Про те, як уберегтися від небезпек, котрі чатують на нас у природі, і що робити, якщо це не вдалося, в ефірі програми «Ранкова хвиля» радіостанції «Громадське радіо» розповіла молодший науковий співробітник відділу моніторингу та охорони тваринного світу Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України кандидат біологічних наук Євгенія Яніш.
На території України прокинулися й активізувалися змії, великі павуки, комарі та кліщі, говорить учена. Малярійний комар у нас зустрічається рідко, і ймовірність заразитися інфекційним захворюванням унаслідок його укусу вкрай невисока. Передається воно від однієї людини до іншої через переносника, котрий спершу вкусив хворого, а потім – здорового. Це може статися в разі, якщо особина малярійного комара, яка у своєму ареалі (а це – тропічний кліматичний пояс) укусила хвору людину, а потім, скажімо, літаком потрапила до іншої частини земної кулі, де малярійні комарі не водяться, і там знайшла собі жертву. Трапляється і так, що переносником малярії стає особина місцевого виду, якщо вона вкусила вже заражену людину, що прибула з тропічних країн. Допомогти запобігти укусам комарів можуть спеціальні речовини, що їх відлякують, проте більшість таких засобів неефективна проти них. Є. Яніш зазначила, що кров’ю теплокровних тварин харчуються лише самиці комарів, самці ж споживають квітковий нектар.
 |
Із березня до листопаду (а останнім роками вже навіть і довше) активними є кровосисні кліщі. У пошуках жертви вони виповзають на стежки, якими ходять люди й тварини. Легше захиститися від кліщів, ніж потім ліквідувати наслідки їхніх укусів, тому, прямуючи до парку, лісу, поля чи деінде, потрібно належним чином вбиратися. Одяг має щільно прилягати до тіла й максимально вкривати собою кінцівки. Штани потрібно заправляти у шкарпетки, взуватися – у високі чоботи зі шнурівкою, берці. Останні, до речі, можуть виявитися помічними й від укусів змій. На голову теж варто одягати убір: найкращий варіант – бандана. Такий ретельний захист цілком виправданий, адже в результаті укусу людина ризикує підхопити небезпечне захворювання, що може закінчитися летально, – хворобу Лайма (вона ж – кліщовий бореліоз) або кліщовий енцефаліт. Зараження хворобою Лайма почастішали, хоча летальні випадки – одиничні. Кліщовий енцефаліт трапляється дуже зрідка. Симптомами зараження бореліозом є почервоніння шкіри та поява мігруючої еритеми (характерного ореолу навколо місця укусу). Постраждалий може також відчувати запаморочення й біль. Якщо спостерігаються такі симптоми – слід негайно звернутися до лікаря. Лікується ця хвороба за допомогою антибіотиків. Причому перші медичні аналізи можуть і не виявити її. Тоді обстеження доведеться проходити повторно. Якщо ви помітили на своїй шкірі кліща, що вже присмоктався, потрібно неодмінно витягти його – за допомогою, наприклад, пінцету або обмотування ниткою. «Народний» метод змащування олією на практиці не діє – вона справді створює для кліща певний дискомфорт, але не більше. Зволікати з вилученням кліща не можна, оскільки його слина, що може бути зараженою, постійно потрапляє в кров через місце укусу.
