 622 га і є найбільшим та найглибшим (максимальна глибина – 58,4 м) озером України.

Шацький національний природний парк. Фото: shpark.com.ua

Польсько-український транскордонний біосферний резерват ЮНЕСКО «Розточчя» – наймолодший біосферний резерват України (сертифікат ЮНЕСКО від 19 червня 2019 року). Українська частина площею 74 887 га становить 20% території резервату і є територіальним комплексом із 4-х юридично визначених охоронних об’єктів: природного заповідника «Розточчя», Яворівського національного природного парку, регіонального ландшафтного парку «Равське Розточчя» й орнітологічного заказника «Янівські чаплі». Резерват об’єднує не лише природно-заповідні території, а й транзитні зони, які належать місцевим громадам і не є заповідними: ліси Рава-Руського та Старицького лісгоспів і Магерівського лісництва. Резерват забезпечує сталий розвиток регіону Розточчя. Він охоплює окремі природоохоронні об’єкти у вигляді природних ядер для збереження біорізноманіття та передбачає відродження традиційних ремесел і народних промислів, пропаганду невиснажливого природокористування, збереження історико-культурної спадщини, еколого-освітню діяльність, розвиток «зеленого» туризму.

Природний заповідник «Розточчя». Фото: uk.wikipedia.org, facebook.com/Roztochya

Сучасні виклики, що постали перед біосферними резерватами України

Торік практично у перші ж дні збройної агресії рф було окуповано території 3-х біосферних резерватів ЮНЕСКО – Деснянського, «Асканія-Нова», Чорноморського.

Наразі Деснянський резерват звільнено, проте ледь не щодня через державний кордон ворог обстрілює з артилерії та мінометів громади, території яких входять до складу резервату. Руйнуються адміністративні та приватні будівлі, страждає природа, і, що найгірше, гинуть люди. Ці обстріли хаотичні, не мають жодного військового значення і тому непередбачувані. Наприклад, у Старогутському природоохоронному науково-дослідному відділенні резервату пошкоджено вежу для спостереження за лісовими пожежами, господарські й адміністративні будівлі. Знищено базу відпочинку «Деснянка». Крім того, росіяни неодноразово підпалювали ліс зі свого боку. Чимала частина персоналу мусила переселитися до безпечніших регіонів України.

Одні з найстаріших і найбільших резерватів Європи – Чорноморський та  «Асканія-Нова», що належать до Всесвітньої мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО, окуповані вже понад півтора року.

В «Асканії-Нові» утримують величезну колекцію тварин, передусім копитних, які живуть у степу в напіввільних умовах, проте потребують догляду й лікування. Через це персонал переважно лишився. Така ситуація тривала майже рік, резерват виживав завдяки благодійникам і волонтерам з України та практичного всього світу. Показово, що окупанти не пропонували жодної допомоги, «Асканія-Нова» була ніби автономним острівцем України, на який росіяни не звертали уваги. Проте у березні 2023 року окупаційна влада призначила там свою адміністрацію. Більшість працівників звільнилися, хоча деякі мусили лишитись і доглядати тварин. Крім того, більше не діє державна метеостанція «Асканія-Нова», яка переривала роботу лише у роки національно-визвольних змагань (1917–1921) і Другої світової війни.

Із Чорноморського резервату вкрадено практично всю офісну техніку, службові автомобілі, трактори, екскаватори, пожежні машини, автоцистерни тощо. Розграбовано наукову бібліотеку, гербарні та зоологічні колекції. Установа втратила провідних науковців, які мусили виїхали на вільну територію, а через це припинилися багаторічні спостереження за динамікою процесів і явищ у природних екосистемах. Працівники, що лишилися, зазнають від окупантів знущань і залякувань, перебувають під постійним психологічним тиском. Нещодавно пожежа уразила близько 70% території, але окупанти не дозволили пожежникам загасити її.

Крім того, Чорноморський резерват потрапив до зони техногенної катастрофи, спричиненої руйнуванням росіянами греблі Каховської ГЕС у ніч проти 6 червня 2023 року. За підрахунками фахівців, неконтрольоване скидання води сягало 88 тис. м³ на секунду, менш ніж за 10 годин від моменту підриву греблі з водосховища витекло близько 3,2 км³ води, затопивши величезні території, а акваторію Дніпровського лиману раптово опріснивши й забруднивши мулом, важкими металами та пестицидами, що накопичилися на дні зруйнованого водосховища майже за пів століття.

Оскільки південь лівобережжя України наразі непідконтрольний українській владі, наслідки як Каховської катастрофи, так і бойових дій для окупованих резерватів оцінити неможливо. Проте, сподіваємося, після повного звільнення території України від російських загарбників наші природоохоронці та впливові міжнародні організації, зокрема ЮНЕСКО, допоможуть відновити і повернути до природного стану інфраструктуру й екосистеми біосферних резерватів, постраждалих від збройної агресії рф, а національна мережа біосферних резерватів збільшиться завдяки створенню нових і розширенню площі наявних резерватів.

Тож вітаємо всіх природоохоронців – працівників біосферних резерватів, які, попри всі труднощі, спричинені збройною агресією рф, продовжують свою непросту роботу задля примирення людини з навколишнім середовищем. Ваша самовіддана праця не лише сприяє збереженню світу природи, а й спонукає переосмислити свої взаємини з нею, розглядаючи збереження біорізноманіття і сталий розвиток як сумісні та взаємозалежні цілі.

За інформацією СПНС НОВ Президії НАН України