8 лютого 2017 року на засіданні Президії НАН України ухвалили рішення про присудження Золотої медалі імені В.І.Вернадського НАН України академіку НАН України В.В.Скороходу та академіку НАН Грузії Г.Ф.Тавадзе – за видатні досягнення в галузі наукових основ порошкової металургії.
Довідка про автора
Академік НАН України
СКОРОХОД Валерій Володимирович
В.В. Скороход народився 28 липня 1934 р. у м.Нікополі (Дніпропетровська область) в сім’ї вчителів. У 1956 р. з відзнакою закінчив металургійний факультет Київського політехнічного інституту. З 1956 р. і дотепер працює в Інституті проблем матеріалознавства ім.І.М.Францевича НАН України, де пройшов шлях від керівника відділу (1966), заступника директора (1976) і директора інституту (2001). З 2015 року – почесний директор інституту.
Кандидат технічних наук (1962). Доктор технічних наук (1968). Професор (1978). Член-кореспонент НАН України (1985). Академік НАН України (1990).
Заслужений діяч науки і техніки України (1995), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1987).
В.В.Скороход широковідомий світовому науковому співтовариству своїми роботами в галузі теоретичного матеріалознавства, які заклали фундамент та наукове обґрунтування для інженерних методів управління процесами порошкової металургії.
З самого початку своєї наукової діяльності він успішно розвиває фізичну теорію спікання порошкових тіл. Розвинений ним метод самоузгодженого, квазіоднорідного поля для статистичних сумішей дозволяє розрахувати модулі пружності та коефіцієнти в’язкості неоднорідних і пористих матеріалів з урахуванням структури і морфології елементів, що їх утворюють. Використовуючи гідродинамічну аналогію лінійної теорії пружності в теорії в’язкої деформації пористих тіл, учений одержав загальні диференціальні рівняння кінетики ущільнення і зміни форми пористих тіл в однорідному напруженому стані. Результати цих досліджень широко використовуються при розв’язанні завдань з кінетики гарячого пресування, повзучості, куванню, екструзії пористих спечених матеріалів.
В.В.Скороход побудував феноменологічну теорію деформації пористих матеріалів, розвинув уявлення про спікання як процес реології, пов’язаний з механізмом надпластичної і дифузійно-в’язкої текучості, а також розробив методи теоретичного розрахунку фізико-механічних властивостей багатофазних ізотропних і неізотропних твердих тіл.
Одним з фундаментальних напрямів наукової діяльності В.В.Скорохода є вивчення спікання як структуротвірного процесу, а також розробка визначальних технологічних принципів наскрізного управління структурою і фізико-механічними властивостями спечених матеріалів. Ця ідеологія «структурної інженерії» передбачає врахування впливу на властивості матеріалу всієї ієрархії структури дисперсно-пористих тіл на мікро-, мезо- і макрорівнях. Він розвинув методи термодинамічного і кристалографічного аналізів структурних і енергетичних характеристик високодефектних станів у перехідних металах, їх сплавах і сполуках, які узагальнені в ряді монографій. Велику увагу В.В.Скороход приділяв використанню таких мезо- і макроструктурних характеристик, як пористість, розміри пор, будова порового простору, розміри частинок порошку і величина міжфазної поверхні при аналізі технологічних фізико-механічних властивостей. Запропонований ним опис пористої структури за допомогою коефіцієнта матричності, одержані ним залежності деяких фізико-механічних властивостей від матричності порового простору є робочим інструментом для технологів-матеріалознавців при плануванні структури, технології і властивостей розроблюваних матеріалів.
Роботи В.В.Скорохода і його учнів зробили великий внесок у порошкову металургію тугоплавких металів і сплавів. Результати теоретичних та експериментальних досліджень у цій галузі дозволили створити на основі тугоплавких металів нове покоління спечених полікристалічних матеріалів і псевдосплавів для зварювальної техніки, катодів прискорювачів і вакуумних приладів, особливо теплонапружених деталей високоенергетичних установок.
В.В.Скороход обгрунтував метод неруйнівного акустичного і резистометричного контролю для прогнозування механічних властивостей матеріалів, які містять пори та інші макродефекти.
На початку 80-х років за ініціативою і під керівництвом В.В.Скорохода були розпочаті роботи в галузі порошкового матеріалознавства інтерметалідних сполук з особливими властивостями пам’яті форми та оборотного гідрування. На прикладі нікеліда титану встановлені закономірності реалізації ефекту пам’яті форми в пористому матеріалі. Вивчення особливостей деформації високопористих металів з гранично високими значеннями пористості допомогли виявити ефект немонотонної залежності навантаження, пов'язаний із втратою стійкості каркасної структури такого роду матеріалів.
Розроблені економічні і ефективні порошкові пористо-композиційні інтерметалідні сорбенти водню, створений нікель-металогідридний акумулятор, який перевершує за властивостями нікель-кадмієві акумулятори.
Під керівництвом В.В.Скорохода розроблена теорія швидкісного і неізотермічпого спікання нанодисперсних систем, запропоновано теоретичне обгрунтування створення нанокомпозиційних керамічних матеріалів.
