Про те, хто, як і навіщо споруджував піраміди у Стародавньому Єгипті, в ефірі науково-популярної програми «Всесвіт» радіостанції «Голос Києва» розповіла вчена-єгиптолог, старший науковий співробітник відділу Близького та Середнього Сходу Інституту сходознавства імені А.Ю. Кримського НАН України кандидат історичних наук Олена Романова.
Представники світової єгиптологічної спільноти досить активно вивчають давньоєгипетські піраміди і майже щороку роблять нові відкриття за цим напрямом досліджень, – говорить гостя радіостудії. Загальновідомо, що піраміди є місцями поховання царів (фараонів) і цариць Стародавнього Єгипту і беруть свій початок за доби Давнього царства (хронологічні межі – від XXV до XXI ст. до н.е.). Під час Першого перехідного періоду традиція зводити такі поховальні споруди перервалася – через політичну нестабільність, фактичну децентралізацію країни й, відповідно, брак необхідних ресурсів. Відновили її царі ХІ династії, котрим вдалось об’єднати Єгипет, і, далі, царі ХІІ династії – за доби Середнього царства. Точну кількість пірамід фахівцям важко назвати – цих споруд налічується щонайменше 138. Рахувати їх можна по-різному, адже, поряд із кам’яними пірамідами фараонів, існують також цегляні піраміди, які будували для себе приватні особи за часів XVIII династії, такі малі пірамідки приватних осіб є в некрополях Тебанського (Фіванського) регіону. За часів ІІІ династії по всій території Єгипту будували піраміди, котрі не були похованнями й мали інше призначення, – схоже, вони були ритуальними об’єктами. Слід також мати на увазі, що згодом традиція пірамідобудування вийшла за межі Єгипту й поширилися в тодішніх сусідніх державах – її запозичили, зокрема, в Нубії (стародавня назва цієї країни – Куш), зокрема в таких стародавніх царствах, як Напата, Мероє, що розташовувалися південніше Єгипту. А вже в Пізню добу пам’ятники у вигляді маленьких пірамід почали замовляти собі звичайні підданці, які жили в місті Абідос.
«Гробниці будь-якого правителя завжди мають відрізнятися від інших усипальниць монументальністю. Могильна архітектура не тільки у Стародавньому Єгипті, а й у всьому світі завжди відображала статус похованої особи. Що більшу владу мала така людина, то більшою, конструкційно складнішою та пишніше оформленою повинна була бути її гробниця. Якщо звичайних людей ховали в ямах чи простих похованнях, то над похованнями представників еліт насипалися пагорби тощо», – пояснює вчена. Найпершу піраміду звів для себе перший цар ІІІ династії – Джосер (роки правління – з 2592 до 2566 р. до н.е.). Архітектором цієї піраміди став візир, права рука і, схоже, близький друг царя на ім’я Імготеп. Джосер відомий тим, що провів досить ефективну адміністративно-економічну реформу, створивши державну систему нових маєтків, котра забезпечила матеріальне процвітання Єгипту. Його правління запам’яталося також реформуванням календаря, яке спиралося на певні астрономічні знання. Закріпити цей успіх і продемонструвати свій особливий, вищий статус Джосер вирішив за допомогою зведення піраміди. До нього над місцем поховання єгипетських царів зазвичай височіла не надто велика споруда – чотирикутна в основі, з трапецієподібними гранями й дещо похилими стінами. Імготепові ж спало на думку, по-перше, замінити таку споруду на квадратну в основі із похилими стінами, споруду, а, по-друге, поставити один на одного шість таких кубів із прохи похиленими стінами, площа основи кожного наступного з яких повинна була бути меншою, ніж у попереднього. В такий спосіб було збудовану першу східчасту піраміду – прототип більш пізніх пірамід, загальновідомих нині. Збудована для Джосера усипальниця була заввишки 64 м. Пізніше технологія пірамід зазнавала змін: наприклад, проміжки між «східцями» споруди теж почали заповнювати – і поступово вона набула форми правильної геометричної піраміди. Тобто варто розуміти, що піраміди не завжди будувалися за однією й тією ж схемою, – зауважує О. Романова. Перехід до форми класичної піраміди відбувся за часів IV династії, один із представників якої – цар Снофру – побудував аж дві піраміди. Одна з них була заввишки 104 м або навіть вищою і досить стрімкою, через що, очевидно, й обвалилася. Її схил зробили більш похилим, проте з якихось причин вона не сподобалася фараонові – і він побудував собі іншу, це так звана Червона піраміда. Обидві споруди зводилися в Дахшурі. Снофру приписують спорудження ще однієї піраміди, котру, як припускають учені, починав будувати його батько. Проте найбільшу, як виявилося значно пізніше, піраміду, що, до того ж, була першою закінченою пірамідою правильної пірамідальної форми, звели за часів царя IV династії – Хуфу.
