Старший науковий співробітник відділу давньоруської та середньовічної археології Інституту археології НАН України кандидат історичних наук Андрій Петраускас у науково-популярній програмі «Академія наук» (ефір від 14 червня 2018 року), що виходить на радіостанції «Радіо НВ», розповів про стародавні водні транспортні засоби та технології їхнього будівництва.
 Кандидат історичних наук Андрій Петраускас у студії радіостанції «Радіо НВ» |
Науковець не тільки досліджує особливості виготовлення човнів та інших суден, якими люди плавали в сиву давнину, а й займається їхньою реконструкцією. Поштовхом до цього стала розбудова музею просто неба «Стародавній Іскоростень». «Робота почалася в 2006 році, і десь до 2010 проект досить активно розвивався. Оскільки комплекс музею мав бути на березі річки Уж, то без стародавніх плавзасобів я просто не міг його уявити. Тим більше, що ми мали ще й писемні повідомлення, що древлянські посли до Києва дійшли річкою на лодіях. Це й послугувало відправним поштовхом. Із кожним кроком, коли ми намагалися розглянути це питання, проблем дедалі більшало: чи вони [човни] взагалі зможуть пройти по цій річці? чи вона судохідна? який тип суден? Це закінчилося створенням міжнародного проекту між академіями наук Латвії, Туреччини й України, де українська Академія наук [НАН України] є провідним виконавцем. Зараз до нього долучаються колеги з інших країн. Тобто це величезне коло питань, яке зав’язується на одній цій трісочці, дотичній до різних фундаментальних питань: заселення території, торговельних шляхів, переселення, переміщення населення та інших», – розповідає Андрій Петраускас.
Науковець зауважує, що дана проблематика досі залишається малодослідженою: «Важливість цього питання вже ні в кого не викликає заперечень. Проблема в тому, що попри таку важливу роль стародавніх водних транспортних засобів, ми, фактично, не маємо досліджень про них, на сьогодні їх можна порахувати, їх невеличка кількість. Є проблема ще з тим, що величезна кількість археологічного матеріалу, який щороку трапляється в річках та інших водоймах на території України, просто йде на дрова. Його навіть не фіксують. Це проблема ще й пам’яткоохоронна».
Нині дослідники намагаються відтворити судна, які були поширені на нашій території десь до початку – середини XVIII ст. Це так звані довбанки та похідні від них човни. Їхня особливість полягає в тому, що вони виготовлялися з одного цільного стовбура дерева.
Під час радіоефіру Андрій Петраускас поділився деталями такої реконструкції. За словами вченого, все починається з пошуку потрібного дерева: «Стовбур вибирався, розгиналися борти, відбувалося розпарення: в середину заливалася вода і нагрівалася, деревина ставала більш м’якою. При цьому в середині та ззовні стовбура відбуваються різні процеси й розводяться борти. Тобто з цільного дерева вибивається труба, щось подібне до труби, і розводяться її борти. З діаметра [дерева] 60 сантиметрів виходить близько метра між краями човна». За його словами, ця технологія відома з етнографічних даних XIX–XX ст.ст. і навіть другої половини XX ст. Вона досі збереглась у віддалених районах Півночі й Сибіру.
«Ліс великий, але підібрати в ньому потрібне дерево, стовбур, для того, щоб з нього зробити довбанку, важко. Тому проблема цього пошуку, мабуть, займає значну частину часу. В цьому році ми посадили власну лісову діляночку – близько гектара білої верби, яка використовуватиметься для експериментів із виготовлення човнів. Є писемні згадки, за якими часткове формування корпусу судна відбувалося на корінні. Ми спробуємо ці процеси досліджувати», – розповідає науковець про технологію виготовлення такого човна.
 Стародавня довбанка, знайдена в Україні. Фото: Лтава |
Андрій Петраускас також розповів, що подібний човен було знайдено в селищі Маневичі на Волині. «В Маневицькому музеї зберігається цей човен. Не безпосередньо в приміщенні музею, оскільки його можливості не дозволяють розмістити цей експонат. Він має довжину 12 м і висоту – 1,2 м. Фактично, це – циліндр із дуба. Його знайшли біля села Старосілля. <…> Це – цікава річ, із ним [човном] проводилися попередні обстеження і навіть визначення його датування. І, за попередніми висновками, він належить до XIV ст., тобто до литовської доби. Ті інструменти, які було знайдено в човні й поруч із ним, вписуються в цю хронологію. Це – на мій погляд. Я не кажу, що це загальноприйнято серед науковців. Це – єдина на сьогодні на території України заготовка для човна великої набірної конструкції. Це – ілюстрація до того, що ми маємо в повідомленнях Костянтина Багрянородного й більш пізніх середньовічних писемних джерелах, котрі повідомляють про те, як навесні маленькими річками, які потім впадають у Десну, в Прип’ять або в верхів’я Дніпра, сплавляються ці моноксили до Дніпра, ближче до Києва, і тут відбувається їхнє подальше облаштування».
Зараз археологи працюють над тим, щоб відтворити човен, частину якого було знайдено в Маневичах. «Уперше спроби натурного моделювання розпочались у 2010 році. Зі знахідкою прототипу в Маневичах ми робимо вже другу його копію 1:2, оскільки обмежені у виборі деревини», – розповів науковець.
Він також зазначив, що човен матиме довжину 6 м і діаметр 60 см. Проект перебуває на стадії завершення. Дослідники розвели й нашили борти, залишилося тільки облаштувати місця сидіння, провести зачисні роботи. У подальших планах – випробовування. «Ми плануємо спустити його на воду в Уборті, подивитися, відцентрувати, можливо, десь щось відкалібрувати. Ми плануємо на десять днів – два тижні зробити перехід на Десні. Щоб це була велика річка й течія, і ми могли подивитися, як він поводиться на розпашних веслах. Це трошки незвично, оскільки ми не працювали в такій системі. Спробуємо поставити щоглу, принаймні бодай придивитись, як вона монтується і як поводитиметься цей човен».
Андрій Петраускас зауважив, що реконструйовані човни мають стати частиною експозиції музею просто неба «Древлянський град», який розбудовується в Олевську на Житомирщині. Він також поділився своїми враженнями від плавання на таких човнах, зазначивши, що це дає змогу зробити стрибок у минуле хоча б на нетривалий час.
Докладніше про стародавні човни, технології їхнього виготовлення й далекі подорожі з їх використанням дізнавайтеся з повної версії розмови науковця і ведучих радіоефіру Дмитра Сімонова та Юрія Пустовіта за посиланням: https://nv.ua/radio/science-academy/akademija-nauk-korabli-kyivskoi-rusi-hist-andrij-petrauskas-efir-vid-14062018--2476531.html
Там же розміщено й повний текстовий варіант цього випуску радіопередачі.
Додатково про експериментальні археологічні дослідження давньоруських лодій читайте в одному з наших попередніх матеріалів: http://www.nas.gov.ua/UA/Messages/News/Pages/View.aspx?MessageID=2633