 |
Із кожним роком дедалі гостріше постає одна з найбільших глобальних проблем – продовольча, пов’язана з нестачею харчових продуктів для людства. Її причинами є насамперед постійне зростання кількості населення планети та кліматичні зміни, внаслідок яких трапляються значні періодичні втрати врожаїв сільськогосподарських рослин у багатьох країнах. Як стверджують експерти – економісти, генетики й селекціонери, – Україна має реальні шанси стати одним із найбільших світових експортерів продуктів харчування, в тому числі й за рахунок продажу частини врожаю агрокультур, – у разі якщо Уряд провадитиме ефективну й послідовну політику в цій галузі, а вчені продовжать успішну роботу з одержання нових високопродуктивних сортів і гібридів пшениці, кукурудзи та інших рослин. Про здобутки українських науковців у вказаному напрямі досліджень, а також загальні перспективи вітчизняного агропромислового комплексу розповів передачі «Азбука реальності. Винаходи» радіостанції «Промінь» заступник директора з наукової роботи Інституту фізіології рослин і генетики (ІФРГ) НАН України доктор сільськогосподарських наук, професор Микола Микитович Гаврилюк.
За даними міжнародних організацій, нині від голоду страждають майже 3 млрд. землян, а ще близько 1 млрд. – практично щодня недоїдають, – зазначив гість програми і додав, що в останні роки в Україні спостерігається позитивна динаміка нарощування продовольчих ресурсів. А це, у свою чергу, дасть змогу нашій державі зробити вагомий внесок у подолання продовольчої кризи на планеті (за підрахунками експертів, продукція українського виробництва здатна забезпечити продовольчі потреби 350 млн. осіб, тоді як, наприклад, західноєвропейські виробники зерна вже вичерпали потенціал підвищення врожайності своїх культур, а рівень врожайності рису в Японії не зростає впродовж останніх 17-ти років) й водночас стимулювати розвиток національної економіки, зокрема її агропромислового сектора. За його словами, нині в нашій країні спостерігається стабільне валове виробництво зерна – до 60-63 млн. т щороку – і, як припускають фахівці, межі зростання ще не досягнуто, а потенціал країни уможливлює зростання цього показника до рівня 80 млн. т. Завдяки цьому Україна входить до десятки найбільших світових експортерів продовольчого й фуражного зерна, а за деякими видами культур (наприклад, олійними) є незаперечним лідером. Згідно зі статистичними даними, агропромисловий комплекс належить до тих галузей, які забезпечують найбільш позитивну динаміку надходжень іноземних валютних коштів до державного бюджету.
Однак такі високі результати були б неможливими без постійної плідної роботи вітчизняних науковців. 85-90% посівних площ в Україні засіваються сортами сільськогосподарських рослин національної селекції. Над їх одержанням працюють дослідники з Києва, Харкова, Одеси. Проте провідну роль тут відіграють, без перебільшення, визначні здобутки ІФРГ НАН України, колектив науковців якого на чолі з директором установи, Героєм України академіком В.В. Моргуном створив понад 70 сортів озимої пшениці та близько 30-ти гібридів кукурудзи. На даному етапі генетики й селекціонери інституту здійснюють дослідження за двома основними напрямами – підвищення продуктивності культур та покращення їх якісних показників (задля поліпшення якості харчової продукції, що надалі вироблятиметься з такої сировини). Як зауважив М.М. Гаврилюк, до вирішення поставлених завдань залучені також фахівці-фітопатологи, фізіологи рослин і навіть ентомологи. Створення нового сорту рослини потребує близько 10-15 років кропіткої роботи та великих коштів. Власне отриманню нового сорту чи гібриду передує формування його проекту із зазначенням планованих якісних показників, потенціалу врожайності, скоростиглості й інтенсивності, призначення культури. Тобто селекція відбувається адресно, а проект сорту чи гібриду може доопрацьовуватися в процесі реалізації. Випробування рослин із заданими характеристиками відбувається на полях експериментальної бази ІФРГ НАН України, розташованих, зокрема, на Київщині, Кропивниччині, Дніпровщині. Центральна дослідна база інституту розміщена у Васильківському районі Київської області.
У своїй роботі вчені керуються одним із основним правил досліджень у цій галузі: експериментальне вирощування сорту чи гібриду має бути районованим, тобто відбуватися в тих умов, для яких він надалі буде призначений, аби вповні реалізувати його генетичний потенціал, закладену дослідниками продуктивність. Будь-який сорт, що проходить випробування і районується, має продемонструвати перевищення стандартних показників за рівнем врожайності й за господарськи цінними ознаками – інакше його не буде відібрано для занесення до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні. Слід зазначити, що в українській системі сортовипробування вищезгадані показники є доволі високими, а отже, сорти, що спромоглися їх перевищити, є справді дуже продуктивними. Наприклад, рівень врожайності озимої пшениці сорту «Фаворитка» сягає 136 ц/га. Проте надзвичайно актуальною для України є нині проблема технологічного супроводження вирощування таких рослин (насамперед підбір відповідних добрив, боротьба з бур’янами, забезпечення сівозміни тощо), яке має посприяти максимальній реалізації генетичного потенціалу сорту чи гібриду.
 |
 На фотографіях угорі – насіння нових високопродуктивних сортів озимої пшениці селекції ІФРГ НАН України, представлене на експозиції науково-технічних розробок установ НАН України в рамках ІХ Міжнародної виставки LABComplEX. Аналітика. Лабораторія. Біотехнології. HI-TECH (жовтень 2016 року)
|
Серед новітніх світових тенденцій, які не оминули й Україну, – органічне землеробство. Виробництвом екологічно чистої продукції в нашій державі займаються вже понад 350 господарств, які не застосовують хімічні засоби захисту рослин і підвищення їх врожайності. Як розповів М.М. Гаврилюк, до використання в системі органічного землеробства придатні 10-15% сортів озимої пшениці селекції ІФРГ НАН України, яким властиві підвищена стійкість до хвороб і шкідників, а також достатньо висока здатність адаптуватися до природно-кліматичних умов і забезпечувати значний врожай у різних зонах. У сучасних умовах термін ефективного використання сортів обмежується 5-10-ма роками, оскільки створюються нові сорти, які за всіма показниками перевищують своїх попередників, а виробники, звичайно, обирають для вирощування кращі рослини. З огляду на це, надзвичайно актуальними, як стверджує М.М. Гаврилюк, є питання своєчасного сортооновлення й сортозаміни.
Що стосується органів державної влади, які опікуються агропромисловим комплексом, то важливими завданнями їх роботи М.М. Гаврилюк вважає широке залучення інвестицій в український агропромисловий комплекс, надання допомоги (фінансової та консультаційної) фермерським і індивідуальним селянським господарствам (наприклад, при закупівлі високоякісного насіння рослин) і, нарешті, першочергове забезпечення продовольчої безпеки самої України, в тому числі шляхом нормативного закріплення необхідності сівозміни (тобто чіткого дотримання науково обґрунтованої періодичності посіву тієї чи іншої агрокультури на одній і тій же території, а також співвідношення і чергування культур у сівозміні) для збереження гумусу – родючого шару ґрунтів. Висвітлюючи це питання, вчений висловив жаль із приводу відсутності в нашій державі органу контролю за дотриманням правил системи землеробства та фактичного занепаду тваринництва, яке постачало агропромисловий комплекс органічними добривами.
Науковець також розповів про заходи підтримки молодих дослідників ІФРГ НАН України та співпрацю установи з вітчизняними й зарубіжними сільськогосподарськими підприємствами.