Учений підготував 12 докторів і 30 кандидатів наук. Він створив наукову школу, здобутки якої є фундаментом сучасного розвитку технологій порошкових матеріалів.
Він є автором понад 500 наукових праць, у тому числі 10 монографій, має 34 авторські свідоцтва і патенти.
Наукова діяльність В.В.Скорохода понад 50 років пов'язана із становленням Інституту проблем матеріалознавства НАН України і перетворенням його на провідний всесвітньо відомий центр сучасного матеріалознавства. Це його значна заслуга не тільки як ученого, а й як одного з організаторів і керівників інституту.
Він – головний редактор журналу «Порошковая металлургия», член редколегії міжнародного журналу «Science of Sintering», один із редакторів «Енциклопедії неорганічних матеріалів». У 2008-2009 рр. під його керівництвом створено фундаментальне енциклопедичне двотомне видання «Неорганическое материаловедение. Основы науки о материалах».
У 1970-х роках В.В.Скороход брав участь у роботах з координації наукових досліджень і виробництва в галузі порошкової металургії. З 2005 р. – президент Українського матеріалознавчого товариства.
Академіка В.В.Скорохода відзначено низкою державних та міжнародних нагород: орденом Ярослава Мудрого ІV (2008) та V (2003) ступенів, ювілейною медаллю Ніколи Тесли (1998 ), Почесною грамотою Верховної Ради України (2004 ). Він – лауреат міжнародної премії ім.Я.І.Френкеля (1998), премій НАН України ім.І.М.Францевича (1991), ім.М.М.Доброхотова (2010), дійсний член Міжнародного інституту науки про спікання при Сербській Академії наук і мистецтв (1981), почесний член Польського керамічного товариства та іноземний член Сербської Академії наук і мистецтв (1997).
***
Довідка про автора
Академік НАН Грузії
ТАВАДЗЕ Гіоргій Фердинандович
Тавадзе Гіоргій Фердинандович народився у 1945 р. У 1967 р. з відзнакою закінчив металургійний факультет Грузинського політехнічного інституту і почав працювати молодшим науковим співробітником Інституту металургії АН Грузії, з 1986 р. став завідувачем лабораторії, а з 2006 р. очолює Інститут металургії та матеріалознавства НАН Грузії.
Кандидат технічних наук (1976). Доктор технічних наук (1995). Професор (2002). Член-кореспондент НАН Грузії (2009). Академік НАН Грузії (2014).
Отримав Державну премію Грузії з науки і техніки (1998). Лауреат премії ім.Г.Ніколадзе за цикл робіт з отримання багатофункціональних металокерамічних матеріалів (2013).
Г.Ф.Тавадзе – спеціаліст у галузі швидкоплинних високотемпературних процесів. Він – засновник в Грузії одного з передових наукових напрямів хімічної технології високотемпературного синтезу, що саморозповсюджується (СВС).
Дослідження, якими займається Г.Ф.Тавадзе, спрямовані на розробку фундаментальних проблем вивчення взаємозв’язку між компонентами металічних систем, параметрами процесу СВС, фазовим складом і характером фазових перетворень. Його дослідження лягли в основу розробки нових перспективних матеріалів з необхідними функціональними властивостями.
Під керівництвом ученого виконані значні роботи з отримання та дослідження аморфних та дрібнокристалічних тугоплавких з’єднань і матеріалів методом надшвидкого загартування розплаву; металічних (типу А15) і високотемпературних керамічних надпровідних (ВТСП) матеріалів і надпровідних виробів; бору та його сполук, керамічних матеріалів різноманітних видів та призначень, композиційних керамічних матеріалів і функціонально-градієнтних сплавів та виробів на їх основі – за технологією СВС.
Зокрема, методом швидкого загартування розплаву бору, а також розплавів ванадію і титану з бором Г.Ф.Тавадзе вдалося отримати метастабільні близькоевтектичні матеріали та вироби з них з аморфною і дрібнодисперсною структурою, які мають специфічні фізичні та хімічні характеристики. Результати розробки були використані у Національному науковому центрі «Харківський фізико-технічний інститут», де на електронно-променевій установці реалізований розроблений Г.Ф.Тавадзе спосіб відцентрового лиття для отримання квазіізотропних плівок і спеціальних виробів (тонкостінних контейнерів) з кристалічного бору.
Експериментальні дослідження СВС у комбінації з пресуванням дозволили Г.Ф.Тавадзе розробити композиційний безвольфрамовий твердий сплав TiB0,6 (СТІМ-4), який має високу міцність і зносостійкість. У результаті цих досліджень створена технологія отримання бандажованих композиційних виробів методом одностадійного СВС.
Заслуговують на спеціальну увагу новітні досягнення Г.Ф.Тавадзе, що стосуються нової енергоефективної технології отримання неметалевих та інтерметалевих матеріалів, які поєднують електронно-резонансне опромінення і СВС.
Під керівництвом Г.Ф.Тавадзе захищені 4 кандидатські і 3 докторські дисертації.
Г.Ф.Тавадзе опублікував 202 наукові роботи, отримав 42 авторські свідоцтва і патенти на винаходи. Плідна науково-організаційна діяльність ученого відзначена високою урядовою нагородою Грузії – орденом Вахтанга Горгасали.