 Луганський краєвид (фото – С.Теліженка) |
Про перші від 2013 року археологічні дослідження на території Луганської області, а саме – Сватівського, Кремінського, Попаснянського та Старобільського районів – українській службі «Радіо Свобода» та газетам «Урядовий кур’єр» і «Вісник Луганщини» розповів керівник розкопок, науковий співробітник відділу археології Криму та Північно-Західного Причорномор’я Інституту археології НАН України кандидат історичних наук Сергій Теліженко.
Роботи виконуються відповідно до укладеного у вересні 2017 року договору «Про творче та наукове співробітництво між Інститутом археології Національної академії наук України та Управлінням культури, національностей та релігій Луганської обласної державної адміністрації». Проте сама співпраця, як зазначив С. Теліженко, розпочалася, звичайно, значно раніше. Цьогорічні ж розкопки унеобхіднено, зокрема, й будівництвом резервної високовольтної лінії між містами Лисичанськ і Кремінна.
Вчені вже отримали низку цікавих результатів. Вони, наприклад, натрапили на хозарське поховання. «Це поховання, ймовірно, VIII–X століть. Тоді на території теперішньої Луганської області був Хозарський каганат, серед його населення були й мусульмани. Це поховання саме за мусульманським обрядом. <…> … людину поховали спеленутою у саван обличчям на південь, до Мекки, нічого не дали з собою», – говорить С. Теліженко. Поховання, подібні до цього, за словами вченого, знаходили на Луганщині й раніше, проте у Сватівському районі – це вперше. Виявлені об’єкти мають велике значення для розуміння середньовічної історії українського Сходу.
Ще одна надзвичайно цікава знахідка – поселення доби неоліту. «Шурф дуже вдало «сів» на скупчення молюсків, серед якого виявлено також кістки тварин, вироби з кременю та фрагменти керамічного посуду, – розповідає С. Теліженко. – Тодішнє населення степів виловлювало у неймовірних кількостях річкових молюсків – беззубок і перловиць. Їхнє м’ясо вживали у їжу, а мушлі використовували у господарстві – подрібнені стулки додавали у керамічну масу разом зі стеблинами рослин, з них також виготовляли так звані орнаментири – знаряддя для оздоблювання посуду. По краю стулок наносилися зубці, якими робили відбитки на глині. Матеріальна культура у цих людей була дуже багата. Вони виготовляли чудово орнаментований посуд, прекрасне знаряддя з кременю та інших порід каменю, стулок молюсків, кісток тварин. Вони займалися полюванням та збиральництвом. Зайняття землеробством у них не доведене, а от скотарство – цілком ймовірне». Про досить щільне заселення сходу сучасної України 7 тис. років тому свідчать і інші виявлені цієї осені неолітичні стоянки.
Крім того, в Кремінському районі археологи виявили поселення фінальної бронзи Перебійне–1, поблизу м. Лисичанськ – три поселення пізньої бронзи, а поряд із с. Білогорівка (Попаснянський район) – одне поселення епохи Середньовіччя.
С. Теліженко також спростував стереотип про український Схід як Дике поле: «У будь-якому куточку області – у степовій, скелястій зонах знаходимо поселення. У Лутугинському районі є скелі – вихід Донецького кряжа, тут знаходимо стоянки епохи кам’яної доби. У Попаснянському районі багато курганів і поселень первісних людей. Тут, у відкритому степу, до речі, виявлено і так звану ставку хана».
Як наголосив учений, упродовж останніх чотирьох років багато пам’яток постраждало внаслідок бойових дій і рук чорних археологів. Науковці планують інвентаризувати вже відомі об’єкти, виявити нові та внести до їх до відповідного державного реєстру й скласти інтерактивну мапу. «… не маючи точних даних, наша держава втрачає багато археологічних об’єктів», – переконаний С. Теліженко.
Докладніше читайте за посиланнями:
https://www.radiosvoboda.org/a/28808021.html
https://ukurier.gov.ua/uk/articles/popri-skladni-umovi-na-luganshini-trivayut-arheolo/
http://vistilug.com.ua/news/711-arkhyeolog-sergyei-telizhenko-luganshchina-nikogda-ne-byla-dikim-polem/