View message

Дельфін звичайний, він же білобочка. Фото Аяки Озтюрк

– Пане Павле, нова наукова стаття, одним зі співавторів якої Ви є, присвячується чисельності популяції китоподібних ссавців, що живуть у Чорному морі. Поясніть, будь ласка, навіщо науковці моніторять їхню кількість і які зміни вдалося зафіксувати.

– Усі китоподібні Чорного моря – а це два види дельфінів (дельфін звичайний, або ж білобочка, та чорноморська афаліна), а також морська свиня – у чорноморській екосистемі є кінцевими хижаками. Тому стан їхніх популяцій – одночасно й індикатор, показник відхилень від гарного стану всієї екосистеми Чорного моря, і чинник цього гарного стану. Тобто якщо популяції китоподібних почуваються у морі добре, то вони, відповідно, належно виконують свою функцію кінцевих хижаків і в такий спосіб стабілізують усю екосистему. Якщо з екосистеми забрати цих кінцевих хижаків (так було у ХХ сторіччі – спершу внаслідок промислу, а потім через біоінвазії), то вона повністю дестабілізується, а простіше кажучи – «розсиплеться». Відбудеться так званий ефект трофічного каскаду, коли з екосистеми почергово зникнуть різні елементи, і через цей дисбаланс вона втратить рівновагу.

У ХХ сторіччі чисельність китоподібних скоротилась, імовірно, вдесятеро, а може, й більше. Масштаби скорочення достеменно не відомі, бо оцінки, зроблені 40–50 років тому, ще у 1980-х, були приблизні, тобто базувалися на неповних обліках і екстраполяціях, які потребували перевірки.

Отже, станом на 2019 рік про чисельність китоподібних у Чорному морі нічого не було відомо, а це вкрай погано. Циркулювали різні оцінки, які суттєво різнилися. Наприклад, деякі джерела писали, що дельфінів у Чорному морі менше тисячі особин, інші – що тільки в рибальських сітях щороку гине понад 10 тисяч. Зрозуміло, що дельфінів не може гинути більше, ніж їх узагалі є.

– Чим особливий ваш із колегами облік?

– Це перший у Чорному морі облік китоподібних, виконаний за сучасною методикою, завдяки якому одержано кількісні дані щодо щільності й чисельності популяцій. Ідеться не про приблизні, а саме про оцінювальні дані, що ґрунтуються одночасно на принципах лінійно-трансектного обліку й екологічному моделюванні. Тобто для кожного виду ми подали дві оцінки (до речі, оцінки на основі різних методів майже збігаються). Окремо представлено оцінки чисельності та щільності популяцій у водах кожної з п’яти країн, які брали участь у дослідженні, – України, Румунії, Болгарії, Туреччини, Грузії. Зокрема, українські води враховують саме політну зону «Одеса». Загалом наш облік охопив 52% акваторії Чорного моря. За межами обліку, відповідно, лишилося 48% акваторії – це українські води навколо окупованого Криму та прилеглі до них води (серед них – чимала частина економічної зони Туреччини), а також політна зона «Ростов» і води окупованої частини території Грузії.

– А чи можна екстраполювати на всю акваторію Чорного моря цифри, одержані для її половини, й оцінити популяції китоподібних у чорноморській екосистемі загалом?

– Ми свідомо цього не робили, тому що вважаємо такі екстраполяції апріорі некоректними. Спокуса була, але після кількох раундів обрахунків і обговорення ми вирішили не чинити так, бо це призведе до хибних оцінок і очікувань.

– Здобуті результати (маю на увазі абсолютні показники) були актуальні станом на 2019 рік. І, як я розумію, надзвичайно важливі з наукового погляду. Проте після початку повномасштабної російської війни проти України ситуація, вочевидь, суттєво змінилася. Чи планується продовжити цей ряд спостережень?

