18 травня 2018 року в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень (ІПіЕнД) імені І.Ф. Кураса НАН України відбулася міжнародна наукова конференція «Шлях до Європи: польський та український досвід», організаторами якої, крім зазначеної установи, стали Інститут політичних досліджень Польської академії наук (ІПД ПАН), Польський інститут у Києві та Представництво Польської академії наук у Києві.
 Учасники конференції |
Учасників конференції привітали керівники установ – організаторів цього наукового заходу.
Директор ІПіЕнД імені І.Ф. Кураса НАН України член-кореспондент НАН України Олег Рафальський в своєму виступі акцентував увагу на тому, що Україна та Польща зробили свій вибір у складному глобалізованому світі, й тепер країни готові до обміну досвідом в євроінтеграційних прагненнях. Він також наголосив, що незважаючи на зростання націоналістичних настроїв в українському суспільстві, зумовлене агресією з боку Росії, українці проти конфронтації у польсько-українських взаєминах. Польща є найбільшим торговельним та інвестиційним партнером України. Підсумовуючи, доповідач зазначив, що конференція, котра має науковий характер, є кроком до поглиблення українсько-польської співпраці.
Зі свого боку директор ІПД ПАН Гжегож Мотика зазначив, що європейський вибір Польщі не був однозначним. У країні мали місце націоналістичні прояви щодо реалізації польського сценарію розвитку в європейському просторі. Але, попри глибокі політичні суперечності, метою політичної еліти була інтеграція у Європейський Союз (ЄС). Завдяки щоденним крокам у суспільно-політичному житті, роботі з адаптації законодавства Польща приєдналася до ЄС. Аналізуючи сучасний стан українсько-польських відносин, доповідач наголосив, що дискусії навколо різноманітних питань сучасної історії не заважають продовженню наукової співпраці, оскільки позбавлені політичної кон’юнктурності.
Директор Польського інституту в Києві Бартош Мусялович висловив переконання, що приєднання Польщі до НАТО та Європейського Союзу – одна з головних подій польської історії. Це сприяло посиленню позицій країни в економічному просторі Європи. Доповідач також звернув увагу на роль господарського чинника в українсько-польських відносинах. Ключовим питанням сучасного розвитку країн є економіка, яка вимагає інвестицій. Умовою покращення інвестиційного клімату, на його думку, є подолання корупції в Україні.
Сподівання на співпрацю ІПіЕнД імені І.Ф. Кураса НАН України з Представництвом Польської академії наук у Києві висловив його директор Генрик Собчук. Конференції поглиблюють контакти між науковцями, сприяють обміну й аналізу українського та польського досвіду. На його думку, саме через Польщу пролягає шлях України до європейського світу.
 Зліва направо – Бартош Мусялович, Олег Рафальський, Гжегож Мотика, Генрик Собчук |
Офіційна частина заходу завершилася підписанням угоди про співпрацю між ІПіЕнД імені І.Ф. Кураса НАН України й ІПД ПАН.
 Олег Рафальський та Гжегож Мотика обмінялися примірниками підписаної угоди |
Згідно з програмою, конференція проходила в рамках трьох панелей, під час кожної з яких передбачалося дві основні доповіді з доповідачами українського та польського інститутів, виступи двох дискутантів із теми доповідей та широке обговорення науковим загалом порушених ними проблем.
Модератором першої панелі став доктор історичних наук, професор Юрій Шаповал (ІПіЕнД імені І.Ф. Кураса НАН України), доповідачами – доктор габілітований Юзеф Фішер (ІПД ПАН) та член-кореспондент НАН України Олександр Майборода (ІПіЕнД імені І.Ф. Кураса НАН України), дискутантами – член-кореспондент НАН України Степан Віднянський (Інститут історії України НАН України) та доктор політичних наук Олег Калакура (ІПіЕнД імені І.Ф. Кураса НАН України).
 Учасники першої панелі: зліва направо – Олег Калакура, Олександр Майборода, Юрій Шаповал, Юзеф Фішер, Степан Віднянський |
Відкриваючи панель, Юрій Шаповал зазначив, що конференція зближує українців і поляків, які мають багато спільного в історії розвитку власних народів. Сьогодні постає питання про прийняття польського досвіду інтеграції в європейський простір.
Доповідь Юзефа Фішера присвячувалася позитивному та негативному досвіду Польщі в процесі вступу до Європейського Союзу. За його словами, цей шлях був складний, але він став можливим завдяки понадпартійному консенсусу й одностайному прагненню соціуму до інтеграції. Вступ Польщі зміцнив її економічні позиції в Європі. Серед викликів на українському шляху до інтеграції в ЄС вирізняється зовнішньополітичний чинник, а саме – агресивна політика путінської Росії. На думку доповідача, наявні геополітичні виклики унеможливлюють і обмежують перспективу України щодо вступу в ЄС. З огляду на це, Польща є адвокатом України на європейській арені. Членство в ЄС відкрило нові можливості для Польщі, а саме: зросла якість економічного життя, створено новий ринок з ЄС, село отримує інвестиції з бюджету ЄС, а головне – відбувається цивілізаційний прогрес країни. Основним негативним досвідом членства в Європейському Союзі стало обмеження суверенітету країни, поглиблення економічної поляризації країн – членів ЄС. Це спричинило нерівномірність розвитку регіонів країни, незважаючи на вільний рух капіталу і людських ресурсів. Підсумовуючи свій виступ, Ю. Фішер наголосив, що інтеграція в європейський простір стала каталізатором «цивілізаційного стрибка» Польщі.
