«Уже невдовзі Інститут гідромеханіки НАН України відзначатиме знаменну для свого життя дату – 100-річчя від його заснування у 1926 році. Однією з визначальних подій в історії Інституту стала його реорганізація у 1964 року. Це був період, коли новообраний президент Академії мав перебудувати роботу багатьох її установ відповідно до вимог часу, потреб країни, необхідності реагувати на нові виклики міжнародного і внутрішнього життя.
Наш Інститут, заснований як Інститут водного господарства, трансформувався в Інститут гідромеханіки зі значним розширенням тематики науково-дослідних робіт. Частину тематики старого Інституту було передано до Інституту метеорології, а дослідження з гідротехніки лишилися за новим Інститутом гідромеханіки. На перший погляд, таке рішення закладало певні суперечності в його роботі Інституту. У той час багаторічні дослідження з гідротехніки і гідрології мали на меті вивчення складних природних процесів у річках, озерах і морських акваторіях. Через складність цих процесів головні наукові результати, одержані в натурних і експериментальних дослідженнях, часто узагальнювалися в емпіричних співвідношеннях. Такі співвідношення були видатними досягненнями інженерної практики. Але у механіці рідини і газу тоді саме формувалися методичні підходи до кількісного аналізу динамічних процесів, базовані на аналізі результатів математичного моделювання складних течій. Це був час, коли використання комп’ютерів уже чітко вказало на нові можливості дослідження нелінійного світу. Лоренц опублікував роботу, що започаткувала лавину досліджень нелінійних динамічних систем і відкриття явища детермінованого хаосу.
Сьогодні, вже збагнувши сенс історії розвитку Інституту, можна оцінити важливість такого підходу до реформування Інституту гідротехніки. Маю підстави стверджувати, що Борис Євгенович Патон розумів корисність і потенційну вигоду від об’єднання під одним дахом емпіриків і прихильників математичного моделювання складних процесів у гідромеханіці. В особі гідротехніків у новому інституті зберігалися кадри з високою культурою організації експерименту, а розвиток математичного моделювання мав сприяти перенесенню таких методів у дослідження гідравлічних і гідротехнічних процесів. Уже багато років по тому я переконався, що таке об’єднавче рішення Борис Євгенович Патон ухвалював цілком свідомо. Коли 1986 року він напучував мене на майбутню директорську роботу в Інституті гідромеханіки, однією зі вказівок було запобігти занепадові досліджень із гідротехнічного напряму. Зараз можна знайти чимало прикладів користі від співпраці, умовно кажучи, гідротехніків і гідромеханіків, але відзначу лиш один: саме завдяки такій співпраці в Інституті сформувався унікальний комплекс експериментальних досліджень потоків зі швидкостями від нуля до швидкості звуку в воді, який віднесено до національного надбання України. Особливо важливо, що його практичне використання забезпечує висококваліфікована команда науковців.
Співпраця гідромеханіків і гідротехніків уможливила розвиток в Інституті фундаментальних досліджень із гідродинаміки хвильових рухів. Результати цих досліджень створили основу для ефективного розв’язання численних практичних задач зі створення берегозахисних споруд у різних акваторіях України. Глибоке розуміння процесу взаємодії хвиль із перешкодами у прибережній зоні дало змогу запропонувати конструкції захисних споруд, які, захищаючи береги, розв’язували екологічні проблеми.
Багаторічне спілкування з Борисом Євгеновичем відкрило для мене ще одну його важливу рису. Щоразу після зустрічі з ним щодо різних проблем життя Інституту я виходив з його кабінету, чітко відчуваючи, що мене зрозуміли і зроблять усе можливе, щоб допомогти. Це стосувалося багатьох проблем. Скажімо, без постійної конструктивної підтримки Бориса Євгеновича було б неможливо створити унікальну лабораторію для дослідження швидкісних рухів тіл під водою. Саме у цій лабораторії вперше досягнуто швидкості руху тіла, що дорівнює швидкості звуку у воді (1500м/с).
