16 січня 2018 року в Інституті літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України відбувся Міжнародний круглий стіл «Творчість Василя Стуса і сучасність», організований Науковим центром дослідження проблематики українського шістдесятництва цього інституту й присвячений 80-річчю від дня народження поета. Ініціатором і модератором заходу стала керівник Центру доктор філологічних наук, професор Людмила Тарнашинська. Активну участь в організації й технічному забезпеченні круглого столу взяли молодший науковий співробітник відділу шевченкознавства інституту кандидат філологічних наук Дмитро Єсипенко та секретар-координатор Центру, молодший науковий співробітник відділу світової літератури кандидат філологічних наук Тетяна Михайлова.
 Під час роботи круглого столу |
На захід було запрошено дослідників як з України, так і з-за кордону (Австралії, Великої Британії) – переважно молодих учених-стусознавців. Приємним дарунком для учасників круглого столу стала присутність побратима й сучасника Василя Стуса – дисидента-правозахисника Василя Овсієнка. Все це окреслило перспективу своєрідного духовно-інтелектуального діалогу поколінь у контексті осмислення непересічної постаті митця.
 Вступне слово академіка Миколи Жулинського |
Розпочав засідання директор Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України, академік-секретар Відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН України академік Микола Жулинський, який виокремив особливу місію Інституту в пропагуванні й популяризації творчості В. Стуса – талановитого аспіранта цієї наукової установи та відважного борця за свободу духа, слова, України. Власне, сила духу, як наголосив доповідач, – це та незмінна вертикаль, що стала підґрунтям для стоїчної потуги творчості митця, котрий, дивлячись у вічі смерті, вірив у «нове народження» і «переможне повернення» до отчого краю: «...Ми ще повернемось, обов’язково повернемось, бодай – ногами вперед, але: не мертві, але: не переможені, але: безсмертні». Вагому роль у цьому «поверненні» творчості поета до сучасників відіграв, власне, Інститут літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України, зокрема відділ рукописних фондів, який упорядкував і видав твори В. Стуса у чотирьох томах і шести книгах (1994–1999 рр.). За словами Л. Тарнашинської, посприяв цьому й сам М. Жулинський, який наприкінці 1980-х рр. одним із перших почав пропагувати творчість В. Стуса на сторінках газети «Літературна Україна» в рубриці «Сторінки призабутої спадщини».
ПЕРЕГЛЯНУТИ ВІДЕОЗАПИС ВИСТУПУ М. ЖУЛИНСЬКОГО
 Виступ Василя Овсієнка |
Наукову бесіду пожвавив виступ побратима В. Стуса – В. Овсієнка, який у 1975–1976 рр. перебував із поетом у Мордовських таборах, а у 1980-х рр. – на засланні на Уралі, зокрема у 1984 р. кілька місяців сидів із В. Стусом в одній камері. Шанований гість цитував поезії митця, наводив малознані факти з його біографії, з-поміж яких – історія пермського зошита – рукописної збірки «Птах душі», до якої ввійшло близько сотні віршів, написаних верлібром. Із них вціліли й дійшли до наших днів тільки п’ять чи шість поезій. Наприкінці виступу доповідач ознайомив присутніх із двотомником «Світло людей», у якому вміщено також спогади-нариси автора про В. Стуса.
Неординарний і багатогранний образ поета представили й наукові доповіді молодих учасників круглого столу – вітчизняних і зарубіжних дослідників-стусознавців.
Розпочав серію цих виступів викладач україністики Центру Миколи Зерова Університету Монаша (Мельбурн, Австралія) доктор філософії Алессандро Акіллі. У своїй доповіді «Ще раз про інтертекстуальність Стусової поезії…» він представив учасникам семінару глибокий інтертекстуальний аналіз мотиву граніту у двох віршах зі збірки «Dichtenzeit» («Час творчості») В. Стуса – «Рушай убік…» і «Така пустеля моря і пісків…». Розкривши антитетичність і смислову полівалентність культурологічного образу граніту в ліриці поета, дослідник окреслив літературну спадкоємність та ідейну суголосність осмислення цього мотиву В. Стусом і українськими (І. Франко, В. Свідзинський) та зарубіжними (М. Цвєтаєва, Б. Пастернак, О. Мандельштам, Р.М. Рільке, Й.В. Гете) авторами. Обраний ракурс аналізу виявився доволі продуктивним, оскільки дав змогу промовисто і стисло висвітлити творчість митця у світовому літературному контексті.
ПЕРЕГЛЯНУТИ ВІДЕОЗАПИС ВИСТУПУ А. АКІЛЛІ
Продовжив наукову бесіду доцент кафедри теорії та історії української і світової літератури Донецького національного університету імені Василя Стуса (Вінниця) кандидат філологічних наук Сергій Цікавий – із доповіддю «Специфіка просторових рамок у прозі Василя Стуса». Обравши об’єктом студій маловивчену прозу В. Стуса, вчений проаналізував її крізь призму геопоетики, виокремивши основні прийоми текстуалізації художнього простору в творах «Подорож до Щастівська», «Дзвінок», «Хуга» й інших. Розглянувши такі локуси, як кімната, будинок, шахта, балка, лабіринт і специфіку їхнього функціонування в текстах, С. Цікавий підсумував, що простір у прозі В. Стуса є зазвичай тематизованим (репрезентує чітку відмінність буття буденного й буття граничного), фокалізованим і вміло деталізованим.