– Дослідження ініціювали Секретаріат Угоди про збереження китоподібних Чорного моря, Середземного моря та прилеглої Атлантичної зони (ACCOBAMS), яка має статус міжнародної конвенції, та Європейська Комісія. Наш облік був частиною обліку, здійсненого в усьому Середземноморсько-Чорноморському басейні. Тобто роком раніше – 2018-го – такий само облік китоподібних відбувся у Середземному морі, ставши там узагалі історично першим. Європейська Комісія профінансувала цей проєкт. А річ у тім, що законодавство Європейського Союзу і наукові принципи, висвітлені у згаданій Угоді, рекомендують здійснювати обліки китоподібних що сім років. Отже, ідеально було би повторити спостереження в Середземному морі вже наступного року, а в Чорному – 2026-го [згідно з останніми новинами, обліки вимушено перенесли на рік]. Якщо на той момент Україна переможе (а я певен, що Україна переможе в будь-якому разі), відновить державний суверенітет над усіма своїми міжнародно визнаними територіями і бойові дії на морі припиняться, то це буде також нагода оцінити наслідки війни. Звісно, перебіг бойових дій непередбачуваний, і, говоритимемо відверто, наразі не відомо, що буде замість так званої Російської Федерації у 2026 році. Хай там як, безпечні умови для обліку з’являться, щойно закінчиться війна. Сподіватимемося, це станеться відносно швидко і ми всі доживемо до цього моменту.

– Розкажіть, будь ласка, докладніше про методи дослідження.

– На Чорному морі працювали два літаки – маленькі чотиримісні «Cessna», подібні до описаного у повісті Ричарда Баха «Мартин на ім’я Джонатан Лівінґстон». Вони облаштовані спеціальними вікнами, які збільшують кут зору і уможливлюють огляд на 180 градусів. У кожному літаку сиділи пілот, штурман і двоє спостерігачів [Павло Гольдін працював в одній групі з Маріаном Паю (Румунія) та Галіною Мешковою (Болгарія)]. Ми літали за заздалегідь прокладеним маршрутом – зигзагоподібними лініями точно від координати до координати. Кожен спостерігач мав клінометр, оцінюючи за допомогою цього приладу кут, під яким бачив тварину, а отже, й відстань до неї. Геть усе робили суто візуально, без жодних додаткових приладів і фільмування. Працювали тільки очі спостерігача. Спостерігач мав уголос на диктофон промовити, скількох тварин якого виду і під яким кутом бачить; чи помітив якісь особливості в їхній поведінці (можливо, це були мати з дитинчам або дорослі особини під час полювання чи парування); чи видно ще щось або когось, окрім власне об’єктів дослідження (наприклад, птахів, нафтову пляму, морське сміття тощо). А штурман мав занотувати всю інформацію.

Науковці перед польотом. Павло Гольдін – ліворуч, керівник проєкту Маріан Паю (Румунія) – праворуч. Фото Галіни Мешкової (Болгарія)

Під час обліку. Праворуч – Павло Гольдін, ліворуч – Галіна Мешкова (Болгарія). Фото Павла Гольдіна

Під час обліку. Фото надав Секретаріат ACCOBAMS

Чорноморське узбережжя Болгарії. Фото Павла Гольдіна

Акваторія Чорного моря поблизу Румунії. Фото Павла Гольдіна

Насувається шторм. Фото Павла Гольдіна

– Наскільки надійний цей метод і наскільки точні результати він дає? Адже дельфінів не завжди видно, хоча рано чи пізно вони однаково мають наблизитися до поверхні. А ще особини одного виду дуже схожі між собою. Як зрозуміти, чи не бачимо ми одного й того ж дельфіна чи одну й ту саму зграю?

– Ви ставите одразу кілька дуже хороших методологічних запитань. Щодо першого. Як Ви правильно говорите, дельфіни деякий час перебувають під водою. Якщо це великий дельфін афаліна і він пірнає неглибоко, то його однаково буде видно. А маленької морської свині, яка пірнула на глибину 50 метрів, уже не побачити. Крім того, кожен вид дельфінів проводить різну частку свого часу (його називають іще бюджетом часу) під водою та над водою. Наприклад, афаліна переважно тримається на поверхні, тоді як морська свиня – переважно під водою. Тому до оцінок, одержаних безпосередньо через облік, потім застосовують поправкові коефіцієнти на ймовірність спостереження, які залежать саме від того, скільки часу тварина проводить під водою. У нашій статті наведено приклади застосування такого поправкового коефіцієнта до оцінки популяції морської свині. Ми показали, що насправді морських свиней приблизно втричі більше, ніж ми візуально спостерігали, – 260 тисяч особин, а не 93 тисячі.

