Нещодавно на сторінках тижневика “Дзеркало тижня” (Випуск №29, 11-17 серпня 2018 року) вийшла стаття старшого наукового співробітника Інституту геологічних наук НАН України доктора геологічних наук Олени Ремезової та старшого наукового співробітника цієї ж установи доктора геолого-мінералогічних наук Дмитра Хрущова під назвою “Агроруди розвідано й підготовлено до експлуатації”.
У публікації вчені піднімають важливе питання щодо необхідності відновлення й підвищення родючості українських ґрунтів і пропонують власне бачення його вирішення шляхом забезпечення всього вітчизняного агропромислового комплексу (АПК) повним комплексом мінеральних добрив.
Так, на початку статті науковці констатують: “Нормальне функціонування АПК базується на певних визначальних ресурсних чинниках: матеріально-технічне і технологічне забезпечення, енергетичні й трудові ресурси, родючість ґрунтів. Останній чинник і є базовим для самого існування АПК. Родючість — це потенціал продуктивності рослинництва як визначальної галузі всієї сільськогосподарської діяльності.
Виходячи з цього, ключовою умовою нормального функціонування АПК є стан ґрунтів. Який же він на сьогодні?
На території України констатується майже повсюдне виснаження ґрунтів, пов'язане зі зниженням застосування добрив і меліорантів”.
Враховуючи зазначене вище, вчені пропонують стратегію розв’язання проблеми, яка, на їх думку, полягає у забезпеченні АПК повним комплексом мінеральних добрив та інших засобів підвищення родючості земель шляхом відновлення, становлення і розвитку національної галузі виробництва на основі вітчизняної сировини з метою створити визначальні умови для підвищення ефективності рослинництва й пов'язаних із цим галузей сільського господарства (передусім тваринництва) з очікуваним результатом доведення результативності АПК до рівня передових країн, з перспективою позбутися імпортної залежності та реалізувати експортний потенціал за окремими видами добрив.
Автори публікації визнають, що таке завдання є досить амбіційним, але переконані у його реалістичності при дотриманні низки умов державної підтримки.
Експерти вказують, що в Україні є основні передумови для досягнення намічених цілей: наявність величезних площ ґрунтів, придатних для землеробства, зокрема знаменитих українських чорноземів; збережені інфраструктури виробництв базових мінеральних добрив; наявність сировинної бази для виробництва майже всіх видів добрив; інтелектуальний, науковий, технологічний і робітничий потенціал країни.
На основі наявних даних вчені роблять важливий висновок: майже з усіх видів добрив Україна має власну сировинну базу.
Багатство надр нашої держави науковці демонструють детальними числовими характеристиками й розрахунками: “Балансові запаси калійних солей України становлять 2349989 тис. тонн. Це дуже великі запаси, і раніше вважалося, що їх має вистачити на століття роботи підприємств. Нині ці цифри подають як застарілі, але в кожному разі (навіть у разі їх перегляду й скорочення) можна розраховувати на багато десятиліть діяльності підприємств калійної галузі. На євразійському континенті таких родовищ, що вирізняються безхлорним (сульфатним) складом, практично не залишилося.
Крім родовищ Передкарпаття, про які йдеться, в інших регіонах України також є поклади калійних і магнієвих солей, які потребують додаткової розвідки, що наразі не актуально.
Група доповняльних і нетрадиційних видів агрономічної сировини охоплює мінерали й породи з високою сорбційною здатністю: цеолітові туфи, цеолітвмісні (рос.: цеолитсодержащие) кременисті породи, перліт, бентоніти, сапоніти, палигорскіт, вермикуліт, алуніти діють як меліоранти, стимулятори росту і врожайності провідних культур, як добрива.
Більшість з них можна використовувати для кормових добавок худобі, а також при гідропонній технології в рослинництві.
На території України є сировинна база зазначених видів агросировини, вона представлена як дрібними родовищами, які можуть мати місцеве значення, так і середніми й великими родовищами, які можна використати для централізованого виробництва.
