23 квітня 2024 року виповнюється 110 років від дня народження члена-кореспондента Академії наук Української СРСР, професора Київського Державного університету імені Т.Г. Шевченка Георгія Миколайовича Положія. Г.М. Положій народився в селищі Новопавлівка Читинської області (кол. 37 роз'їзд Забайкальської залізниці) у родині телеграфіста. У 1924 році родина Георгія Миколайовича переїхала в Астраханську область, селище Нижній Баскунчак.
Після закінчення з відзнакою фізико-математичного факультету Саратовського університету в 1937 році він спочатку працював у Саратовському автодорожньому інституті, а з 1938 року – на кафедрі математичного аналізу Саратовського державного університету.
У 1946 році Г.М. Положій захистив кандидатську дисертацію. У 1953 році ним була захищена докторська дисертація на тему «Про деякі методи теорії функцій у механіці суцільних середовищ». У 1954 році отримав звання професора, а в 1967 році Г.М. Положій був обраний членом-кореспондентом АН УРСР.
Починаючи з 1949 року і до останніх днів свого життя Г.М. Положій працював у Київському Державному університеті ім. Т.Г. Шевченка, спочатку як доцент кафедри математичної фізики, а з 1951 по 1958 роки – як її завідувач. У 1958 році його було обрано завідувачем кафедри обчислювальної математики.
Г.М. Положій – видатний учений у галузі теорії функцій комплексної змінної, обчислювальної математики та математичної фізики. Він започаткував два нових напрями в розвитку сучасної математики.
Перший напрям – це теорія та застосування (p,q)-аналітичних функцій комплексної змінної, які є істотним узагальненням аналітичних функцій, Г.М. Положій розробив цю теорію у 1946 році.
Цей напрям знайшов широке застосування в багатьох прикладних науках, зокрема в осесиметричній теорії пружності, газовій динаміці та безмоментній теорії оболонок. Особливо важливим є той факт, що Г.М. Положій зміг розв’язати низку класичних задач теорії осесиметричного потенціалу, які до того не піддавалися розв'язанню в квадратурах, за допомогою p-аналітичних функцій. Примітним прикладом є задача про осесиметричний потенціал сферичного диска, а не плоского, що є значним досягненням, враховуючи тривалу увагу, яку цій проблемі приділяли численні математики.
Другий напрям, який Г.М. Положій розвинув, – це метод сумарних зображень чисельного розв'язку задач математичної фізики. Основи цього напряму були закладені в його працях 1956 – 1960 років. Метод Положія можна вважати дискретним аналогом класичних методів математичної фізики, таких як теорія потенціалу, інтегральні перетворення та метод Фур'є для відокремлення змінних. Отримані результати істотно розширили клас дискретних аналогів багатовимірних задач математичної фізики, що дозволяють розв'язувати їх у дискретній формі в явному вигляді.
Окрім цього, Георгій Миколайович приділяв значну увагу створенню Обчислювального центру в Університеті та практичній реалізації своїх теоретичних розробок.
Г.М. Положій є автором понад 100 наукових праць, включно з 10 монографіями та навчальними посібниками, опублікованими також і українською, англійською, німецькою, польською мовами. Він написав перший українськомовний підручник з математичної фізики "Рівняння математичної фізики" (1959). Його навчальні посібники «Математичний практикум» (1960) та «Рівняння математичної фізики» (1964) ннеодноразово перевидавалися для використання у вишах. Серед монографій виділяються «Чисельне вирішення двовимірних та тривимірних межових завдань математичної фізики та функції дискретного аргументу» (1962), яка була перекладена англійською та німецькою мовами з істотними доповненнями, «Узагальнення теорії аналітичних функцій комплексного змінного. р-аналітичні та (p,q)–аналітичні функції та деякі їх застосування» (1965) та «Метод сумарних зображень чисельного розв'язання задач математичної фізики та функції дискретного аргументу» (1966).
Після смерті Г.М. Положія, у 1973 році видавництво Київського Державного університету опублікувало його монографію «Теорія та застосування p-аналітичних и (p,q)-аналітичних функцій. Узагальнення теорії аналітичних функцій комплексного змінного».
Наукова діяльність Георгія Миколайовича здобула широке міжнародне визнання. Він неодноразово отримував запрошення в різноманітні закордонні університети та на Міжнародні математичні конгреси, але через хворобу не міг брати в них участі.
Г.М. Положій був засновником відомої наукової школи. Під його керівництвом захистили кандидатські та згодом докторські дисертації І.І. Ляшко, Б.М. Бублік, А.А. Глущенко, І.М. Ляшенко, О.О. Капшивий, В.Л. Макаров. Серед його учнів 17 кандидатів фізико-математичних наук. Троє з його учнів стали членами Академії наук України: академік І.І. Ляшко, академік В.Л. Макаров та член-кореспондент АН УРСР Б.М. Бублік. Його закордонні аспіранти стали відомими вченими у своїх країнах.
Військові та наукові заслуги Г.М. Положія були відзначені медалями «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» (1947) та «За трудову доблесть» (1953), орденом «Знак Пошани» (1961) та Почесними Грамотами Президії Верховної Ради Української РСР (1959, 1964).
До останніх днів свого життя Г.М. Положій залишався людиною з винятковою енергією та працьовитістю, був принциповим і вимогливим як до себе, так і до своїх учнів, але водночас залишався уважним вчителем і справжнім другом.
Учений пішов із життя 26 вересня 1968 року.
За інформацією відділення математики НАН України