29 листопада 2016 року відбулися офіційні заходи з нагоди завершення унікального інженерного проекту, а саме насування складної рухомої конструкції – захисного об’єкта «Арка» – на четвертий атомний енергоблок Чорнобильської атомної електростанції, зруйнований вибухом, що стався 26 квітня 1986 р. Про призначення «Арки» й особливості її спорудження, а також про подальші етапи процесу перетворення ЧАЕС на порівняно безпечний – для людства та навколишнього середовища – об’єкт в ефірі програми «Резонансна тема» радіостанції «Голос Києва» розповів директор Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України член-кореспондент НАН України Анатолій Володимирович Носовський.
Як зазначив гість студії, 1986 року в умовах надзвичайно складної радіаційної ситуації було вирішено на тривалий період законсервувати аварійний четвертий енергоблок ЧАЕС. За допомогою застосування переважно дистанційних технологій над ним упродовж шести місяців збудували саркофаг, який отримав назву об’єкта «Укриття». У спорудженні цієї захисної оболонки взяли участь 25 тис. фахівців. Проте «Укриття» має два суттєвих недоліки: воно, по-перше, виявилося негерметичним, а по-друге, зводилося на старих, досить нестійких, конструкціях. Крім того, перший саркофаг був розрахований на 30 років експлуатації.
Тому постала потреба у створенні нової захисної оболонки над енергоблоком. Рішення про це було ухвалено керівництвом держави на початку 1990-х рр.: Україна тоді виступила зі зверненою до міжнародної спільноти ініціативою щодо проведення конкурсу проектів із перетворення об’єкта «Укриття». І хоч переможця так і не визначили, проте найкращі ідеї з близько 400 пропозицій, що надійшли на адресу оргкомітету, згодом було втілено при конструюванні «Арки». Цей проект повністю профінансовано Європейським банком реконструкції та розвитку: кошти на будівництво – а це близько 1,5 млрд. євро – надали 40 країн-донорів. У процесі були задіяні найкращі фахівці в галузі атомної енергетики – як зарубіжні, так і українські. «Арка» завдовжки 165 м, завширшки 260 м і заввишки 110 м має вагу 36 тис. т і просувалася в бік зруйнованого реактора зі швидкістю приблизно 6 м на добу. Спорудження цього конфайнмента починалося не безпосередньо над вкритим саркофагом енергоблоком, а дещо віддалік (за кількасот метрів), аби зменшити радіаційне навантаження на персонал, що працював на будівництві.
«Арка» має кілька важливих переваг порівняно з «Укриттям». По-перше, вона забезпечує значно кращу герметичність, а також проектувалася з максимальним урахуванням потенційних природних катаклізмів на зразок буревіїв, смерчів і навіть торнадо та призначена для запобігання поширенню радіоактивних речовин на великі відстані повітряними масами. Завдяки цьому суттєво знижуються екологічні ризики. По-друге, під її конструкцією розміщено спеціальні кранові системи, які застосовуватимуться для демонтування об’єкта «Укриття». «Арка» розрахована на 100 років експлуатації, впродовж яких слід принаймні вилучити з реактора відпрацьоване ядерне паливо й інші високоактивні радіоактивні відходи, які, як вважають науковці, мають згодом стати підконтрольними. Це означає, що їх перемістять до контейнерів і транспортують на спеціальний майданчик – у сховище тривалого зберігання, – доки не буде створено могильник у геологічних формаціях. Таким майданчиком може стати платформа, що звільнилася після завершення монтажу та насування «Арки» на аварійний енергоблок. Ця платформа є цілком придатною для зазначених потреб, адже, як і нова захисна оболонка, будувалася на основі спеціальних розрахунків, що пройшли міжнародну експертизу, має надзвичайно міцний фундамент і обладнана всіма належними системами, зокрема для стікання води. Гість радіостудії також привернув увагу аудиторії до невідкладності заходів, яких потрібно вжити для знешкодження відходів: за спостереженнями вчених, ядерні матеріали, що нині перебувають під об’єктом «Укриття» у вигляді твердої речовини, починають руйнуватися, перетворюючись на радіоактивний пил, який може не тільки осідати на внутрішній частині конструкцій першого саркофагу, а й потрапляти назовні.
Крім того, процес перетворення ЧАЕС на відносно безпечний об’єкт не обмежується насуванням «Арки», – підкреслив А.В. Носовський, додавши, що остаточне завершення поточного етапу робіт заплановано лише на листопад 2017 року. До цього часу триватиме герметизація захисної оболонки та введення в експлуатацію захисного конфайнмента.
Науковець також розповів про подальші роботи, які доцільно виконати як на території ЧАЕС, так і загалом на території Зони відчуження навколо неї. На його думку, назавжди вилученою з повноцінного користування має залишитися десятикілометрова зона. На решті земель має функціонувати заповідник. Можливе і здійснення деяких видів діяльності, пов’язаних із потребами вітчизняної атомної енергетики, зокрема збереженням ядерних відходів і відпрацьованого ядерного палива та переробкою таких матеріалів. До того ж, у Зоні відчуження будується централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива з усіх українських атомних електростанцій, крім Запорізької АЕС, облаштованої власним сховищем. Як один із майбутніх варіантів можна розглядати спорудження на майданчику ЧАЕС нових ядерних енергоблоків, а також дослідницького ядерного реактора.