View message

23 грудня 2023 року виповнюється 145 років від дня народження Степана Прокоповича Тимошенка – видатного вченого у галузі механіки, професора (1907), одного з організаторів і академіка (1918) Української академії наук.

Степан Прокопович Тимошенко народився 23 грудня 1878 року в селі Шпотівка Конотопського повіту Чернігівської губернії (нині Конотопський район Сумської області) у родині землеміра. 1901 року закінчив Петербурзький інститут інженерів шляхів сполучення. У 1901–1904 роках працював у Петербурзі – в механічних лабораторіях спершу Інституту інженерів шляхів сполучення, а згодом – Політехнічного інституту. Під час літньої відпустки 1904 року С.П. Тимошенко перебував у Німеччини – ознайомлювався з досягненнями передових технічних шкіл, відвідував лекції та лабораторні заняття з механіки й опору матеріалів професора Авґуста Фьоппля в Мюнхенському політехнікумі. 1905 року в Ґьоттінґенському університеті (Німеччина) С.П. Тимошенко під керівництвом директора Інституту прикладної механіки професора Людвіґа Прандтля вдосконалив свою технічну освіту. Досліджуючи бокову стійкість двотаврової балки в умовах кручення, він вивів рівняння кручення та сформулював умови стійкості балки. Ці дослідження використав у своїй дисертаційній роботі. 1907 року С.П. Тимошенко захистив у Київському політехнічному інституті дисертацію на ступінь ад’юнкта прикладної механіки.

1906 року за порадою професора Віктора Львовича Кирпичова Степан Прокопович взяв участь у конкурсі на заміщення посади завідувача кафедри опору матеріалів Київського політехнічного інституту, яку очолював у 1906–1908 роках. У 1909–1911 роках був деканом механічного й інженерно-будівельного факультетів КПІ. Повернувшись до Петербургу, в 1911–1912 роках викладав в Електротехнічному та Поліграфічному інститутах. 1912 року перебував у науковому відрядженні у Великій Британії. У 1912–1917 роках працював професором Політехнічного й Електротехнічного інститутів та Інституту інженерів шляхів сполучення.

У 1918–1920 роках – організатор і перший директор Інституту технічної механіки Української академії наук (нині це Інститут механіки ім. С.П. Тимошенка НАН України).

Улітку 1918 року С.П. Тимошенко активно долучився до роботи Комісії під керівництвом Володимира Івановича Вернадського з організації Української академії наук (УАН). С.П. Тимошенкові доручили підготувати програму організації прикладного природознавства при УАН та створення кафедри технічної механіки, а також – у її складі – лабораторії для експериментальних досліджень. Восени 1918 року його призначили одним із перших 12 академіків Української академії наук.

Через невизначеність перспективи розвитку УАН і складність політичної ситуації С.П. Тимошенко 1920 року емігрував до Югославії, де в 1920–1921 роках працював у Загребському політехнічному інституті, де очолював кафедру опору матеріалів. 1922 року він переїхав до Філадельфії (США). У 1923–1927 роках був науковим консультантом компанії «Вестінгауз».

1927 року С.П. Тимошенко повернувся до викладацької роботи на посаді завідувача кафедри технічної механіки Мічиганського університету. Читав лекції та працював із докторантами. А водночас не полишав контактів із компанією «Вестингауз». Щоліта відвідував Європу, де зустрічався зі своїми колегами з інших університетів. Працюючи в Мічиганському університеті, С.П. Тимошенко організував Відділ прикладної механіки при Американському товаристві інженерів-механіків (ASME), започаткував видання журналу «Прикладна механіка», заснував щотижневий семінар із теоретичної та прикладної механіки, видав фундаментальні праці – двотомник «Опір матеріалів» (1930), «Теорія пружності» (1933), «Теорія стійкості» (1936). Надзвичайно популярною стала літня школа прикладної механіки для інженерів, викладачів університетів і технічних шкіл США, яку він заснував 1929 року при університеті.

1936 року Степан Прокопович переїхав до Пало-Альто (штат Каліфорнія), де на запрошення адміністрації Стенфордського університету очолив кафедру механіки. Там він продовжив заняття з докторантами, читав лекції з інженерної механіки, статики та динаміки споруд, теорії пластин і оболонок, історії опору матеріалів. У 1943–1960 роках він працював на посаді професора кафедри механіки Стенфордського університету. За час роботи у Стенфордському університеті опублікував ґрунтовні монографії: «Теорія пружної стійкості» (1937), «Теорія пластин і оболонок» (1940), «Статика споруд» (1945), «Вища динаміка» (1948), «Теорія пружності» (1951), «Історія опору матеріалів» (1953).

Завдяки своєму науковому й інженерному таланту, феноменальній працездатності С.П. Тимошенко зробив величезний внесок у світову науку, його наукові праці стали основою для розвитку численних напрямів механіки – теорії міцності, стійкості й коливання механічних систем, будівельної механіки і теорії споруд. Особливо великий внесок він зробив у розвиток прикладної теорії пружності, теорії стійкості оболонкових і пластинчатих систем, зокрема підкріплених ребрами жорсткості. Важливими є його дослідження щодо згинання, кручення, коливання та удару елементів конструкцій. Він розв’язав низку задач щодо концентрації напружень поблизу отворів, міцності залізничних рейок за дії динамічних навантажень. У теорії тонкостінних систем широкого застосування набула так звана модель типу Тимошенка, яка дозволяє враховувати вплив зсувних деформацій. Фундаментальні і прикладні розробки Степана Прокоповича випереджали свій час і знайшли практичне використання у створенні сучасної авіаційно-космічної техніки, інженерних споруд і кораблебудуванні.

Наукові досягнення С.П. Тимошенка визнані в всьому світі. Його обрано членом багатьох академій: Української академії наук (1918), АН СРСР (1928), Польської (1935), Французької (1939), Італійської (1948), Лондонського королівського товариства (1944). Почесні докторські звання йому присвоїли Лехайський університет (США, 1936), Мічиганський університет (1938), Цюрихський вищий технічний університет (1947), Болонський університет (1954), Загребська політехніка (1956), Туринська політехніка (1960). Його ім’ям названо лабораторію механіки Стенфордського університету й Інститут механіки НАН України.

1957 року Американське товариство інженерів-механіків започаткувало почесну нагороду – медаль імені Степана Тимошенка. Це свідчення визнання його заслуг як вченого та вчителя, його світового авторитету. Медаль вручають щороку за видатні досягнення у галузі прикладної механіки. Першу медаль вручили особисто Степанові Прокоповичу. 1997 року Президія НАН України заснувала Премію імені С.П. Тимошенка – за видатні досягнення в галузі теоретичної та прикладної механіки.

Помер Степан Прокопович Тимошенко 29 травня 1972 року. Похований у Пало-Альто (США).

*     *     *

За інформацією Відділення механіки НАН України