 На цій світлині, зробленій під час візиту Бориса Євгеновича до нашої установи з нагоди її 75-річчя, я розповідаю йому про фізичні процеси, які супроводжують такий рух |
Його постійна глибока зацікавленість співрозмовником, який розповідає про науку, просто вражала. Кожен, хто хоч раз мав нагоду розповідати про свою роботу, знає, як важливо знайти в аудиторії особу, яка слухає тебе зацікавлено. Як на мене, одна із найскладніших аудиторій для доповідача – Президія нашої Академії наук. Це зібрання висококваліфікованих людей із різними професійними інтересами, яких не завжди можна зацікавити довгою формулою чи графіком, переповненим кривими. Зі свого досвіду виступів на засіданнях Президії НАН України можу сказати: я постійно мав відчуття, що найуважнішим слухачем був Борис Євгенович. Його поведінка як слухача надихала співрозмовника.
 Мені здається, світлина, що зафіксувала один із моментів нашої розмови, чудово ілюструє цю рису його характеру |
Борис Євгенович активно підтримував і стимулював винахідницьку діяльність. За його рекомендаціями до нашого інституту зверталися співробітники Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона, які пропонували нові ідеї з організації потоків у трубах зі зменшенням опору, чи спеціальні пристрої для підвищення ефективності вітряних установок. Особливу особисту зацікавленість Борис Євгенович виявив до винаходу, в якому пропонувалася нова ідея для організації ремонтних робіт на пошкодженій свердловині, що працює на морському шельфі. За його підтримки у басейні Інституту було організовано експерименти, щоб перевірити ефективність моделі спеціальних пристроїв. Борис Євгенович особисто долучився до загального обговорення результатів досліджень, що відбулося в Інституті електрозварювання.
На початку я згадував 1964-й як рік суттєвого розширення тематики досліджень в Інституті гідромеханіки. Можна сказати, що це був рік, коли в Інституті стало нормою стимулювати дослідження за новими напрямами механіки рідини. І таку діяльність постійно підтримував Борис Євгенович. Дослідження, пов’язані з розкриттям секретів гідробіонтів (водних організмів), які показували вражаюче низький опір за швидкісних рухів у воді, зрештою привели до відкриття важливої ролі шкіри дельфінів у реалізації ними енергетично ефективного плавання.
Велику підтримку Інститут одержав, організуючи дослідження за новим для нас напрямом гідротермодинаміки теплових насосів. Співпраця зі шведськими колегами дала змогу отримати обладнання для навчально-дослідницької лабораторії, яку доцільно було створити спільно з Київським політехнічним інститутом. Ідея обговорювалася з Борисом Євгеновичем. Він з ентузіастом підтримав її і чимало зробив, щоб організувати спільну постанову Президії Національної академії наук України та Міністерства освіти і науки України про створення такої лабораторії.
 Момент обговорення з Борисом Євгеновичем ідеї про створення спільної з Київським політехнічним інститутом навчально-дослідницької лабораторії |
Офіційне відкриття лабораторії відбулося 2007 року за участі Бориса Євгеновича, керівників політехнічного інституту, колег зі Швеції та представників Посольства Королівства Швеція в Україні.
 Учасники офіційного відкриття лабораторії |
Було заслухано доповідь керівника лабораторії від Інституту гідромеханіки члена-кореспондента НАН України Євгена Івановича Никифоровича про основні напрями роботи і перспективи співпраці з бізнесовими структурами задля розширення практичного використання новітніх джерел теплової енергії. За минулі роки в підсумку діяльності лабораторії розроблено магістерський курс із відновлюваних джерел енергії, організовано навчання студентів. Результати фундаментальних досліджень є частиною докторської дисертації Володимира Анатолійовича Волощука, який зараз очолює кафедру автоматизації енергетичних процесів у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Встановлені й ефективно підтримуються зв’язки лабораторії з виробничим об’єднанням «Корпорація Укрінтерм».
Завершуючи ці короткі спогади про роль Бориса Євгеновича Патона у становленні й розвитку досліджень в Інституті гідромеханіки НАН України, слід визнати, що вплив науково-організаційних рішень, реалізованих в Інституті під впливом рекомендацій цього видатного організатора науки, ще довго визначатиме напрями і стиль досліджень наших науковців».
За інформацією Інституту гідромеханіки НАН України