ПЕРЕГЛЯНУТИ ВІДЕОЗАПИС ВИСТУПУ С. ЦІКАВОГО
Висвітленню прозового доробку В. Стуса крізь призму порівняльного аналізу було присвячено й доповідь «Проза Василя Стуса та Франца Кафки: компаративне прочитання», виголошену молодшим науковим співробітником відділу світової літератури Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України кандидатом філологічних наук Тетяною Михайловою. Аналізуючи повість «Подорож до Щастівська» та новелу «Дзвінок» В. Стуса й романи Ф. Кафки («Процес», «Замок»), молода дослідниця навела цікаві факти суголосності художніх світів митців. Вона, зокрема, звернула увагу на автобіографічність, екзистенціалістську загостреність і гуманістичну спрямованість їхньої прози.
ПЕРЕГЛЯНУТИ ВІДЕОЗАПИС ВИСТУПУ Т. МИХАЙЛОВОЇ
Поетичну грань Стусового таланту в контексті презумпції багатовимірності його творчості репрезентував аспірант кафедри славістики Кембриджського університету (Велика Британія) Богдан Токарський – у доповіді «До проблеми ставання собою у «Палімпсестах» Василя Стуса». Обравши об’єктом аналізу вірш «У темінь сну занурюється шлях…», дослідник запропонував нову парадигму прочитання Стусової поезії в річищі концептуального аналізу, зосередивши увагу на постійному балансуванні у художній свідомості митця антитетичних образів прапервнів (як чогось сталого, незмінного, архаїчного) і шляху (як динаміки, руху, ставання), що, в підсумку, виявляє органічну співмірність В. Стуса із часом, в якому він жив.
ПЕРЕГЛЯНУТИ ВІДЕОЗАПИС ВИСТУПУ Б. ТОКАРСЬКОГО
Цілісність і багатогранність образу митця висвітлила доцент кафедри теорії та історії журналістики Київського міжнародного університету кандидат філологічних наук Галина Колодкевич. Обрана нею тема – «Конструювання образу Василя Стуса сучасним українським мистецтвом та масовою культурою» – актуалізувала широкий культурологічний контекст: літературу, ЗМІ, малярство, скульптуру, кінематографію, а також різні грані розуміння постаті поета – від несприйняття (в радянський час) до міфологізації (асоціювання з Тарасом Шевченком, Ісусом Христом у сучасності), від сакралізації (як на полотні В. Зарецького «Стус-орач») до гротескно-плакатної модернізації (як на рисунку Ю. Журавля «Стус» у календарі «Знай наших») тощо. Об’єктом аналізу дослідниці стали також вистави, присвячені В. Стусу («Палімпсест», «Іду за край», «Орфей у пеклі»), музично-літературний проект «Стусове коло» й фільм-трилогія «Просвітлої дороги свічка чорна». Підсумовуючи, доповідачка зауважила, що образ митця кожен бачить по-своєму, відповідно до власного внутрішнього світу. Водночас, сам він – надскладний, впізнаваний і невпізнанний, одночасно близький та герметично закритий.
ПЕРЕГЛЯНУТИ ВІДЕОЗАПИС ВИСТУПУ Г. КОЛОДКЕВИЧ
Осмисленню небуденної постаті В. Стуса в українському малярстві присвячувався виступ старшого наукового співробітника Національного музею літератури України художниці Наталії Кучер, яка висвітлила цікаві сторінки товариських і творчих взаємин Василя Стуса та Віктора Зарецького й Алли Горської, зокрема проаналізувала історію і художню специфіку трьох портретів В. Стуса, створених В. Зарецьким. Доповідачка також наголосила на небуденному сприйнятті сучасниками постаті поета, який вражав їх рівнем інтелекту й силою особистості, що відображають художні полотна митців.
Завершила роботу круглого столу керівник Л. Тарнашинська. Вона наголосила, що В. Стус постійно перебував на межі між етикою й естетикою, тому рецепція його постаті надзвичайно різнопланова та багатоаспектна. Обравши шлях «свідомого самоспалення», митець став «персонажем всесвітньої драми духу» (за висловом філософа Сергія Кримського), що перемагає тлін і крах небуття. Водночас, феномен долі породив феномен особистості. Це яскраво засвідчила конструктивна і багатоаспектна розмова під час круглого столу. Вона ж продемонструвала й актуальність і перспективність дослідження творчості В. Стуса, а також непересічну вагомість ідейно-ціннісного спадку шістдесятників для сучасності.
Наприкінці заходу відбулось ініційоване Л. Тарнашинською підписання колективного листа-звернення до Київського міського голови Віталія Кличка з проханням встановити пам’ятник Василеві Стусу навпроти будівлі Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України на вул. М. Грушевського, 1.
 Учасники круглого столу: колективне фото на пам’ять |
За інформацією Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України
Автор світлин – Т. Михайлова