Археологи Науково-дослідного центру «Рятівна археологічна служба» («РАС») Інституту археології НАН України завершили рятівні дослідження, які проводили на замовлення управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, перед реставрацією одного з найдавніших храмів Львова – церкви Святого Миколая.
За результатами досліджень, що тривали близько двох місяців, науковці виявили 60 поховань, із яких усі належать до старого цвинтаря, що функціонував поблизу церкви до середини XVIII ст. Поховання були розміщені на глибині від 0,5 до 2,5 м від сучасної поверхні.
За словами керівника розкопок, молодшого наукового співробітника НДЦ «РАС» Інституту археології НАН України Миколи Шніцара, біля львівських церков традиційно ховали парафіян незалежно від їхнього соціального статусу. У 1783 р. австрійська влада ліквідувала всі цвинтарі на території Львова та винесла їх за межі міста. З огляду на це, археологи переконані, що поховання поблизу церкви Святого Миколая датуються щонайпізніше кінцем XVIII ст.
Науковцям також вдалося частково зафіксувати конструкції храму, споруджені ще за княжих часів. Щоправда, ця знахідка поставила перед фахівцями низку запитань. Як зазначає директор НДЦ «РАС» Інституту археології НАН України Олег Осаульчук, сьогодні можна впевнено стверджувати, що первісно церква була зовсім іншою, ніж дотепер вважалося. Однак археологи досі не з’ясували, коли вона була споруджена та який мала вигляд. Відгорнути завісу таємниці історії, ймовірно, найдавнішого львівського храму могли б повноцінні археологічні дослідження, кошти на проведення яких, на жаль, не виділяються.
Проте роботи на церковному подвір’ї все ж супроводжувалися виявленням низки цікавих індивідуальних знахідок, найдавніші з яких датуються XIII ст. Ідеться про незначну кількість кераміки й одну намистину, виготовлену зі скла або скляної пасти.
У кількох похованнях дослідники виявили супровідний матеріал. Зокрема, в дитячому похованні було знайдено намисто з бісеринок, а в одному з поховань дорослих – намистини чорного, білого та червоного кольору, які, ймовірно, поєднувались у вервицю. Науковці також припускають, що разом із нею був дерев’яний хрестик, який, однак, не зберігся. У третьому інвентарному похованні було знайдено перстень жіночого типу з великим щитком і натільний хрестик латинського типу (орієнтовно XV ст.).
Людські поховання, знайдені на церковному подвір’ї, наразі передано для подальших досліджень антропологові. Після цього їх перепоховають поблизу храму.
За інформацією НДЦ «РАС» Інституту археології НАН України
Фото: НДЦ «РАС» Інституту археології НАН України
та Олени Ляхович (агенція інформації та аналітики «Гал-Інфо»)