Президія Національної академії наук України, Секція суспільних і гуманітарних наук НАН України і Відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН України з глибоким сумом повідомляють, що 18 листопада ц.р. на 86-му році пішов із життя видатний літературознавець і літературний критик, громадський і політичний діяч, академік НАН України, Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Шевченківської премії Віталій Григорович Дончик.
Віталій Григорович Дончик народився 15 квітня 1932 р. в місті Крюкові Кременчуцького району Полтавської області (тепер Крюківський район м. Кременчука) у родині вчителів, які працювали в школі села Дереївки Онуфріївського району на Кіровоградщині. Після 5 класу Дереївської СШ (1946) вступив як відмінник до Київської спецшколи-інтернату з англійською мовою навчання й закінчив її зі срібною медаллю. У 1951–1956 рр. навчався в Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка на романо-германському відділенні філологічного факультету, отримав диплом (із відзнакою) філолога, викладача англійської мови й літератури.
Після нетривалої праці в газеті «Молодь України» та Комітеті молодіжних організацій УРСР (референт) перейшов на роботу до редакції «Літературної газети» (у 1957–1960 – літпрацівник, 1960–1962 – завідувач відділу критики). З 1962 р. – в Інституті літератури ім. Т.Г. Шевченка. Тут формувалися наукові пріоритети ученого, який пройшов шлях від аспіранта до головного наукового співробітника, тривалий час був завідувачем відділу української літератури ХХ століття, від початку 2000-х рр. – керівником фундаментального проекту «Історія української літератури» у 12-ти томах. Вже з появою перших томів це видання стало видатним явищем українського літературознавства.
Протягом тривалого часу В.Г. Дончик виконував обов’язки члена вченої і спеціалізованої рад із захисту докторських та кандидатських дисертацій, наукової ради з проблем «Класична спадщина і сучасна художня література».
Окрема сторінка наукової біографії Віталія Дончика — редагування журналу «Слово і час», який під його керівництвом з оновленими назвою і змістом перебував в авангарді літературного процесу, відродив жваву полеміку, став одним із найпопулярніших в Україні літературознавчих часописів.
Науковий доробок Віталія Григоровича є цілою віхою українського літературознавства, своєрідним материком фундаментальних досліджень про визначальні постаті й періоди становлення української літератури ХХ століття, ключові етапи самоутвердження української нації через художнє слово. З-під пера В.Г. Дончика вийшло понад півтисячі наукових праць, більш як півтора десятка монографій, серед яких «Час і його обличчя», «Єдність правди і пристрасті», «Грані сучасної прози», «Петро Панч», «Істина – особистість (Проза Павла Загребельного)», «Український радянський роман: рух ідей і форм. 1927–1977 рр.», «З потоку літ і літпотоку», «Доля української літератури – доля України. Монологи і полілоги», «Неминуче й неминуще». Значну цінність становлять праці, в яких задокументовано живу сучасність та осмислено стрімкі зміни в українському суспільстві періоду незалежності та національного відродження, зокрема: «Спільний знаменник – тринадцять. 1987-2004. Хроніка свідка й учасника подій», «Любіть Україну, або Яку державу ми будуємо?» Шляхетність, людяність, принциповість завжди визначали позицію Віталія Григоровича Дончика як у щоденному житті, так і в науці. Його літературознавчі дослідження відзначаються не лише фаховим осмисленням вузькопрофільних проблем, а й непохитною громадянською позицією, обстоюванням філологічної науки як важливого інструменту національного будівництва і державотворення.
Багатогранна діяльність В.Г. Дончика, історика літератури, літературного критика, редактора й видавця невіддільна від усього того, що він робив як культурний і громадський діяч. Він – один із ініціаторів та організаторів Народного Руху України, Демократичної партії України, послідовний прихильник національно-демократичних сил. У 1992–1993 рр. працював заступником Голови Київської міської державної адміністрації, головою департаменту з гуманітарних питань (відповідно головою комісії з перейменувань, розподілу церковного майна та ін.), у багатьох корисних справах та ініціативах першого в часи незалежності столичного «уряду» була і його помітна частка.
Наукову і громадську діяльність В.Г. Дончика відзначено численними нагородами, з-поміж яких орден «За заслуги» ІІ та ІІІ ступенів, два «Знаки пошани» Київського міського голови за активну участь у справі розвитку та поширення української мови та ін.
Про визначні наукові заслуги Віталія Григоровича свідчить обрання його дійсним членом (академіком) Національної академії наук України, удостоєння звання Заслужений діяч науки і техніки України, Шевченківської премії, Республіканської премії в галузі літературно-художньої критики імені О.І. Білецького, премії імені І.Я. Франка НАН України.
Висловлюємо глибокі співчуття рідним і близьким покійного у зв’язку з непоправною втратою.
Прощання з Віталієм Григоровичем Дончиком відбудеться 21 листопада 2017 року з 11-ї до 13-ї години у Великому конференц-залі НАН України (м. Київ, вул. Володимирська, 55). Поховають В.Г. Дончика на Байковому цвинтарі в Києві.