27 грудня 2017 року Президія НАН України постановила присудити Золоту медаль імені В.І. Вернадського НАН України за результатами конкурсу 2017 року академікові НАН України Володимиру Васильовичу Моргуну та професорові Юрію Федаку (Канада) – за видатні досягнення у галузі генетики та селекції сільськогосподарських рослин.
Золота медаль імені В.І. Вернадського НАН України є найвищою відзнакою Академії та присуджується за видатні досягнення в галузі природничих, технічних і соціогуманітарних наук вітчизняному й зарубіжному вченому.
Президент НАН України академік Б.Є. Патон підкреслив, що праці переможців конкурсу 2017 року на здобуття цієї медалі знайшли широке практичне застосування у сотнях високоінтенсивних сортів пшениці, кукурудзи та ячменю і стали відомими в усьому світі.
Біографічні довідки про лауреатів
Володимир Васильович Моргун народився 10 березня 1938 р. у с. Новоселиця Чигиринського району Черкаської області. Закінчив Знам’янський сільськогосподарський технікум та агрономічний факультет Української сільськогосподарської академії (УСГА). У 1964–1967 рр. навчався в аспірантурі УСГА.
Працював в Інституті молекулярної біології і генетики АН УРСР молодшим, старшим науковим співробітником, завідувачем відділу експериментального мутагенезу. З 1986 р. – директор Інституту фізіології рослин і генетики НАН України. У 1990 р. обраний академіком НАН України. Протягом багатьох років був заступником академіка-секретаря і членом Бюро, а в 2009 р. обраний академіком-секретарем Відділення загальної біології НАН України. У 2015 р. – обраний на новий термін.
Характерною особливістю діяльності академіка В.В. Моргуна є широта наукових інтересів та нові, оригінальні підходи до дослідження різноманітних біологічних явищ і процесів, непересічний талант дослідника й селекціонера.
Головним напрямом досліджень В.В. Моргуна було і залишається генетичне поліпшення найважливіших для України сільськогосподарських культур – пшениці та кукурудзи. Ним уперше в СРСР отримано трансгенні рослини кукурудзи, що в 1970-ті рр. було пріоритетним результатом не лише в Україні, а й у світі. Володимир Васильович виконав вагомі дослідження з розвитку теоретичних основ індукованої мутаційної мінливості та обґрунтував новий напрям генетичного поліпшення рослин – мутаційну селекцію.
У своїй науковій діяльності академік В.В. Моргун чимало уваги приділяє міжнародному співробітництву. Його співпраця з науковцями багатьох країн світу, експедиції зі збору генофонду і міжнародний авторитет відкрили реальні можливості для широкої інтродукції в Україну цінної світової генетичної плазми. Створену ним в Інституті колекцію цінних зразків озимої пшениці й кукурудзи включено до Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання. Свідченням міжнародного визнання наукового авторитету В.В. Моргуна є обрання його почесним академіком Угорської академії наук.
Загального визнання набули праці академіка В.В. Моргуна з питань теорії і методів гетерозисної селекції кукурудзи. Створені ним спільно з колегами перші в СРСР ранньостиглі міжлінійні гібриди кукурудзи дали змогу значно розширити ареал цієї культури і вперше забезпечити отримання зерна там, де раніше ця культура не дозрівала. Це сприяло значному підвищенню валових зборів зерна в Україні та країнах СНД (Державна премія СРСР в галузі науки і техніки 1986 року).
Академік В.В. Моргун розробив теоретичні основи та методи селекції принципово нового типу напівкарликових сортів озимої пшениці, створення і впровадження яких забезпечило зростання генетичного потенціалу цієї культури на 25–30% і визначило базові основи «зеленої революції» в Україні.
В.В. Моргун виконав унікальні дослідження, що стосуються генетичної загрози наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Значно вища (у 8,0–14,9 раза), порівняно зі спонтанним рівнем, частота хромосомних аберацій та видимих мутацій у рослин, вирощених у цій зоні, свідчить про те, що Чорнобильська зона навіть через 30 років після аварії продовжує бути генетично небезпечною.
На основі найсучасніших досягнень інтрогресивної селекції, молекулярної генетики та біотехнології учений розробив теоретичні основи і методи створення високопродуктивних сортів озимої пшениці з високою якістю зерна та стійких до стресових чинників довкілля.
