13 грудня 2017 року в Археологічному музеї Інституту археології НАН України відбулася конференція «Археологія України – 2017», під час якої вітчизняні археологи презентували найцікавіші результати польових досліджень поточного року – розкопок та розвідок, – які є невід’ємною складовою діяльності цих учених, підґрунтям для подальших наукових досліджень. Організаторами заходу стали Інститут археології НАН України, Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба» (НДЦ «ОАС») Інституту археології НАН України, Науково-дослідний центр «Рятівна археологічна служба» (НДЦ «РАС») Інституту археології НАН України, і Всеукраїнська громадська організація «Спілка археологів України».
У роботі конференції взяли участь понад 50 фахівців, а також запрошені гості й журналісти.
Впродовж зібрання археологи звітували про свою роботу, демонстрували її результати, наголошували на необхідності збереження археологічної спадщини.
Про загальні підсумки досліджень 2017 року та значення археологічних пам’яток України як невід’ємної частини культурної спадщини людства, вразливого й невідновлюваного джерела знань про історичне минуле розповів директор Інституту археології НАН України член-кореспондент НАН України Віктор Чабай.
За попередньою статистичною інформацією впродовж поточного року досліджувалося близько 200 пам’яток, що належать до різних хронологічних періодів (від кам’яного віку до XVII ст.) практично по всій території України, включно з прифронтовою зоною на Сході. Понад третину (а точніше – 35,2%) робіт виконали співробітники Інституту археології НАН України, трохи більше чверті (27,3%) – співробітники 38 українських університетів. Активно працювали фахівців музеїв і заповідників (16,4%), НДЦ «ОАС» Інституту археології НАН України (15,6%) та НДЦ «РАС» Інституту археології НАН України (2,3%). Площа, досліджена розкопками, складає близько 50 тис. м2, розвідками – близько 30 тис. га. Понад 70% польових досліджень здійснювалися в контексті планових наукових тем, щонайменше 20% археологічних робіт було проведено в зонах новобудов. Крім археологів, до роботи експедицій залучалися й спеціалісти з інших галузей науки, зокрема геологи, зоологи, ботаніки, антропологи.
Цьогорічні польові археологічні дослідження мали різні джерела фінансування: від замовників робіт під будівництво надійшло 27,3% коштів, організаторів експедицій (вищих навчальних закладів, музеїв) – 21,8%, місцевих бюджетів – 21,8%, спонсорів і волонтерів – 10,9%, міжнародних наукових проектів – 10,1%, вітчизняних наукових проектів – 6,7%, із інших джерел – 5,0%. З розподілу фінансування зрозуміло, що попри суспільно-політичну значущість цілої низки тем (наприклад, походження слов’ян, періоду Київської Русі, козаччини тощо), Українська держава досі не має цілеспрямованих проектів і програм польових археологічних досліджень. Хоча саме розвідки й розкопки надають беззаперечні аргументи, що спростовують поширені пропагандистські міфи. Зовсім іншою є ситуація на місцевому рівні: близько половини фінансування польових досліджень у 2017 році надійшло з місцевих бюджетів та від будівельних організацій, що свідчить як про пожвавлення будівництва, так і про зацікавлення власною історією на місцевому рівні й розуміння значення нерухомої спадщини для розвитку туризму.
У вигляді постерних доповідей на конференції було представлено, в тому числі, такі результати:
– дослідження палеолітичних стоянок у Чернівецькій, Хмельницькій, Чернігівській областях;
– міждисциплінарні розкопки Гінцівської стоянки – унікальної пам’ятки світового значення, перлини українського палеоліту;
– археологічні розвідки на території Луганської області (Попаснянський, Кремінський та Старобільський райони);
– дослідження городища на горі Лисуха біля с. Бучак Канівського району Черкаської області (час існування пам’ятки –від фіналу скіфської культури до черняхівської);
– дослідження найбільшого за енеолітичну добу трипільського поселення-гіганта Тальянки (Тальнівський район Черкаської області);
– черговий етап багаторічних досліджень Ольвії Понтійської (с. Парутине Очаківського району Миколаївської області);
– дослідження унікальної склоробної факторії римського часу варварської Європи біля с. Комарів (Кельменецький район Чернівецької області);
– розкопки городища Тягин із фортецею (с. Тягинка Бериславського району Херсонської області) на південному кордоні Великого князівства Литовського і Руського;
– розкопки могильника ХІ ст. із похованнями балтського населення, розташованого в Рокитнянському районі Київської області на правому березі р. Рось (на колишньому кордоні Київської Русі зі Степом);
– дослідження давніх Чернігова, Києва, Кам’янця-Подільського, Львова, Житомира, Коростеня, Олевська, Малина, Новограда-Волинського, Білгорода-Дністровського;
– розкопки масового поховання козацького часу (кінець ХVII ст.) біля Чигиринської фортеці.
У межах підсумкової дискусії науковці звернули увагу на недосконалість наявної системи охорони й обліку пам’яток археології, що призводить до системного знищення нерухомих і рухомих об’єктів оранкою, масштабними забудовами й нелегальними розкопками. Внаслідок цього зникає важлива наукова інформація, руйнуються матеріальні ознаки історичної пам’яті. Крім того, учасники конференції торкнулися кадрової проблеми, зумовленої, передусім, неконкурентною оплатою праці науковців та відсутністю адекватного матеріально-технічного забезпечення досліджень, а також наголосили на необхідності створення археологічного кадастру всієї території України. Археологія – це візитівка держави, й недаремно більшість сторінок українського закордонного паспорту містять зображення археологічних артефактів, – зауважують науковці.
 |
 |
 |
 |
Постерні доповіді учасників конференції «Археологія України – 2017», а також решта світлин із заходу доступні на офіційному сайті Інституту археології НАН України: http://iananu.org.ua/novini/konferentsiji/538-konferentsiya-arkheologiya-ukrajini-2017.
Із публікацією щоденної всеукраїнської газети «День», присвяченою цій конференції, можна ознайомитися за посиланням: https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/arheology-rozkryvayut-karty.
За інформацією Інституту археології НАН України