Про те, яке значення має фундаментальна наука і навіщо її фінансувати, розповіла у програмі «НЕпопулярна наука» телепроекту «Інтелект TV» молодший науковий співробітник відділу моніторингу та охорони тваринного світу Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України кандидат біологічних наук Євгенія Яніш.
 |
Як пояснила вчена, повноцінний цивілізаційний, зокрема економічний і технологічний, розвиток будь-якої спільноти неможливий без фундаментальної науки. Водночас, необхідність її широкого підтримання (перш за все матеріального) є для громадян нашої держави, та й – нерідко – для самої держави неочевидною. Загальну увагу привертають переважно практичні результати у вигляді, наприклад, готових приладів або нових технологій. При цьому, як правило, забувають про те, що відкриттям і винаходам передують багаторічні дослідження, частина з яких спрямована на перевірку висунутих гіпотез і є не менш важливою, оскільки розсуває горизонти відомого. Матеріально втілений практичний результат є лише кінцевою ланкою тривалого дослідницького процесу, в ході якого вивчаються, зокрема, й такі власне фундаментальні питання, як властивості та закономірності явищ різноманітної природи, а також причиново-наслідкові зв’язки між цими явищами. Без систематичного і комплексного наукового пошуку можливі поодинокі випадкові відкриття, здійснені емпіричним шляхом. Проте постійне ускладнення досліджень і подальше посилення спеціалізації у науці роблять таку ймовірність мізерною. Є. Яніш також зауважила, що фундаментальна наука не обмежується теоретизуванням, адже, керуючись принципом доказовості, вчений має верифікувати свої припущення експериментально.
Серед підсумків фундаментальних досліджень, які дійшли до стадії серійного виробництва, вчена назвала цифровий контактний мамограф – розроблений фахівцями Донецького фізико-технічного інституту імені О.О. Галкіна НАН України надзвичайно ефективний медичний прилад, призначений для раннього діагностування онкопатологій молочної залози. «Провівши необхідні дослідження, науковці виконали свою частину роботи. А виробництвом і широким випровадженням цього приладу, забезпеченням ним низки медичних закладів для реалізації масового моніторингу населення повинні займатися бізнес і держава», – говорить Є. Яніш. До речі, мамо граф уже виробляється на заводі медичної апаратури в Ніжині.
За її словами, фундаментальні дослідження можуть набирати й форм, цілком незвичних для необізнаної людини. Таким свого часу стало вивчення африканської савани зоологами й екологами. В ході багаторічних наукових пошуків учені дійшли висновку, що ключовим чинником стабілізації савани в її сучасному вигляді є життєдіяльність африканських слонів. По-перше, регулярно здійснюючи міграції на великі відстані, ці тварини торують шлях для багатьох копитних. По-друге, добуваючи собі харчі, слони валять чимало дерев. Під час періодів, упродовж яких у певній частині савани бракує слонів, спостерігається поступове заліснення території. Якщо ж, навпаки, їхня чисельність стає надмірною, савана перетворюється на злаковий степ, малопридатний для існування багатьох видів. Науковці також з’ясували, що важливу роль у цих процесах відіграють мурахи, які населяють акації, тим самим, фактично, захищаючи ці дерева від слонів. Такі, на перший погляд, цілком теоретичні положення можуть мати велике практичне значення: спираючись на них, значно легше – за потреби – регулювати екологічний стан саван у різних місцевостях, впливаючи на чисельність популяцій слонів або мурах.
Результати фундаментальних досліджень є надзвичайно важливими і для заповідної справи. Як наголосила Є. Яніш, природні заповідники – відкриті системи, які недоцільно перетворювати на закриті на рівні нормативно-правових актів. Йдеться передусім про чинну в Україні законодавчу заборону будь-якої господарської діяльності й використання біотехнологій на території заповідників. Попри свою природозахисну спрямованість, ця заборона матиме більше негативних наслідків, – стверджує Є. Яніш. Так, степ не може підтримуватися у стані рівноваги й зберігатися саме в статусі степу за відсутності додаткового стороннього впливу, наприклад, з боку копитних. Досвід минулих століть доводить, що зі зникненням копитних (спершу – кількох видів коней доби плейстоцену, потім – мамонтової фауни й, нарешті, сайгака і тарпана, останній із яких вимер наприкінці ХІХ ст.) почалось – як і у випадку з вищезгаданою африканською саваною – інтенсивне заліснення степу. Якщо людина цілеспрямовано не втручатиметься у регуляцію степових екосистем, їх із часом буде втрачено. Між іншим, до реєстру ЮНЕСКО належить всесвітньо відомий заповідник «Асканія-Нова», на території якого степ зберігається лише завдяки видам-інтродуцентам – спеціально привезеним копитним, яким і відведено роль природного регулятора. Заборона використання біотехнологій може коштувати Україні багатьох популяцій червонокнижних птахів, які гніздуються, наприклад, на островах Дніпрово-Бузького лиману. Адже навіть один хижак, який водою (перепливши, а взимку – перейшовши льодовим покривом) потрапить на такий острів, здатен за порівняно короткий час винищити цілу колонію. А співробітники заповідника не зможуть нічого вдіяти, оскільки закон забороняє їхнє втручання – не тільки відстріл хижаків (про що, звичайно, не йдеться), а й навіть цілком безневинне відлякування. Відповідно, законодавство в цій галузі потребує серйозного перегляду за участі фахівців.
На жаль, в Україні все ще відсутнє глибоке розуміння важливості фундаментальної науки, про що свідчить неухильне скорочення бюджетних видатків на неї. Не в останню чергу це відбувається через те, що рішення про ефективність наукових досліджень і доцільність їхнього фінансування ухвалюють особи, які не володіють належною компетенцією, не є достатньо обізнаними з реальним станом справ у цій галузі, зокрема з її здобутками. Наслідком невиваженої державної політики в науковій сфері є поступова втрата національного інтелектуального потенціалу: оскільки фінансове й матеріально-технічне забезпечення діяльності українських науково-дослідних установ є, м’яко кажучи, вкрай недостатнім, талановита молодь, яка мала би стати кадровим поповненням для вітчизняної науки, дедалі частіше обирає еміграцію. Відтак, перспективи досить сумні. Вирішити цю проблему, на думку Є. Яніш, потрібно й можливо за рахунок не лише збільшення базової фінансової підтримки, а й широкої популяризації науки, до якої вчені НАН України залучені досить активно, та поліпшення якості середньої і вищої освіти.
Більше дізнавайтеся з відеозапису, розміщеному в «Банку лекцій»:
https://www.youtube.com/watch?v=xRC4DGbVvd0