Непересічна працездатність, високий професіоналізм і надзвичайна наукова інтуїція дали вченому змогу самостійно та у співавторстві створити 145 зареєстрованих сортів і гібридів рослин, 114 із яких створено після проголошення Незалежності України. Впродовж уже 40 років сорти висіваються на полях України та країн СНД. Площа посівів цих сортів у різні роки становила 1–5,5 млн. га щорічно. Економічний ефект від їх впровадження оцінюється у 6,7 млрд. грн. щороку, що є вагомим внеском у забезпечення продовольчої безпеки нашої країни. На їх вирощування видано понад 3000 ліцензій, які щороку обслуговуються насінням. Нині сорти озимої пшениці висіваються на площі близько 2 млн. га. Це становить 30% усіх посівів цієї культури. Валовий збір зерна сортів, створених В.В. Моргуном, щороку перевищує 6,8 млн. т, що повністю задовольняє потребу України в продовольчому зерні пшениці, яка складає 4,6 млн. т.
Сорти озимої пшениці Смуглянка, Золотоколоса, Фаворитка й Астарта, створені академіком В.В. Моргуном спільно з колегами, вперше за всю історію України забезпечили отримання рекордних врожаїв зерна – 124,0, 125,0, 138,2 і 140,0 ц/га відповідно. Найпоширенішими є сорти Подолянка, Богдана, Смуглянка, Золотоколоса та Фаворитка, які за посівними площами в Україні входять до першої дев’ятки лідерів. Це – широкомасштабне впровадження.
В.В. Моргун зробив вагомий внесок у скарбницю наукових знань. Він є автором понад 600 наукових праць, у тім числі 12 монографій та понад 180 авторських свідоцтв і патентів. Під його керівництвом захищено 17 кандидатських і 6 докторських дисертацій. Володимир Васильович – засновник і керівник широковідомої у світі наукової школи з експериментального мутагенезу та теоретичних основ селекції рослин. Багато сил і енергії він віддає науково-організаційній діяльності.
Академіка В.В. Моргуна відзначено низкою державних та професійних нагород. Серед них – звання Героя України зі врученням ордена Держави (2008 р.), ордени «Знак Пошани» (1981 р.), Жовтневої революції (1986 р.), Князя Ярослава Мудрого V ступеня (2003 р.), Почесна грамота Кабінету Міністрів України, нагрудні знаки «Знак Пошани» Міністерства аграрної політики та продовольства України й Київського міського голови, почесні грамоти президента НАН України. В.В. Моргун – Заслужений діяч науки і техніки України (1998 р.), двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1982 р. і 1997 р.) та Державної премії СРСР в галузі науки і техніки (1986 р.), лауреат премії президентів академій наук України, Білорусі і Молдови (2002 р.), премії імені В.Я. Юр’єва НАН України (1993 р.) та премії Національної академії аграрних наук України «За видатні досягнення в аграрній науці» (2016 р.); почесний академік Угорської академії наук, почесний професор низки вітчизняних вищих навчальних закладів, почесний доктор Інституту агроекології і природокористування НААН України.
Володимир Васильович Моргун є видатним ученим у галузі генетики і селекції рослин, генетичної інженерії, біотехнології та фізіологічної генетики.
Юрій Федак (George Fedak) – усесвітньо відомий вчений, який зробив неоціненний внесок у світову скарбницю наукових досліджень провідних злакових культур – ячменю та пшениці.
Широке поле його наукових інтересів охоплює такі галузі, як віддалена (міжвидова та міжродова) гібридизація рослин, пошук і впровадження в селекцію нових генів від дикорослих видів, молекулярна генетика й молекулярна цитологія, дослідження локусів кількісних ознак (QTL) в популяціях дигаплоїдів у культурі тканин, розроблення фізичних карт хромосом із використанням EST, індукованих грибною інфекцією, пірамідування генів стійкості до хвороб.
