Днями на сторінках тижневика «Дзеркало тижня» з’явилася стаття головного наукового співробітника відділу демографічного моделювання та прогнозування Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України доктора наук з державного управління Наталії Рингач, присвячена основним чинникам сучасного розвитку національних систем охорони здоров’я, до яких належать інклюзія, інвестиції та інновації.
У публікації, зокрема, йдеться про те, що десять років тому міністри охорони здоров’я 53 країн Європейського регіону Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) підписали у Таллінні хартію «Системи охорони здоров’я для здоров’я та добробуту».
Так було проілюстровано відданість конкретним вимірюваним діям з укріплення систем охорони здоров’я для підвищення ступеня відповідальності як перед населенням цих країн, так і перед міжнародним співтовариством.
Новий погляд на роль охорони здоров’я, окреслений Талліннською хартією (2008 р.), полягав, окрім надання суспільних та індивідуальних послуг, у здійсненні впливу на політику і діяльність інших секторів (поза, власне, охороною здоров’я) для приділення необхідної уваги детермінантам здоров’я — соціальним, економічним і екологічним. У Хартії особливо підкреслювалася цінність найвищого рівня здоров’я, якого тільки можна досягти, як одного з основних прав людини. Було визнано, що в минулому важливість системи охорони здоров’я недооцінювалася, не завжди усвідомлювалося, що краще здоров’я населення — це необхідна умова для економічного зростання. Тому інвестування в ефективні системи охорони здоров’я слід розглядати не як неминучий і важкий тягар, а як інвестицію в майбутній добробут населення. Окремий наголос — на тривалому плануванні вкладень у підготовку кадрів, які володіють адекватним комплексом кваліфікацій і навичок відповідно до потреб у послугах охорони здоров’я і постійно змінюваними моделями організації процессу їх надання.
У Талліннській хартії наголошувалося на приділенні особливої уваги потребам менш забезпечених верств населення та інших вразливих груп, підкреслюючи неприпустимість того, щоб люди через погіршення здоров’я опинялися за межею бідності.
З січня 2016-го офіційно набув чинності Порядок денний у сфері сталого розвитку на період до 2030 р., прийнятий під егідою ООН 193 країнами (в тому числі і Україною). Всі 17 Цілей сталого розвитку мають комплексний характер, і всі з них тією або іншою мірою пов’язані зі здоров’ям населення. Практично жодне з усіх важливих завдань, безпосередньо пов’язаних зі здоров’ям, неможливо виконати без зрушень за цими стратегічними напрямами.
У червні 2018 р. у Таллінні відбулася нарада високого рівня, присвячена десятиріччю Талліннської хартії, на якій 53 держави — члени Європейсько горегіону ВООЗ прийняли Підсумкову заяву «Системи охорони здоров’я у підтримку процвітання і солідарності: нікого не залишити поза увагою».
Відзначено досягнення в усьому регіоні ВООЗ результатів, які відображають реалізацію цієї Хартії: так, у середньому на два роки збільшилася очікувана тривалість життя та поліпшилося багато тих показників, які піддаються втручанням охорони здоров’я. Спостерігаються зрушення парадигми до людини з її потребами як центру докладання зусиль і переорієнтація на поліпшення функціонування національних систем охорони здоров’я (з посиленням уваги до первинної медико-санітарної допомоги та служб громадського здоров’я). Також було зазначено прогрес у тому, як оцінюються результати роботи систем охорони здоров’я, та готовність країн постійно вчитися на досвіді інших. Окремо підкреслено прагнення до підвищення прозорості та підзвітності.
У заяві зауважено, що за роки після підписання Талліннської хартії для європейських систем охорони здоров’я економічні та соціальні умови різко змінилися. Зокрема, став невизначеним політичний клімат, у багатьох країнах виникла або зросла соціальна напруженість, не всі країни подолали наслідки економічної кризи. Економічні прогнози обіцяють розширення нерівності в доходах у Європейському регіоні і тривалі труднощі державного фінансування, які неминуче обмежують витрати на медико-санітарну допомогу та бюджети охорони здоров'я і соціального захисту.
Водночас у світі сьогодні існують сприятливі можливості для здійснення спільних міжсекторальних дій зі зміцнення систем охорони здоров’я і підвищення їх стійкості до негативних зовнішніх чинників поряд з посиленням уваги до зростання рівня соціальної справедливості. Рекомендовано дотримуватися стратегічних напрямів у контексті таких трьох комплексних ключових тем:
— інклюзія — підвищення рівня охоплення послугами з охорони здоров’я, їх доступності і фінансового захисту у разі проблем зі здоров’ям;
— інвестиції — обґрунтування необхідності вкладати ресурси інвестування у системи охорони здоров’я;
— інновації — використання інновацій для задоволення потреб людей і удосконалення систем.
Детально про інклюзію, інвестиції та інновації, які у поєднанні і тісному переплетінні виступають трьома китами, на яких, на думку провідної експертної спільноти фахівців громадського здоров’я Європи, має базуватися подальший розвиток національних систем охорони здоров’я, та про те, як вони реалізуються в Україні, читайте у повному тексті статті Наталії Рингач на сторінках тижневика «Дзеркало тижня» (Випуск №31, 23-31 серпня 2018 року) або офіційному інтернет-сайті видання за посиланням: https://dt.ua/macrolevel/inklyuziya-investiciyi-innovaciyi-tri-kiti-suchasnogo-rozvitku-ohoroni-zdorov-ya-yaki-ne-doplivayut-do-ukrayini-286336_.html