Як в умовах війни економіка може знайти необхідних фахівців, а українці – роботу? Які галузі сьогодні дають заробіток українцям і наповнюють держбюджет? Чи реально Україні зберегти свою робочу силу й повернути працівників, які виїхали за кордон? Чи доведеться відчинити двері трудовим мігрантам з Азії та Африки, щоб підняти післявоєнну економіку? Про це та багато іншого розповіла у своєму інтерв’ю медійній платформі «Громадське» академік-секретар Відділення економіки НАН України, директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України академік Елла Лібанова.
Учена зазначила: «Держстат наразі не публікує даних про ситуацію на ринку праці, тому що їх збір через окупацію територій і ведення бойових дій є проблематичним. Однак певна інформація збирається. Я, зокрема, буду оперувати результатами дослідження, проведеного у жовтні «Центром Разумкова». І ще одне зауваження: зараз є сенс говорити про перспективи хіба що одного року. Але реальність вносить корективи й у короткострокове прогнозування. Приміром, минулого року, після Харківської операції, ми сподівалися на більш оптимістичний розвиток подій на фронті. Однак оптимістичні сценарії не справдилися. Водночас наші доволі песимістичні прогнози щодо стану економіки теж не справдилися: ми не очікували, що український бізнес так швидко пристосується до ситуації і почне відроджуватися в умовах війни. Тобто говорити сьогодні варто не так про прогнози, як про очікування, тенденції тощо».
Елла Лібанова також наголосила, що «судячи з усього, війна у 2024 році не закінчиться. Значить, бізнес, як і сьогодні, буде концентруватися там, де він вважає себе максимально захищеним — у тій же сфері послуг. Не думаю, що швидко почне відроджуватися виробництво — принаймні під час війни. Величезні кошти будуть витрачатися на соціальний захист — потреби в ньому постійно зростають з огляду на сім’ї загиблих, поранених, збільшення чисельності осіб з інвалідністю та тих, чиє житло зруйноване, хто змушений переїхати до інших поселень тощо. Сьогодні потреби у фінансуванні соціальної допомоги покриваються надходженнями від інших країн, передусім — від США. Як буде через рік — побачимо. А от для повоєнного відновлення, яке супроводжуватися стрімким зростанням попиту на робочу силу, ми, найімовірніше, потребуватимемо трудових іммігрантів. Кого саме? Все залежить від умов та оплати праці, від можливостей самореалізації».
Ознайомитися з повним
текстом інтерв’ю Джерело: медійна платформа «Громадське»