 Східчаста піраміда Джосера |
Піраміди переважно пов’язані з плато Ґіза, хоча будували їх, звичайно, не лише там. Це – так зване «поле пірамід», розташоване в районі сучасного Каїра та на південь від нього. Це, фактично, довгий ряд місць на західному березі Нілу, де було збудовано царські піраміди. Найпівнічніше на цьому полі розташовано Абу Роаш, далі – власне Ґіза, потому йдуть Завіет аль-Аріан, Абусір, Саккара, Дахшур, Мазґуна, Лішт, Мейдум. Найпівденніша територія з царськими пірамідами – це Гавара, а також, неподалік неї, Ілахун.
Царі ІІІ династії будували свої піраміди в Саккарі, царі IV династії – в основному в Ґіза. В Абусірі й частково в Саккарі свої пірамідальні комплекси зводили представники V династії. Особливістю цих комплексів є те, що до їхнього складу входили храми, присвячені богові Ра. В Саккарі є також піраміди фараонів VI династії. В Дахшурі, Лішті й Гавара будували вже царі ХІІ династії.
 Піраміди плато Ґіза |
 Піраміда в Мейдумі |
Запропонована Імготептом конструкція царської усипальниці тісно пов’язана з єгипетською ідеологією царської влади та мала символізувати сходи в небо. Згідно з єгипетською релігійною системою, фараон вважався живим богом Гором – сином бога Озіріса й богині Ісіди, який був посередником між богами і людьми й успадковував від бога – свого батька – царську владу не лише над Єгиптом, а й над усім світом. Коли правитель помирав, то мав перейти в потойбіччя й там відродитися. Потойбічний же світ, за тогочасними уявленнями, розташовувався у північній частині небесної сфери.
«Піраміда – це втілення і геніальної інженерної думки Стародавнього Єгипту, і працьовитості стародавніх єгиптян, – говорить науковиця. – Головною силою єгиптян був їхній розум – вони знали, як організувати роботу зі спорудження пірамід так, щоб її дійсно можна було виконати. Займалися цим, як правило, візир (він же й архітектор) та його бюро. Вони мали розпланувати, хто, де і як бере каміння, куди його везе і як укладає». Піраміда, за словами О. Романової, була не просто гробницею, а частиною цілого архітектурного комплексу – на схід від неї зводили так званий припірамідний храм (або «верхній храм»), який зв’язувався критою висхідною дорогою із храмом, що розташовувався в долині Нілу, ще так званий «нижній», або «долинний храм».
Камінь на майданчик для спорудження піраміди доправляли від місця, що мав розташовуватися неподалік у Ґіза, або в каменярнях Тура (це – місцевість на східному березі Нілу, поблизу Ґіза). В першу чергу, зводили підземну частину піраміди – поховальну камеру, вестибюль і коридор між ними. Саркофаг у поховальній камері розміщували, як правило, вже в ході її будівництва, оскільки після появи перекриттів, його встановлення могло стати значною проблемою. Піраміду зводили від центру до периферії. Щодо того, як будівельний матеріал доправляли до місця, на якому його належало прилаштувати, існує кілька теорій. Найпоширеніша серед сучасних єгиптологів – так звана теорія рампи, що має кілька варіацій. Суть цієї теорії полягає в тому, що до того шару (рівня), на якому велися будівельні роботи, прокладали спеціальну похилу дорогу, якою й витягували нагору кам’яні брили. На думку частини фахівців, ця дорога могла прилягати перпендикулярно до піраміди. Однак решта дослідників – і нині це більшість – схиляються до того, що вона обкручувала піраміду своєрідною спіраллю, котра видовжувалась у процесі просування будівництва. Вже зведену споруду обкладали облицювальним матеріалом – ретельно обтесаним камінням білого або червоного кольору. На жаль, це облицювання майже не збереглося на більшості пірамід – і стародавні, й пізніші єгиптяни розтягли його для своїх потреб. Так, на цьому камінні збудовано весь давній Каїр – столицю сучасного Єгипту.