Він є розробником сучасних методів гаплопродукції та дослідження популяцій гаплоїдів за допомогою молекулярних маркерів, методів збереження зародків embryo rescue при віддалених схрещуваннях, індукції хромосомних рекомбінацій у культурі калусів. Його теоретичні дослідження знайшли безпосереднє втілення в селекційній практиці у вигляді створених за його участі кількох канадських сортів ячменю. В результаті віддалених схрещувань він створив унікальну генетичну плазму, що впроваджена у селекційні програми на стійкість проти фузаріозу.
Ю. Федак народився 28 грудня 1940 р. в Канаді у м. Гадсон Бей (Hudson Bay) провінції Саскачеван (Канада). У 1963 році – отримав перший науковий ступінь бакалавра (B.S.A.) з відзнакою у галузі рослинництва в Університеті провінції Саскачеван. Наступні наукові ступені – Ph.D. та P.d.f. – він отримав у галузі цитогенетики у 1969 і 1970 рр. відповідно – в Університеті провінції Манітоба та Науково-дослідному центрі, що в провінції Оттава.
Він є ад’юнкт-професором Департаменту біологічних наук Університету Манітоби та членом асоційованого факультету освіти Університету Ґвельфа, титулованим фахівцем, який дає рекомендації на підвищення (преміювання) професорів США і Канади, та профільним фахівцем із оцінювання наукових проектів Департаменту сільського господарства США. Ю. Федак – експерт із надання наукових грантів Комітетом природничих наук та інженерних досліджень (NSERC) Канади Університету Маꥳлла й Інституту біотехнології. Професор Ю. Федак є науковим керівником, екзаменатором Ph.D. студентів і рецензентом докторських дисертацій університетів Лаваля, Ґвельфа, Манітоби й Маꥳлла, Сільськогосподарського університету Швеції та Міністерства освіти Китаю, утримувачем наукових грантів Західної дослідної зернової фундації, Університету Лаваля, Комітету підтримки наукових досліджень ячменю і вівса, виробників пшениці провінції Онтаріо та ін. Він також є експертом Спілки генетиків Канади та Комітету генетичних ресурсів рослин, координатором досліджень зі створення генетичної карти хромосоми 7 ячменю Міжнародного генетичного координаційного комітету ячменю. Протягом 1990–2000 рр. Ю. Федак був асоційованим редактором відомого наукового журналу «Genome» і досі є членом редакційної колегії наукового видання «Wheat Information Service» й українського наукового журналу «Цитология и генетика», а також координатором наукових контактів зі всесвітньо відомою компанією «Quaker Oats Co.».
Роботи Ю. Федака було високо оцінено відомими державними інституціями Канади. Від Міністерства сільського господарства Канади Ю. Федак отримав сертифікат за виняткові наукові і технологічні дослідження за проектом «Геном вівса», заснований фундацією компанії «Quaker Oats Co.», винагороду за виняткові дослідження й інновації як член Проекту з картування геному вівса. Заслуги вченого в галузі генетики високо оцінено президентською нагородою від Спілки генетиків Канади.
Ю. Федак є автором понад 200 наукових робіт, опублікованих у відомих наукових виданнях, автором восьми розділів, розміщених у різних книгах і монографіях.
Про високий міжнародний авторитет і визнання Ю. Федака свідчить запрошення його як співголови на міжнародні генетичні симпозіуми з ячменю, що відбулись у 1981 р. у м. Единбург (Шотландія, Велика Британія), в 1986 р. у м. Окаяма (Японія) та у 1992 р. у м. Гельсингбург (Швеція). Ю. Федак виступав також експертом і консультантом всесвітньо відомої організації IAEA/FAO – з питань використання радіаційного мутагенезу з метою отримання мутацій рослин, придатних для використання в сільському господарстві. Вчений неодноразово був почесним гостем міжнародних симпозіумів, що у різні роки проходили в СРСР (у Москві, Харкові й Ленінграді (нині – Санкт-Петербург)) і вже в незалежній Україні (у Києві, Харкові й Одесі).
Ю. Федак продовжує підтримувати тісні зв’язки з науковою спільнотою України. Нині він є членом редколегій низки українських наукових журналів, а також забезпечує українським ученим-біологам суттєву інформаційну підтримку, регулярно надаючи їм важливу наукову періодику на кшталт журналів «Genome» та «Canadian Journal of Plant Pathology».
За інформацією Секретаріату Президії НАН України