10 грудня 2016 року в Інституті соціології НАН України відбулися ювілейні X Міжнародні соціологічні читання, присвячені пам’яті видатного українського вченого-соціолога, лауреата Державної премії в галузі науки і техніки Наталії Паніної (1949-2006).
Організаторами заходу виступили Соціологічна асоціація України, Інститут соціології НАН України та Соціологічний центр імені Н.В. Паніної.
«Український соціум: що знаємо, чого не знаємо і чого уникаємо» — такою була тема цьогорічних читань, покликаних ще раз нагадати про неоціненний внесок, зроблений Наталією Паніною у розвиток вітчизняної соціологічної науки. Без перебільшення, вона була однією з тих постатей, хто творив українську соціологію на пострадянському просторі практично з нуля. Вона першою (ще наприкінці 80-х разом з Миколою Чуриловим у Центрально-Українському відділенні Всесоюзного центру дослідження громадської думки) побудувала загальноукраїнську опитувальну мережу та вибірку, започаткувала моніторингові дослідження соціальних змін в українському суспільстві, першою розробила систематизований курс лекцій з технології соціологічного дослідження в Україні та видала методичний посібник з опитувань громадської думки. Як голова Комісії з професійної етики Соціологічної асоціації України, Наталія Вікторівна брала найактивнішу участь у розробленні Кодексу професійної етики соціолога. Вона ж була і автором ідеї про організацію конкурсу серед молодих соціологів, щоб заохотити їх до наукових пошуків та дати їм можливість заявити про себе. Тому щороку 10 грудня, в день народження Наталії Паніної, оголошуються переможці конкурсу «Кращий молодий соціолог».
Читання традиційно відкрив директор Інституту соціології академік НАН України Валерій Ворона. У своїй вступній промові він підкреслив, що наукове вивчення сучасного стану суспільства та динаміки його змін завжди було першорядним завданням соціолога. Водночас сьогоднішнім дослідникам-суспільствознавцям варто постійно звертатися до класиків соціологічної думки, аналізувати їхній досвід і надбання. Принагідно Валерій Михайлович презентував видану Інститутом книгу «Теоретики світової соціології: життя і творчий спадок».
З привітальним словом до учасників звернулася також віце-президент Соціологічної асоціації України, професор Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна Людмила Сокурянська.
На пленарному засіданні, яке очолював завідувач відділу соціальних структур Інституту соціології НАН України Сергій Макеєв, виступили провідні вчені-соціологи з України, Польщі та Угорщини.
Володимир Паніотто (професор Національного університету «Києво-Могилянська Академія», генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології) у своїй доповіді «Українське суспільство: динаміка деяких соціальних показників» (з використанням матеріалів виконавчого директора КМІС Наталії Харченко) зупинився, зокрема, на даних щодо ставлення громадян України до ЄС, НАТО та Митного союзу, їхньої оцінки проблеми корупції, самооцінки фінансового становища та стану здоров’я. Незважаючи на те, що в 2016 році рівень бідності стабілізувався, а рівень корупції навіть трохи знизився, 70% українців висловлюють думку про те, що країна розвивається у неправильному напрямку.
Професор Щецинського університету Славоміра Грушевська, яка багато років спеціалізується на порівняльних дослідженнях, виступила з презентацією «Ситуація України у польській перспективі: що ми знаємо і чого не знаємо один про одного». Доповідачка звернула увагу на українсько-російський конфлікт — як його інтерпретує населення Польщі і як його висвітлюють польські ЗМІ.
Доповідь Пала Тамаша (директор Центру соціальної політики Університету Корвінус, Будапешт) мала назву «Сприйняття соцієтального щастя: чи можливе воно без держави?». Вчений, серед іншого, вказав на відмінності між «американською мрією», уявленнями про щастя в колишньому Радянському Союзі та в деяких країнах пострадянського простору.
Валентина Подшивалкіна (професор Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова) та Марина Бірюкова (доцент Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»), виступаючи з презентацією «Проектування майбутнього як контекст соціологічної рефлексії сучасного», підкреслили, що дослідники «уникають майбутнього», оскільки не знають, за допомогою якого інструментарію його можна вивчати. Однак, не знаючи напряму, в якому слід рухатися, неможливо повністю зрозуміти, що відбувається зараз.
Доповідь Наталії Вяткіної (старший науковий співробітник Інституту філософії НАН України) «Деференції і соціосемантичні мережі знань» стосувалася надійності інформації та апеляції до авторитетів.
Переможець минулорічного конкурсу «Кращий молодий соціолог» Анна Домаранська (Інститут соціології НАН України) присвятила свій виступ якості даних у соціологічних дослідженнях. Крім того, вона поділилася підсумками конференції Європейської соціологічної асоціації (RN21), у роботі якої брала участь.
Євген Головаха, заступник директора Інституту соціології НАН України, завершив першу частину Соціологічних читань доповіддю «Український соціум: що знала і чого уникала Наталія Паніна». За словами Євгена Івановича, Наталія Вікторівна, по-перше, дуже критично ставилася до влади — як до автократії в колишньому Радянському Союзі, так і до охло- та плутократії в пострадянській Україні. По-друге, вона не вживала термін «ксенофобія» стосовно міжнаціональних установок українців, натомість зауважуючи, що їм властивий «соціальний ізоляціонізм». По-третє, Наталія Паніна, хоч і ретельно досліджувала українське суспільство, проте ніколи не робила похмурих прогнозів — щоб не спрацював ефект «пророцтва, що збувається».
|
Другу частину читань відкрив заступник голови конкурсної комісії провідний науковий співробітник Інституту соціології НАН України Олександр Стегній. Ознайомивши слухачів з історією конкурсу «Кращий молодий соціолог року», Олександр Григорович принагідно зауважив, що премія ім. Наталії Паніної — це перша премія в Україні, заснована не державними структурами, а науковим товариством. Далі він надав слово учасникам конкурсу (в цьому році їх було 15). Після виступів конкурсантів відбулася дискусія (модераторами якої були вже згаданий Олександр Стегній та завідувач кафедри соціології і права Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» ім. Ігоря Сікорського» Павло Кутуєв). Обговорювалися, зокрема такі питання: стан соціологічних досліджень в анексованому Криму (Рефік Куртсеїтов, Кримський інженерно-педагогічний університет), феномен «post-truth» та негативний вплив емоцій на об’єктивність інтерпретації даних (Андрій Горбачик, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка), вплив соціальних технологій на суспільство та відповідальність соціолога (Ольга Балакірєва, Інститут економіки та прогнозування НАН України), вища освіта і ринок праці в Україні (Ольга Максименко, Інститут соціології НАН України), крос-культурна чутливість соціолога (Наталія Костенко, Інститут соціології НАН України), відмінності між громадською думкою і громадськими настроями (Ольга Куценко, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка).
Насамкінець відбулася церемонія нагородження переможців.
Лауреатом першої премії конкурсу «Кращий молодий соціолог року — 2016» став Сергій Дембіцький (Інститут соціології НАН України). Другу премію отримала Оксана Дутчак (Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського»), третю премію — Наталя Отріщенко (Центр міської історії Центрально-Східної Європи, м. Львів).
Премія ім. Ірини Попової (видатний соціолог, засновник Одеської соціологічної школи) за роботу, що має найбільшу соціально-практичну значущість, була присуджена Людмилі Кожекіній (Київський національний університет ім. Тараса Шевченка).
Ольга Максименко,
провідний соціолог відділу методології і методів соціології,
Інститут соціології НАН України