Про зміни, яких останніми роками зазнав український інститут сім’ї, в ефірі програми «Ранкова Свобода» – спільного проекту української редакції «Радіо Свобода» та радіо «Крим. Реалії» (кримського проекту «Радіо Свобода») – розповіли заступник директора з наукової роботи Інституту соціології НАН України (м. Київ) доктор філософських наук, професор Євген Головаха та директор Науково-виробничого центру з інформаційних проблем територій Інституту прикладних проблем механіки і математики імені Я.С. Підстригача НАН України (м. Львів) кандидат технічних наук Петро Жук.
За статистикою, яка майже не змінилася з радянських часів, у нашій країні розпадається близько половини шлюбів. Серед двох головних причин розлучень Є. Головаха виокремлює несприятливу економічну ситуацію, котра останнім часом іще й погіршилась, і розпад патріархального суспільного устрою, зокрема вивільнення жінки для самореалізації, не пов’язаної з родинним життям. «Сімейні відносини дуже важко піддаються трансформації, але загальноєвропейська тенденція нас не може оминути. Жінки вже не погоджуються на ті умови, на які погоджувались у традиційному патріархальному суспільстві. Поступово відходять у минуле й патріархальні забобони: порівняно з даними 25-річної давнини суттєво поменшало чоловіків, які вважають, що жінкам не місце в політиці й громадському житті», – говорить учений. Третім чинником, що підштовхує до розлучення, є надто раннє одруження, все ще поширене в Україні. Між тим, у європейських та інших західних країнах середній шлюбний вік зростає (до 26–27, а подеколи – й 28–30 років). Дедалі частіше ініціаторами розірвання шлюбу в українських родинах стають жінки – попри те, що впродовж першого року після цієї не надто приємної події саме вони, як доводять фахівці, відчувають більший, ніж чоловіки, психологічний дискомфорт.
Водночас, застерігає Є. Головаха, ситуацію драматизувати не варто, адже, на відміну від уже згаданих розвинених спільнот, де після розлучення особа може досить довго бути самотньою (принаймні офіційно) чи й навіть взагалі більше не одружуватися, то для українців характерно брати шлюб удруге, втретє і т.д. До речі, Україна належить до країн із найвищим рівнем шлюбності: у шлюбі перебувають близько 2/3 її дорослого населення. Крім того, як свідчать результати соціологічних опитувань, серед усіх соціальних і політичних інститутів сім’я для українця має найбільший авторитет – їй довіряють близько 90% респондентів. «Це – визначальний інститут, який у таких скрутних умовах залишається головним суспільним інтегратором. Люди очікують на підтримку насамперед не від держави, а саме від родини», – підкреслив науковець і додав: «Коли ми вимірюємо рівень психологічного благополуччя, то виходить, що люди у шлюбі почуваються краще, ніж самотні, в тому числі є здоровішими й довше живуть».
П. Жук зосередився на особливостях сім’ї як економічної одиниці, функціях домогосподарств, а також історичних традиціях родинного підприємництва на українських теренах (зокрема, в західному регіоні).
Докладніше слухайте в аудіозаписі радіопередачі:
https://www.radiosvoboda.org/a/28846972.html.