17 жовтня 2017 року на Інтернет-сайті видання «ФОКУС» було опубліковано інтерв’ю з відомим вітчизняним ученим – зоологом та еволюційним біологом, завідувачем відділу еволюційної морфології Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України доктором біологічних наук Ігорем Дзеверіним, присвячене генетичній детермінації поведінкових особливостей і схильностей людей і представників інших видів живих істот, ролі культурних чинників у зменшенні чи посиленні такої детермінації у людини, а також історії людської цивілізації як руху від невеликих груп до високоструктурованих спільнот і наслідкам, що з цього випливають.
«У ході еволюції людини рівень агресивності помітно змінювався. Він був дуже високим у древніх мисливців, потім він помітно знизився, потім знову зріс у деяких культурах. За останні 100 років, принаймні в цивілізованих суспільствах, він зменшився», – розповідає науковець. За його словами, формування великих груп людей потребувало зменшення внутрішньогрупової агресивності та зовнішнього її переспрямування. Водночас, життя у групі актуалізувало такі поведінкові риси, як спроможність до взаємодопомоги, співпереживання й самопожертви в разі необхідності.
Як наголошує І. Дзеверін, нерідко вкрай важко відокремити спадкові чинники впливу на людину від культурних: «Насправді дуже часто гени й виховання діють в одному напрямі, і розділити, що де – методологічно складне завдання. Дуже ймовірно, враховуючи, що ми походимо від стадних тварин і поділяємо з мавпами й віддаленішими родичами багато поведінкових програм, альтруїзм у нас генетично детерміновано. З іншого боку, він має надзвичайно потужне соціальне підкріплення. Вся культура на цьому ґрунтується, а культурні ж естафети не менш стійкі, ніж генетичні ознаки. В нас є і почуття доброти, і почуття справедливості, й агресія, і все це – в різних пропорціях. Тому дуже важко виховувати толератність, повагу до інших культур, вести боротьбу з ксенофобією в будь-яких формах. <…> Наша біологія тут не перешкода. Якщо ми, будучи генетично агресивними, це долаємо, то це значить, що нічого фатального в нашій генетичній схильності немає». Майбутнє людства, переконаний учений, – це глобалізований і, одночасно, культурно різноманітний світ, влаштований на засадах толерантності, взаємоповаги та цивілізованої, конструктивної конкуренції.
Більше про це, а також про стратегії поведінки ссавців, еволюційне коріння ксенофобії, співвідношення між інстинктами й соціальним середовищем, еволюційний прогрес етики, генетичний рівень диференціації людей, культурні компенсатори природної агресивності, культурну й генетичну еволюцію та багато іншого читайте за посиланням: https://focus.ua/society/382833/.