 Мешканці Іскоростеня несуть дань княгині Ользі (мініатюра з Радзивилівського літопису) |
Розкопки літописного Іскоростеня (нині – м. Коростень Житомирської області) тривають уже понад 100 років. За цей період у вказаній місцевості встигли попрацювати багато видатних учених-археологів. Це пояснюється, по-перше, тим, що на території сучасного Коростеня наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. зберігалися не лише чотири городища, а й значна кількість курганних некрополів, які на той час були основним розкопуваним об’єктом серед слов’янських і давньоруських пам’яток, а також, по-друге, важливою роллю Іскоростеня у формуванні Київської Русі. Цьогоріч сліди давнього міста продовжили шукати та вивчати учасники археологічної експедиції Інституту археології НАН України під керівництвом старшого наукового співробітника відділу давньоруської археології цього інституту кандидата історичних наук Андрія Вальдасовича Петраускаса.
 Реконструкція городища №1 стародавнього Іскоростеня |
Слід зауважити, що перші наукові археологічні розвідки в межах літописного Іскоростеня були проведені видатним українським істориком і археологом – професором Київського університету Святого Володимира В. Антоновичем. Він не тільки дослідив низку археологічних об’єктів, а і вніс їх до фундаментального реєстру «Археологічної карти Волинської губернії». 1900 року наукові пошуки в місті здійснював археолог і меценат – барон Ф. Штейнгель. Найбільші за розмахом тогочасні дослідження коростенських пам’яток належать відомому археологові, одному з фундаторів Київського історичного музею В. Хвойці. Об’єктом усіх вищезгаданих розвідок були курганні поховання древлянської столиці. Загалом науковці розкопали понад 30 поховань. Це дало важливий матеріал для подальшого опрацювання. До того ж, вказані поховання входили до могильників, яких нині вже не існує.
Перші розкопки городищ літописного міста провів Ф. Козубовський: 1924 року він очолив Коростенський краєзнавчий музей, а згодом став першим директором Інституту матеріальної культури України. У другій половині ХХ ст. розвідкові роботи виконували багато знаних науковців, серед яких, зокрема, І. Винокур, М. Кучера, І. Русанова.
Новий етап вивчення археології Коростеня почався 2001 року з досліджень Б. Звіздецького, який відкрив рештки нашарувань стародавнього Іскоростеня, що не зазнали втручань пізнішого часу. Тоді фактично вперше було отримано великі серії археологічних об’єктів і знахідок – золоті та срібні прикраси, елементи військового обладунку, зброя і побутові речі, – які дали змогу уявити особливості матеріальної культури древлян. Б. Звіздецький виявив незаперечні сліди раптової загибелі городища та прилеглого до нього посаду під час військового штурму. Це, у свою чергу, й зумовило зосередження основної уваги наступних дослідників саме навколо археологічного комплексу городища №1.
Завдяки тривалим цілеспрямованим археологічним обстеженням городища, якими опікується міська громада Коростеня, постійно отримуються дані про його історичну топографію, особливості культурних нашарувань, конструктивні особливості оборонних споруд міста, поповнюється джерельна база для вивчення важливого етапу становлення державності на території України.
Знахідки попередніх років
 На фотографіях вище – скляні намистини |
 Срібна з позолотою поясна бляшка |
 Срібний з позолотою ґудзик |
У польовому сезоні 2016 р. було продовжено вивчення культурних нашарувань на першій бермі (лінії оборони) городища (збереглися залишки всього 2-х таких берм) із подальшим пересіюванням на тонких ситах і застосуванням методів детального розбирання культурного шару та фіксації виявлених знахідок.
За результатами робіт на відносно незначній площі зафіксовано понад 100 індивідуальних знахідок, а саме: намистини з пасти, гірського кришталю, скла та сердоліку, ножі, деталі ремінної гарнітури (бронзові бляшки), наконечники стріл, жорна з пірофілітового сланцю та багато іншого. Під час відбору палеоботанічних проб за допомогою методу флотації археологи виявили велику кількість обгорілих зернівок культурних рослин: тисячі обвуглених насінин жита, пшениці, гороху, проса, сочевиці, які зберігалися на випадок облоги і якими буквально рясніють вуглисті прошарки згорілих оборонних стін Коростеня середини Х ст., слугують іще одним, додатковим, свідченням загибелі міста під час військового штурму.
Ретельне розбирання нашарувань дало вченим змогу вперше зафіксувати в шарі пожежі значно зітлілі кістки людини (частина черепа та кістки рук) – імовірно, захисника міста – із розташованими поруч деталями одягу та прикрас.
 Рештки людини та прикрас у згорілому шарі берми №1 |
Відкриттям археологів Академії при дослідженні старожитностей давнього Іскоростеня можна вважати вперше зафіксовані ними рештки дерев’яної стіни, що оточувала городище на першій бермі. Це суттєво доповнює джерельну базу майже невивченої оборонної архітектури середини Х ст. Слід також відзначити, що серед знахідок попереднього сезону було виявлено інструмент зодчих стародавнього міста – залізне тесло, яке використовувалося для зведення дерев’яної стіни.
Розкоп 2016 р., розпочатий минулоріч, розташований у західній частині першої берми городища. На початку робіт прогнозована потужність нашарувань оцінювалася, як і в попередні роки, приблизно в 0,5-1 м. У кінці ж робіт рівень дна розкопу сягнув позначки 2,9 м. Така несподівана потужність нашарувань уможливила чітке прослідкування послідовності зведення та руйнування оборонної конструкції.
Цілковитою несподіванкою виявилося й зафіксоване науковцями чітко виражене валоподібне підвищення під останньою верствою вирівнювання майданчика берми. Шукаючи пояснень цього факту, вчені припускають, що це підвищення співвідноситься з певним етапом формування насипу берми або ж із рештками більш ранньої оборонної споруди. На користь останньої гіпотези свідчить тонкий шар гумусу, що встиг утворитися на його поверхні підвищення перед подальшою зачисткою. Для точнішого датування зведення оборонної споруди та інтерпретації виявлених знахідок потрібні додаткові дослідження.
За інформацією Інституту археології НАН України