9 вересня 2017 року міжнародний громадсько-політичний тижневик «Дзеркало тижня» (№33, 9–15 вересня 2017 року) опублікував статтю заступника директора Інституту економіки та прогнозування НАН України доктора економічний наук Сергія Корабліна, присвячену засобам зміцнення й розвитку української економіки.
Як стверджує вчений, ані інфляція, ані бюджетний дефіцит не були причинами економічних, валютних, фінансових і банківських криз, які припали на 1998–1999, 2008–2009 і 2014–2016 рр. Насправді всі ці кризи були зумовлені суттєвим зростанням частки сировини й товарів низької переробки в структурі експорту. Як наслідок, «у світлі торговельної відкритості України… у ній стали наростати сировинні ритми: у разі зростання цін на її експортну сировину господарське життя оживало, коли ж ті різко падали – воно стискувалося», – пояснює С. Кораблін і наголошує, що таке узалежнення економічного розвитку держави від сировинної кон’юнктури на світовому ринку є вкрай ризикованим.
Для убезпечення національної економіки від хаосу, що неминуче наставатиме за несприятливих умов, слід відходити від сировинної моделі, займатися реіндустріалізацією, домагатися випереджального зростання міжнародних резервів, створювати так звану «подушку безпеки» для обмінного курсу, а загалом – за прикладом країн, які демонстрували «економічне диво» після Другої світової війни, – поєднувати ринкову ініціативу та конкуренцію з державною стратегією модернізації. «Натомість наші програми з МВФ сповнені намірів збалансувати бюджет, забезпечити фінансову стабільність. Підвищити зовнішню відкритість, таргетувати інфляцію та забути про курс гривні. При цьому про технології та виробництво – жодного слова. Образно кажучи, ми штукатуримо та фарбуємо стіни, в яких зяють діри через регулярні підтоплення фундаменту. При цьому перенести весь дім на безпечне місце нам ніхто не радить, а нам самим ніби невтямки», – зауважує науковець.
Додаткові ризики створює те, що українська економіка є не лише сировинною, а й малою (в 2015 році її частка у глобальному ВВП становила всього 0,12%), а отже, вразливою до падіння і навіть гальмування глобального виробництва. Оскільки з метою мінімізації такої вразливості Україна наразі не має можливості приєднатися до великої індустріальної економіки Європейського Союзу, С. Кораблін пропонує: «Тактично – пам’ятати про ризики та вибудовувати запобіжні шлюзи: відкриватися, мінімізуючи ризики, збирати міжнародні резерви, формувати суверенні фонди, заздалегідь передбачати антикризові заходи, піклуватися про валютний курс. Стратегічно – вибиратися із сировинної пастки, орієнтуючи ресурси та сировинні доходи на технологічну модернізацію».
Більше про це, а також про Стратегію промислового розвитку ЄС, цільові кредити Європейського інвестиційного банку та необхідність фінансування промислового розвитку читайте в публікації за посиланням:
https://dt.ua/macrolevel/rosiyska-ruletka-253561_.html