Для того, щоб під вагою піраміди не було розплющено поховальну камеру всередині, блоки над нею укладалися в такий спосіб, що над цією камерою утворювалася серія додаткових перекриттів/склепінь, які виконували розвантажувальну функцію. На планах пірамід у розрізі ці склепіння видно – на плані вони нагадують форму ялинки. При вивченні деяких пірамід також з’ясовувалося, що в процесі їхнього спорудження первинний план коригувався або й повністю перероблювався. За часів V династії з’явилася нова, полегшена, технологія будівництва, відповідно до якої спершу укладали ядро споруди, або її каркас, котрий мав «ребра», між якими були секції, що згодом заповнювалися камінням. Ці об’єкти будувалися швидше, але не були такими стійкими до випробувань часу, і зараз схожі, радше, на велетенські кургани, ніж на піраміди, бо з плином часу їхня структура місцями обвалилися. Дерево як будівельний матеріал, звичайно, не використовувалося, оскільки просто не витримало б навантаження.
На час життя фараона місце спорудження його піраміди перетворювалося на головний будівельний майданчик держави, а ідея зведення піраміди об’єднувала Єгипет. Відбувалося це тому, зазначає О. Романова, що, відповідно до вірувань стародавніх єгиптян, їхній цар, по смерті відродившись у потойбічні, допоможе відродитися й усім підданцям, котрі йому служили, а оскільки піраміда допомагала відродитися царю, то, таким чином, і всім його підданцям, в тому числі й будівельникам піраміди.
Поширені завдяки стародавнім грекам і біблійним текстам уявлення про тиранію фараонів, котрі, достоту як у концтаборах ХХ ст., змушували рабів і навіть євреїв до непосильної праці, – не більше ніж міф, наголошує вчена й розповідає, що царські усипальниці будувалися самими єгиптянами.
Для полегшення та пришвидшення процесу спорудження піраміди її будівничі поділялися на команди, або ж бригади, а ті, в свою чергу, на ще менші групи. На будівництві працювали й сезонні робітники, й професійні майстри-каменярі. Долучення до зведення піраміди розглядалось одночасно як різновид повинності й почесний обов’язок. Під час нещодавніх археологічних розкопок на Ґізейському плато учасники міжнародної експедиції, очолюваної американським єгиптологом Марком Ленором, виявили залишки поселення ремісників, котрі будували одну з пірамід. Знахідка розташовується на південно-східній околиці цього плато. Місто було огороджено стіною і мало регулярне планування, воно поділялося на квартали. Поселення складали будинки для проживання ремісників, громадські заклади (пекарні, їдальні, склади для зберігання продуктів харчування), адміністративні будинки. Житлові будинки поділялися на гуртожитки-ночівлі для бригад робітників, які працювали на будівництві певний сезон, і яких звозили з усього Єгипту, та помешкання для начальників будівельних бригад, майстрів і їхніх родин. У будинках, де жили сім’ями постійно, були власні кухні. Крім того, вчені виявили приміщення, котрі колись були громадськими їдальнями, де харчувалися ті, хто працював на будівництві протягом сезону. Ці їдальні облаштовувалися окремими місцями для їдців – кам’яними лавами. Годували будівельників добре, раціон був різноманітним і містив м’ясо птиці, рибу, овочі, хліб. Харчі доправляли як зі спеціальних маєтків, розташованих неподалік місць будівництва, так і з різних куточків Єгипту. Задоволення головних потреб робітників – в їжі, одязі, парфумерних намащуваннях – цілком покладалося на державну скарбницю. Вона ж забезпечувала їх необхідними робочими інструментами. Під час розкопок припірамідного поселення археологи знайшли також предмети престижного споживання (або ж предмети розкоші), часто імпортовані з Леванту (Передньої Азії), якими, ймовірно, нагороджував цар своїх підданих за їхню роботу. Дослідниця зауважила, що нині вважається доведеним, що будівельники пірамід не були рабами і про них добре піклувалися.
О. Романова також висловилася щодо поширених нині хибних тлумачень того, чим є піраміди. Ці об’єкти ані не є «посланнями в космос», ані не містять якихось «таємних знань», зашифрованих для нащадків у їхній архітектурі, сказала вчена. По-перше, стародавні єгиптяни, як уже мовилося вище, вважали «небесну твердь» оселищем богів, головним із яких був Ра (бог-деміург, творець світу), вони не мали уявлень про космос, таких, як тепер маємо ми. Уявлення про космос та ймовірних інопланетян стали можливими лише внаслідок секуляризації масової свідомості, коли завдяки ідеям Міколая Коперніка в Європі релігійна картина світу почала поступатися місцем науковій. По-друге, головним і єдиним призначенням піраміди було полегшення переходу фараона у царство мертвих та його подальше відродження. В конструкціях пірамід знайдено вузькі канали, якими, згідно з віруваннями, душа небіжчика мала підніматися «на небо». «В Єгипті інакше розглядали час, і, якщо до нащадків таки зверталися, то цікавими вони були тільки у двох аспектах: «тих, що житимуть на землі», просили не руйнувати гробниць і приносити жертви тому, кого в гробниці поховано. Тобто передавати нащадкам якісь відомості в пірамідах вони не ставили собі за мету», – розповідає О. Романова.