Аналізуючи етнічну політику Української держави в контексті її проєвропейського курсу, Олександр Майборода зазначив, що головна її мета – наблизитися до європейських цивілізаційних критеріїв. Доповідач проаналізував етапи становлення етнічної політики та головні законодавчі акти України в сфері етнічних питань. На його думку, законодавство України відкидає ідею про національну державу, а Конституція окреслює обов’язки у сфері прав національних меншин. Особливістю України є й те, що вона ратифікувала низку європейських хартій, законів, продемонструвавши «матричний підхід» у сфері запозичення європейського досвіду на українському полі. Таким чином, адаптуючи національне законодавство, важливо враховувати інтереси корінних етносів країни. Це унеможливлює зростання напруги в етнополітичному просторі. Доповідач висловив переконання, що особливість етнічної політики в Україні полягає у відсутності чіткої етнополітичної моделі держави. Серед населення наявні тенденції формування етносоціальної революції, актуалізації етнічної ідентифікації, коли етнічна лояльність стає важливішою, ніж демократизація в суспільстві. Характеризуючи сучасний стан етнополітичного поля країни, О. Майборода висвітлив деякі його маркери, серед яких: домінування мови іншої національної меншини замість мови титульної нації, високий рівень національної толерантності. Він також зазначив, що для реалізації європейських принципів етнічної політики держави бракує економічних ресурсів.
Дискутуючи з доповідачем, Степан Віднянський зосередив увагу на тому, що успішний розвиток держави визначається збалансованістю її внутрішньої та зовнішньої політики. На шляху до Європи Польща позиціонувала себе її частиною. Водночас європейський шлях не виключає зміцнення національної державності, наявності на всіх рівнях управління дієвих інститутів, адекватної нормативної бази.
Погоджуючись із тезою про прийнятність польського досвіду щодо приєднання до НАТО та Європейського Союзу, Олег Калакура звернув увагу, що українське й польське суспільства мали різні стартові позиції. Так, українське суспільство більш консервативне, а його шлях до Європи вкрай повільний. Серед особливостей розвитку українського суспільства передостанніх років – тенденція до втрати полікультурної різноманітності, що підтверджують результати Всеукраїнського перепису населення та соціологічні опитування. Сьогодні наявні етнічні втрати, зменшення іноетнічних груп, приміром, німців, євреїв. Але завдання суспільства полягає в подоланні етноцентризму й формуванні спільної ідентичності громадян.
В обговоренні доповідей взяли участь Микола Рябчук і Марія Кармазіна.
Модератором другої панелі став доктор політичних наук, професор Віктор Войналович (ІПіЕнД імені І.Ф. Кураса НАН України), доповідачами – доктор габілітований Антоні З. Камінський (ІПД ПАН) та доктор політичних наук, професор Юрій Шайгородський (ІПіЕнД імені І.Ф. Кураса НАН України), дискутантами – доктор історичних наук Іван Патриляк (декан історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка) та Руслан Джабраілов (заступник директора Інституту економіко-правових досліджень НАН України).
 Учасники другої панелі: зліва направо – Руслан Джабраілов, Юрій Шайгородський, Віктор Войналович, Антоні З. Камінський, Іван Патриляк |
У доповіді «Регіональний порядок: структурні та системні джерела розподілу сучасної Європи» Антоні З. Камінський зосередив увагу на: 1) компаративній характеристиці політичного устрою у посткомуністичних державах Центральної та Східної Європи; 2) аналізі впливу політичного устрою тієї чи іншої держави на її зовнішню політику; 3) чинниках, що впливають на поділи в Європі, виокремивши ексклюзивну/екстатичну й інклюзивну моделі політичного устрою. На емпіричному матеріалі він проілюстрував співвідношення між типами політичних моделей та показниками економічного розвитку країн, а також показав вплив геополітичних чинників (міри залежності пострадянських країн від Російської Федерації) на індекс політичного устрою.
Аналізуючи причини уповільнених темпів перебігу трансформаційних процесів в Україні, доповідач зазначив, що остання стала полем боротьби між Заходом і Росією (інклюзивною та ексклюзивною політичними моделями), адже зміна політичної моделі в Україні на інклюзивну матиме своїм наслідком також системні зміни в Росії, що репрезентує ексклюзивний тип політичного устрою.