В Україні є родовища самородної сірки, вони також зосереджені в Прикарпатті. Сірка використовується для виробництва добрив, а також як самостійне добриво. Урожай картоплі при внесенні сірки збільшується на 14%. Запаси сірки за промисловими категоріями становлять близько 252 млн тонн.
Особливий інтерес становлять торф і сапропель як альтернатива органічним добривам: вони можуть заміняти навіть гній. Запаси торфу досить великі — 373387 тис. т (770 родовищ), сапропелю — 76130 тис. т (234 родовища).
Природні меліоранти потрібні для вапнування кислих ґрунтів (у північних і західних областях) і гіпсування солонцюватих ґрунтів. Родовища вапняків, крейди, мергелів, доломітів поширені в багатьох регіонах України. Достатні запаси гіпсів є в Донбасі, Придністров'ї й інших регіонах. Освоєння родовищ меліорантів становить лише організаційно-фінансову й технічну проблеми.
Природні мікродобрива — бор, мідь, марганець, молібден, церій, рідкісні землі тощо — істотно впливають на підвищення ефективності рослинництва. Приміром, застосування церію й лантану забезпечує 10–20% приросту врожаю. На території України є великі родовища марганцю, є перспективи створити сировинну базу рідкісноземельних добрив”.
Як же розпорядитися цим багатством у світлі поставлених завдань? Експерти зазначають:“На нашу думку, ця проблема належить до життєвих інтересів країни, збігається з пріоритетами сталого розвитку і тому заслуговує на ранг національної програми. Ми, звичайно, віддаємо данину ініціативності приватного підприємництва, але останнє зазвичай діє у своїх вузьких інтересах, без системного ув'язування. Масштаби й національна значущість проблеми потребують стратегічної організації й постійного державного контролю на всіх етапах реалізації. Інвестиційні проекти, звичайно, слід закласти в таку програму, але вони діятимуть у рамках загальної стратегії.
У цьому зв'язку слід нагадати, що навіть у багатьох розвинених країнах агропромислова діяльність є дотаційною. І одне з нелегких завдань — переконати наші державні структури в доконечній потребі надати певну фінансову підтримку, принаймні на початкових етапах розвитку програмних дій.
Наш НТК (науково-технічний колектив) уже розробив структуру національної програми "Агрономічні руди України", яка включає визначення стратегії основних напрямів, передумов (науково-методологічних, законодавчих, організаційних, фінансово-економічних, сировинних і матеріально-технічних, технологічних і соціальних) і заходів щодо відновлення й розвитку галузей виробництва мінеральних добрив (зокрема інвестиційних проектів). Орієнтовний строк реалізації програми — до 15 років.
Особливо слід відзначити інноваційний внесок вітчизняної науки у сферу поставлених завдань розвитку АПК. На тлі напрацювань Академії аграрних наук у царині агротехніки, відомих за публікаціями і патентами, інститути Відділення наук про Землю представляють два перспективні напрями. Для освоєння сировинної бази агроруд призначено інноваційний методологічний комплекс "Прогнозно-палеореконструктивне ретроспективно-статичне моделювання геологічних об'єктів" — розробка, доведена до функціонального рівня технології інформаційного забезпечення всіх етапів освоєння родовищ (від прогнозування, пошуків і розвідки до експлуатації та екологічно прийнятного закриття).
Для забезпечення перспектив розвитку прецизійного землеробства (яке вже діє в розвинених країнах) готується спеціалізована система моніторингу й оцінки стану посівних площ на основі дистанційного зондування землі, що включає, зокрема, новітні технології оцінки ризику (розробки наукового центру аерокосмічних досліджень Землі НАН України).”
Детальніше читайте на сторінках тижневика “Дзеркало тижня” (Випуск №29, 11-17 серпня 2018 року), або інтернет-сайті видання за посиланням: https://dt.ua/business/agrorudi-rozvidano-y-pidgotovleno-do-ekspluataciyi-285290_.html