О. Романова розповіла і про зміст текстів, написаних на стінах усипальниць. За її словами, живі могли відіграти ще одну роль у долі мертвих – стародавні єгиптяни вірили, що слова, проказані в молитвах за небіжчика, могли матеріалізуватися в потойбіччі й подарувати йому все, що живі побажали, зокрема, й продовжити існування. Тексти піраміди, записані на стінах у її підземній частині, мали ніби матеріалізувати проведений поховальний ритуал. Закарбовування слів у гробничному камені слугувало своєрідною гарантією потойбічного відродження давньоєгипетського царя.
Водночас, можна говорити про знання та вміння, які від стародавніх єгиптян запозичили інші народи, зокрема європейські, завдяки об’єктам матеріальної культури. Єгиптяни мали значні досягнення в астрономії, медицині, математиці, літературі, будівельній справі. «Жодні цивілізації – ані стародавні, ані сучасні – не були закритими, ізольованими. Будь-які винаходи, інновації дуже швидко поширюються. Одними з найпоширюваніших є, на жаль, нові технології виготовлення зброї та нові методи ведення війни. Проте й інші – також. Скажімо, стародавні греки чимало своїх архітектурних форм запозичили у стародавніх єгиптян. Перекриття округлої форми – склепіння – вигадали єгиптяни, колони і вікна в храмових і гробничних комплексах – теж. Греки потім це просто адаптували», – стверджує О. Романова.
Знання про давньоєгипетські піраміди постійно поповнюється новою інформацією, говорить учена, оскільки щороку на території Єгипту працюють місцеві й міжнародні експедиції. Навіть незначне, на перший погляд, відкриття може спонукати інакше поглянути на вже відомі факти й теорії. Відкривають навіть нові піраміди. Наприклад, у 1998 році в Саккарі поряд із пірамідою царя Пепі І було відкрито піраміду цариці Анхесен-пепі ІІ, в якій знайшли нові розрізнені фрагменти текстів пірамід. Це вислови, в яких ідеться про те, як цариця сходить на небо і сідає в сонячний корабель бога Ра, щоб подорожувати небом. 2006 року в цьому секторі некрополя відкрили ще одну піраміду, котра належить цариці Бехену, про яку доти не було відомо і яка, очевидно, була дружиною царя Пепі І. У цій піраміді також знайшли фрагменти текстів.
Крім того, у 2010 році в ході археологічних розкопок на узбережжі Червоного моря французькі єгиптологи виявили стародавній порт-поселення доби царя Хуфу. Серед складів вони знайшли папірусні архіви, а з-поміж них – і папірус людини на ім’я Мерер. Мерер вів щоденник, у якому описував свою участь у спорудженні піраміди царя Хуфу. Він, зокрема, розповідав, як добували каміння в каменярнях Тури, як транспортувати його човнами. Щоденник Мерера – фрагментований, і не все в ньому зрозуміло, проте він дає змогу скласти загальну картину, як єгиптяни будували піраміду, тому, звичайно, ця знахідка є для єгиптологів надзвичайно важливою.
 Фрагмент Мерерового щоденника на виставці в Єгипетському музеї у Каїрі |
Відповідаючи на запитання ведучої, О. Романова зазначила, що займається єгиптологією, адже така віддалена в часі цивілізація допомагає з іншої перспективи подивитися на нашу сучасну: «Мені це здається цікавим, тому що минуле живе в нас, інколи допомагаючи, інколи – загальмовуючи».
«Поля пірамід» мають величезні площі. Відповідним є й обсяг наукових робіт там. Тому археологам із усього світу належить дослідити ще чимало об’єктів і здійснити чимало нових відкриттів.
Докладніше слухайте в аудіозаписах радіопередачі:
ЧАСТИНА ПЕРША
ЧАСТИНА ДРУГА
Ілюстрації – з відкритих Інтернет-джерел