 Антоні З. Камінський |
Юрій Шайгородський виступив із доповіддю «Україна між національним імперативом унітарності і європейським принципом децентралізації», в якій приділив увагу аналізові наслідків відсутності в Україні чіткої державної стратегії з децентралізації, адже, попри те, що вектор розвитку України обрано, засоби і темпи поступування процесу денцентралізації досі залишаються невиразними. Учений піддав критиці популярну свого часу в Україні тему федералізації та вказав на відмінності між федералізацією та децентралізацією. Наріжною ідеєю доповіді пролунала теза про зростання популярності серед населення країни теми децентралізації та зміни характеру відносин між центром і регіонами. На думку Ю. Шайгородського, ефективність децентралізації залежатиме від вектора процесу: вектор змін має спрямовуватися не згори, а знизу – через створення об’єднаних територіальних громад. У своєму виступі доповідач також наголосив на актуальності розробки стратегії суспільного розвитку, привернув увагу до факту, що зміни в державному устрої можуть загрози конституційному ладу, висловив пересторогу щодо недопущення можливої підміни концепції децентралізації регіоналізацією, підкреслив актуальність деолігархізації політичного життя та зміцнення громадянського суспільства.
Під час дискусії Іван Патриляк підтримав ідею Антоні З. Камінського щодо того, що ексклюзивні суспільства творять лінії поділів у Європі. Особливістю українського суспільства він назвав тривале «управління екстрактивного типу» за умов, коли Україна не мала власної держави, що, в свою чергу, стало причиною відчуження українців від інституту держави.
Руслан Джабраілов погодився з думкою Ю. Шайгородського про те, що децентралізація в Україні відбувається непослідовно й неоднозначно, навівши низку прикладів із практики української влади. Він наголосив на актуальності фінансової децентралізації, реформуванні системи розподілу коштів із центру на місця.
В обговоренні доповідей взяли участь М. Рябчук, М. Михальченко, В. Войналович, О. Майборода, Ю. Фішер.
Модератором третьої панелі стала доктор політичних наук, професор Галина Зеленько (ІПіЕнД імені І.Ф. Кураса НАН України), доповідачами – доктор Адріян Хоян (ІПД ПАН) та доктор історичних наук, професор Юрій Шаповал (ІПіЕнД імені І.Ф. Кураса НАН України), дискутантами – доктор політичних наук, професор Володимир Горбатенко (Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України) та кандидат політичних наук Ольга Михайлова.
 Учасники третьої панелі: зліва направо – Володимир Горбатенко, Юрій Шаповал, Галина Зеленько, Адріян Хоян, Ольга Михайлова |
У доповіді «Європейська політика Польщі у 2004–2017 роках. Оцінка та рекомендації для України» Адріян Хоян акцентував увагу на процесі переходу Польщі з проросійської зони впливу до прозахідної, з периферії Європи до напівпериферії. Доповідач вважає успіхом Польщі сам факт її 14-річного членства в ЄС, але слабиною цього успіху є відсутність у самій Польщі послідовності щодо союзницьких зобов’язань перед ЄС і НАТО, а також брак стратегічного бачення її членства в ЄС. Актуальними питаннями для Польщі залишаються вміння будувати збалансовані двосторонні відносини з окремими країнами ЄС, а також збереження в оборонній політиці орієнтації на США й НАТО.
Доповідач висвітлив еволюцію ставлення населення Польщі до членства країни в ЄС, що зазнало відчутних змін після приходу до влади партії «Право і справедливість» (ПіС) і призвело до втрати в країні багатопартійного консенсусу щодо такого членства.
Юрій Шаповал у доповіді «Чи шкодить сучасна політика пам’яті євроінтеграційним прагненням України?» проаналізував феномен колективної пам’яті, наголосивши на опосередкуванні минулого теперішнім і допасуванні першого до другого, та привернув увагу до інструментарію політики пам’яті. Окрему увагу він приділив порівнянню досвіду політики пам’яті в Україні, Польщі й Литві.
Доповідач зупинився на завданнях і проблемах формування державної політики пам’яті в Україні, підкресливши, що, доки цей процес перебуватиме в руках політиків (а не фахівців-істориків), доти політика пам’яті залишатиметься знаряддям політичної боротьби.
Під час дискусії Володимир Горбатенко наголосив на актуальності політики діалогу для досягнення примирення між народами, а також важливості спільних зусиль України та Польщі в розбудові політики пам’яті й примирення.
Ольга Михайлова підкреслила важливість такого чинника, як громадянське суспільство, у формуванні політики пам’яті. Як позитивний приклад вона навела старт кампанії з декомунізації, поштовх якій дали представники українського громадянського сектору.
В обговоренні доповідей взяли участь Едуард Щербенко, Антоні З. Камінський, Микола Михальченко, Олександр Майборода, Юзеф Фішер.
Підсумовуючи роботу конференції, Олег Рафальський та Гжегож Мотика висловили спільну думку про обопільну зацікавленість у продовженні наукової співпраці між ІПіЕнД імені І.Ф. Кураса НАН України й ІПД ПАН, сподіваючись, що подібні заходи сприятимуть встановленню дружніх добросусідських відносин між українським і польським народами.
За інформацією ІПіЕнД імені І.Ф. Кураса НАН України