 |
На відміну від комарів і кліщів, павуки та змії не прагнуть зустрічі з людиною і нападають лише з метою захисту. Отруйних павуків на території України лише два види – тарантул і каракурт (або ж «чорна вдова»). Зустрічаються вони переважно в південних регіонах і на Закарпатті. Проте зі змінами клімату представники цих видів поступово мігрують далі на північ. Павуки впорскують отруту за допомогою хеліцер – щелеп, якими вони проколюють м’які живі тканини. Українські тарантули мають довжину тіла 5–6 см (включно з лапками) і коричнево-сіре забарвлення. Вони не такі небезпечні, як каракурти, – їхня отрута несмертельна. Укус тарантула тотожний укусові оси або шершня і у здорової людини (тобто такої, що не має алергічних реакцій на укуси комах та інших членистоногих) минає без наслідків, якщо не припав на шию чи обличчя. А от каракуртова отрута становить значну загрозу для здоров’я і життя людини. Довжина тіла цього павука не перевищує 1,5–2 см, забарвлення – чорне, на верхній частині черевця можуть бути червоні плями. Оскільки його отрута є нейротоксином, то в перші хвилини після укусу може не бути жодних симптомів, але вже впродовж години розвивається біль у плечовому поясі та грудях, зростає ризик тромбоутворення у кровоносній системі. Це також украй негативно впливає на роботу серця. Тому потрібно терміново відсмоктати з ранки отруту (принаймні спробувати), обережно зафіксувати постраждалу кінцівку, рясно поїти людину (щоб отрута швидше виводилася з організму) і доправити її до лікарні. Суттєво поліпшити стан постраждалого може невідкладна допомога з підручних засобів. Річ у тім, що отрута каракурта нетермостійка, тобто руйнується за високої температури. Тому одразу після укусу потрібно притулити до ранки 2–3 сірники й запалити їх від ще одного сірника – так, щоби стався спалах. Можна також припалити місце укусу цигаркою. «У принципі, є засоби і проти кліщів із павуками, але потрібно просто бути обачними – дивитися, що берете до рук і куди ступаєте. Павук може вкусити, якщо лізете пальцями в його нірку, – говорить Є. Яніш. – Якщо ночуєте в наметі на природі – бажано, щоб він мав антимоскітні сітки. І не забувайте їх за собою закривати. Колись під час кримських експедицій тарантули вночі виповзали на ці москітні сітки і полювали там на комах. Я цього не помітила одразу, і один павук упав досередини. Так ми з ним і ночували разом, і це було неприємно для обох».
 |
Отруйних змій в Україні теж два види – гадюка звичайна і гадюка степова. Є ще гадюка Нікольського, проте вона зустрічається надзвичайно рідко. Степова гадюка розповсюджена лише в кількох областях, а гадюка звичайна – по всій території країни. Від неотруйних змій гадюк відрізняють зазвичай за формою голови – вона в них більш трикутникоподібна. Перша невідкладна медична допомога після невдалої зустрічі з отруйною змією – це, як і у випадку з павуками, відсмоктування отрути. До 40% токсичної речовини можна відсмоктати в перші 15 хв. Для того, хто відсмоктує, це безпечно, якщо в його ротовій порожнині немає відкритих ран (дрібні подряпини суттєвого значення не мають). Отруту потрібно часто спльовувати, а потому – прополіскувати рот водою і насамкінець обробити антисептичним засобом. Ранку від укусу оброблюють спиртом чи спиртовмісною рідиною, наприклад парфумами, одеколоном і навіть розчином звичайного мила. Кінцівку бажано знерухомити, зафіксувати й розмістити нижче рівня голови, щоб сповільнити поширення токсину організмом. Для цього згодиться будь-яка паличка чи інший підручний засіб. Необхідно також обережно накласти туге бинтування, почавши п’ятьма сантиметрами вище місця укусу й далі – аж до кінця руки чи ноги. Потому потрібно спробувати просунути палець під бинт – він має проходити туди вільно. Після укусу слід негайно зняти персні й браслети, оскільки кінцівка набрякатиме і її об’єм при цьому може збільшитися вдвічі. За деякий час процедуру з просування пальця під бинт повторюють. І якщо палець більше не пролазить, кінцівку перебинтовують, а постраждалого транспортують до лікарні. Обов’язково потрібно перорально вжити антигістамінний засіб і, за необхідності, зробити внутрішньом’язовий укол дексаметазону. «Змія не хоче з вами контактувати. Якщо збираєте суниці, гриби абощо, то тупотіть ногами або шарудіть по кущах палицею, але не руками», – радить учена.
 |
Аудіозапис радіопередачі доступний за посиланням: https://hromadskeradio.org/programs/rankova-hvylya/naukovycya-rozpovila-pro-naybilsh-nebezpechnyh-zmiy-klishchiv-i-pavukiv-i-yak-vid-nyh-vberegtys.
Ілюстрації – з відкритих Інтернет-джерел