Одним з істотних перетворень, які нині відбуваються в Україні, є реформа місцевого самоврядування та територіальної організації влади, котра передбачає утворення об’єднаних територіальних громад (ОТГ), що включають місто як адміністративний центр і прилеглі сільські райони.
Як найкраще реалізувати функціональну взаємопов’язаність сільських і міських районів для їхнього гармонізованого прогресу й управляти так, аби ці зміни не лише були на користь урбанізації, що більш очевидно, а й забезпечували б і прогресуючий аграрний і сільський розвиток? Це питання у своїй статті для тижневика «Дзеркало тижня» порушує головний науковий співробітник Інституту економіки та прогнозування НАН України доктор економічних наук Ольга Попова.
Експерт зазначає, що за фактом формуються місько-сільські континууми, і формально начебто відбувається зближення (конвергенція) міста і села. Хоча подеколи важко подолати їхню дивергенцію через занадто відмінні рівні розвитку і способи життя, розходження інтересів жителів. Об’єднувальною метою є прагнення жити краще. Але поки що очевиднішим є превалювання суто територіально орієнтованого підходу при створенні ОТГ і меншою мірою – секторального, тобто пошуку тих економічних векторів, які стали б драйверами розвитку таких місько-сільських формувань.
«Як один із варіантів, Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО) орієнтує на використання агротериторіального підходу – поєднання територіального і секторального підходів, за якого вдається досягти загального прогресу взаємопов’язаного розвитку сільських і міських районів», – розповідає вчена.
Докладно про особливості реалізації агротериторіального підходу в Україні, очевидні переваги та можливі ризики, пов’язані з ним, читайте у матеріалі О. Попової «Село дрейфує…» у тижневику «Дзеркало тижня» (Випуск №14, 14-20 квітня 2018 року).