– Це обнадійлива цифра?

– Непогана. Ми дійшли висновку, що стан популяцій дельфінів кращий, ніж очікувалося. Скажімо, чисельність дельфіна звичайного, або ж дельфіна-білобочки, загалом відповідає рівню 1980-х років, тобто вона майже відновилася. Чисельність афаліни лишається відносно низькою. Щодо морської свині потрібні надійніші історичні дані. Вочевидь, її чисельність не відновилась, але, повторю, вона краща, ніж можна було очікувати.

…А тепер про друге Ваше методологічне запитання – щодо ризику повторного обліку. По-перше, наш літак летів відносно швидко – зі швидкістю 170 км/год. Дельфіни так швидко не плавають. По-друге, важливо, щоб облік був відносно короткотривалим, бо якщо він розтягнеться на місяць чи два, то, звісно, може статися так, що за цей час група дельфінів або навіть велике стадо перепливе з одного місця на інше і спостерігачі або двічі побачать тварин, або не побачать їх жодного разу. Тому ми намагалися зробити наш облік гранично швидким і гранично коротким. І нам це вдалося: 52% акваторії Чорного моря ми облетіли всього за 15 днів. Це неймовірно хороший результат. На щастя, посприяла майже ідеальна погода: у нашої групи була коротка – триденна – перерва на шторм, а загалом спостереження відбувалися під час тривалого штилю. Отже, ймовірність повторного обліку – мінімальна.

Прогноз чисельності чорноморських звичайних дельфінів у районі дослідження. Чорні цятки позначають різні за кількістю особин групи тварин. Щільність популяції показано як чисельність тварин на 100 квадратних кілометрів. Чисельність популяції звичайного дельфіна за підсумками спостережень – 108 тисяч особин, скоригована на ймовірність спостереження – близько 130 тисяч особин. Ілюстрація: www.frontiersin.org

Прогноз чисельності чорноморської афаліни в районі дослідження. Чисельність популяції за підсумками спостережень – 23 тисячі особин, скоригована на ймовірність спостереження – близько 27 тисяч особин. Ілюстрація: www.frontiersin.org

Прогноз чисельності чорноморської морської свині в районі дослідження. Чисельність популяції за підсумками спостережень – 94 тисячі особин, скоригована на ймовірність спостереження – близько 260 тисяч особин. Ілюстрація: www.frontiersin.org

– Хто Ваші співавтори у дослідженні? Розкажіть, будь ласка, про наукову команду, міжнародний проєкт і про український внесок у здобуті результати.

– У польотах – як штурмани і спостерігачі – брали участь дослідники з Румунії, Болгарії, України і Туреччини. Від Секретаріату ACCOBAMS у складі дослідницької команди працював наш італійський колега Сімоне Паніґада. Він – дизайнер цього обліку, тобто обраховував координати й оптимальне розташування ліній, за якими ми літали, а також був нашим тренером, навчав нас правильно спостерігати й обліковувати тварин. Долучилися й інші колеги з наукового комітету ACCOBAMS – дослідники з Франції та Італії. Аналізом керувала Ана Каньядес – іспанська за походженням дослідниця, яка зараз працює у США.

Чорноморська афаліна. Фото Карини Вишнякової з каталогу для фотоідентифікації дельфінів. Український науковий центр екології моря

Більше про хід і результати дослідження дізнавайтеся з першоджерела:

Paiu R-M, Cañadas A, Dede A, Meshkova G, Murariu D, Amaha Ozturk A, Popov D, Tonay AM, Timofte C, Kopaliani N, Gol’din P and Panigada S (2024) Density and abundance estimates of cetaceans in the Black Sea through aerial surveys (ASI/CeNoBS). Front. Mar. Sci. 11:1248950. doi: 10.3389/fmars.2024.1248950

Спілкувалася Сніжана Мазуренко