На сайті Інституту соціології НАН України оприлюднено науково-популярний матеріал головного наукового співробітника Інституту соціології НАН України доктора соціологічних наук Віктора Степаненка "Українська суспільна самоорганізація як воєнний ресурс".
Будь-яка війна, і нинішня російсько-українська не є виключенням, є не лише військово-технічним зіткненням держав та армій, але й протистоянням суспільств, їх соціально-психологічних та організаційних можливостей, стійкості, витримки та ресурсів внутрішньої солідарної взаємодії. Основою такої суспільної взаємодії у період війни є смисли та мотивація воювати. У випадку України ці смисли правдиві та справедливі – захист країни від зовнішньої агресії у реальній загрозі існуванню нації та країни. Водночас, окрім мотивації, солідарна суспільна взаємодія потребує практичну здатність та навички суспільства до консолідації та самоорганізації. І саме це – важливий ресурс і водночас цінна перевага українського суспільства над російським у цій війні.
Війна трансформувала українське суспільство. Воно з початком широкомасштабного вторгнення перетворилось на потужний соціальний організм спротиву та здебільшого вже адаптувалось до нових реалій війни. Про таку резистентну соціальну адаптацію свідчать зокрема
результати фундаментального дослідження Інституту соціології НАН України щодо проблем стресу, спричиненого війною, проведеного у другій половині 2023 року. І у цій воєнній трансформації сповна проявилась характерні позитивні риси нашого суспільства, а саме – його здатність до низової самоорганізації та швидкої мобілізації, основаної на солідарній взаємодії, взаємодопомозі та довірі. За оцінками соціологів з кінця 2022 року дві третини українських громадян, відчували себе активною частиною національного спротиву, зокрема через залученість у різні форми активності, волонтерства та збори коштів щодо допомоги армії та співгромадянам.
Основою масового національного спротиву є спільна мета, яка об’єднує суспільство, принаймні більшу його частину. Це – оборона країни, перемога над ворогом, яка для переважної більшості громадян означає повернення всіх українських територій, включаючи Донбас і Крим. Захист країни, її єдність і цілісність в міжнародно визнаних кордонах – це спільне благо, яке не може належати окремо будь-кому, але лише всім.
В перспективі тривалої війні важливими завданнями суспільства є збереження внутрішньої солідарності та стійкості і підтримка різних форм самоорганізації національного супротиву у єдності з армією та державою. Завдання ж держави – плекати та організаційно підтримувати цей ресурс українського суспільства.
Читати матеріал повністю За інформацією Інституту соціології НАН України