Про весняне спалювання трави як вияв екологічного дикунства українській медіа-платформі «Idealist.media» розповіла молодший науковий співробітник відділу моніторингу та охорони тваринного світу Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України кандидат біологічних наук Євгенія Яніш.
Однією з поширених у нашій країні весняних традицій є випалювання рослинності. Вчені припускають, що цей атавізм сягає своїм корінням доби примітивного первісного землеробства. За наших же часів підсічно-вогневе землеробство використовується лише мешканцями Папуа – Нової Гвінеї та племенами Центральної Африки.
«Те, що колись було раціональним, доцільним і корисним для людини та суспільства, сьогодні може завдавати шкоди. А люди продовжують сліпо повторювати дії, до яких вдавалися їхні далекі предки», – говорить Є. Яніш і пояснює, що в минулорічній траві можуть ховатися тварини, які неминуче загинуть у пожежі: «Це багато амфібій, котрі вийшли із зимової сплячки, багато комах. І, звичайно, пташенята й дитинчата ссавців. У них дуже розвинений рефлекс зачаювання, тобто в разі небезпеки навіть ті особини, які могли б урятуватися втечею, не роблять цього. Вони присідають на лапках і сподіваються в такий спосіб перечекати небезпеку, доки не повернуться батьки».
На завершення вчена закликала до відповідального природокористування. «Українці, як правило, намагаються дати лад усьому, що мають. Але на своїй землі потрібно бути справді добрим господарем, а не поводитись, як загарбник, який залишає по собі згарище».
Відеозапис дивіться за посиланням: https://www.facebook.com/idealistmedia/videos/1991081237820762/.