Про об’єкт дослідження, основні напрями й досягнення сучасної паразитології в ефірі науково-популярної передачі «Цією людиною був Альберт Ейнштейн» радіостанції «Громадське радіо» розповів заступник директора з наукової роботи Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України, завідувач відділу паразитології цього ж інституту доктор габілітований Віталій Харченко.
Паразитологія, як пояснив науковець, всебічно вивчає паразитів – живі організми, які існують за рахунок інших живих організмів, і традиційно поділяється на три основні напрями – загальну, медичну та ветеринарну. Якщо дві останні мають переважно прикладний характер, то перша займається більш ґрунтовними, фундаментальними дослідженнями. Фахівці Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України займаються головно загальною і частково – ветеринарною паразитологією. Вищими навчальними закладами, які забезпечують найбільш якісну підготовку майбутніх паразитологів у нашій країні, є Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Національний університет біоресурсів і природокористування, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького, а також деякі класичні університети – в Луцьку, Ужгороді тощо.
«Паразитологію можна назвати екологією в квадраті, тому що, крім зовнішнього середовища, в якому існують усі вільноживучі організми, паразити мають ще й внутрішнє середовище, тобто середовище організму-хазяїна. І їхні взаємовідносини з цими двома середовищами значно складніші, ніж взаємовідносини будь-якого вільноживучого організму», – говорить В. Харченко, додаючи, що на верхівці екологічної піраміди перебуває не хижак, як більшість людей звикли думати, а паразит, який у цьому хижаку живе.
За словами В. Харченка, межа між паразитами й симбіонтами досить тонка: деякі паразити здатні з часом переходити до симбіонтного способу життя і приносити користь організму-хазяїну. Наприклад, в кишечнику термітів живуть джгутикові, які допомагають цим комахам перетравлювати спожиту деревину (і, до речі, поза організмом термітів ці джгутикові не можуть довго існувати), а в товстому кишечнику коней – інфузорії, що полегшують перетравлювання трав’янистих рослин. Як свідчать результати останніх досліджень, проведених у Південній Америці, деякі паразити можуть бути до певної міри корисними при алергії та кишкових захворюваннях аутоімунної природи. Виявилося, що люди, в організмі яких було виявлено аскарид, анкілостом або тріхурісів, практично не страждали від алергійних захворювань, сінної лихоманки тощо.
Окрему – пограничну – групу складають паразитоїди – комахи, які паразитують на інших комахах.
Помітні наукові відкриття в паразитології припали на початок ХХ ст., а далі світова наука звертала більше уваги на інші напрями досліджень, у тому числі молекулярну біологію й медицину. Паразитологи нечасто отримують престижні міжнародні нагороди. Нобелівську премію в XXI ст. (в галузі фізіології та медицини) їм присуджували лише одного разу – в 2015 році, – проте одразу за два важливі відкриття: івермектини – антигельмінтні ліки (ефективність цих засобів наразі забезпечується відсутністю резистентності до них у паразитів, що є збудниками різних захворювань) і ліки проти малярії (докладніше про це – у статті директора Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України члена-кореспондента НАН України І.А. Акімова та заступника директора Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України доктора габілітованого В.О. Харченка для журналу «Вісник Національної академії наук України» (№1, 2016): ПЕРЕГЛЯНУТИ ПУБЛІКАЦІЮ).
Українські вчені-паразитологи, як стверджує В Харченко, користуються авторитетом у світі, виконують спільні проекти з європейськими, американськими й південноафриканськими колегами. Наразі вони досліджують, зокрема, гельмінтів тварин і дирофіляріоз – захворювання, що спричинюється паразитом дірофілярією, яка проникає в очі й мозок і може залишатися там впродовж майже року. Дирофіляріоз належить до дуже небезпечних захворювань, якими, однак, практично не цікавляться фармацевтичні компанії, оскільки паразити – досить складні організми, що досить швидко розвивають резистентність, і, відповідно, пошук засобів боротьби з ними зазвичай дуже тривалий та витратний. На відміну від випадків із іншими патогенами (наприклад, мікроорганізмами), на швидкий результат і високі прибутки тут розраховувати не доводиться. Крім того, на захворювання паразитичної природи страждає порівняно невелика кількість осіб. Винятком, що тільки підтверджує правило, стала компанія «Merck & Co.», завдяки фінансовій підтримці якої і було відібрано грибкову культуру, котра виділяє івермектини. До роботи було залучено колектив із міжнародним складом – фахівців зі США, Японії та інших країн. Ці ліки діють передусім проти нематод – круглих червів. Застосовують їх у тому числі при так званій річковій сліпоті, на яку хворіють мільйони людей у Тропічній Африці.
Відповідаючи на запитання радіослухачів, В. Харченко підкреслив, що поведінка живого організму не може вважатися остаточним доказом наявності в ньому того чи іншого виду паразитів. Хоча, наприклад, помічено, що заражені токсоплазмою пацюки дещо втрачають на пильності і значно частіше стають жертвами більших тварин на кшталт котів. На легку здобич перетворюються й деякі молюски та мурахи, заражені личинками трематод. Можна припустити, що така поведінка організму – проміжного хазяїна, яка суперечить його інстинктові самозбереження, в процесі еволюції давала змогу паразитам не лише потрапляти до більшого організму-хазяїна, а й досягати статевозрілого віку та розмножуватися. Проте вирішальне значення все ж має відігравати не спостереження за поведінкою, а здійснення спеціальних аналізів.
Більше про це та багато іншого дізнавайтеся за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=U-qr7mhcdus&t=5s