Нещодавно на сайті національного інформаційного агентства «Укрінформ» з’явилася стаття, присвячена академіку Віктору Михайловичу Глушкову. У ній журналіст Михайло Сорока розповідає про життєвий та творчий шлях видатного вченого-кібернетика, а також ділиться власними спогадами та враженнями від спілкування з ним.
З дитинства В.М. Глушков захоплювався науково-фантастичною лiтературою. Читати навчився рано — ще в чотири роки. У дев’ять рокiв захопився зоологiєю, пiзнiше — геологiєю. Потiм його надовго полонила радiотехнiка i автоматика. Почав конструювати моделi, керованi по радiо. Це потребувало виконання розрахункiв, тому, освоївшись із математикою за середню школу, взявся за вищу математику. Приблизно до п’ятнадцяти рокiв уже оволодiв математичними знаннями в обсязi технiчного вузу.
Отже, він мав ґрунтовну пiдготовку. Пiзнiше закiнчив Новочеркаський полiтехнiчний iнститут (факультет енергетики) i Ростовський-на-Дону унiверситет (механiко-математичний факультет). Усе це сприяло спеціалізації саме з обчислювальної технiки, кiбернетики.
Незважаючи на те, що перша опублiкована наукова праця (до речi, так само, як кандидатська i докторська дисертацiї) була пов’язана з абстрактною математикою, з 1955 року він почав займатися кiбернетикою в технiчному i математичному аспектах. Цьому сприяло й запрошення до Києва, в Академію наук (АН) УРСР, на посаду керівника Обчислювального центру, з якого виріс очолений Віктором Глушковим Інститут кібернетики.
Чому саме Київ, а не, скажiмо, Москву, вибрав молодий талановитий учений? Вочевидь, тут насамперед зiграла свою роль та обставина, що українська столиця на межі 1940–1950-х рр. стала центром зародження в СРСР кiбернетики. Тогочаснi невiгласи ще називали кiбернетику «буржуазною наукою», а у київськiй Феофанiї видатнi вченi-математики Михайло Лаврентьєв i Сергiй Лебедєв та їхнi учнi вже створили першу на європейському континентi Малу електронну обчислювальну машину (МЕОМ).
 |
Групу вчених-однодумцiв, якi займалися одночасно розробленням як теоретичних, так i практичних основ нової науки, було об’єднано в невеличкому колективi Обчислювального центру Академiї наук УРСР. У ньому Вiктор Глушков, попри свій молодий вiк, невдовзi стає визнаним лiдером. Пiд його впливом в АН УРСР формується бiльш широке, нiж у засновника кiбернетики Норберта Вiнера, розумiння сутi, предмету й завдань кiбернетики. Обчислювальний центр береться за розв’язання цiлого комплексу фундаментальних i прикладних кiбернетичних проблем. Вiктор Михайлович — в епiцентрi цих пошукiв. Вiн — i їхнiй iнiцiатор, i теоретик, i безпосереднiй органiзатор. Обнадiйливим результатом цих зусиль стає створення унiверсальної електронно-обчислювальної машини «Київ».
 |
За деякий час пiд керiвництвом В.М. Глушкова розробляються основнi принципи використання ЕОМ для управлiння виробничими процесами. Колективу київських кiбернетикiв стає «тiсно» в рамках Обчислювального центру, i він був перетворений у 1962 роцi на Iнститут кiбернетики. Вiн стає головною в СРСР органiзацiєю з розроблення цифрових автоматiв і вирішення низки iнших проблем. Будуються новi корпуси iнституту з численними лабораторiями, експериментальними майстернями, Спецiальним конструкторським бюро математичних машин i систем, з дослiдним виробництвом. На пiвденнiй київськiй околицi з’являється цiле кiбернетичне мiстечко. У ньому народжується цiла серiя нових ЕОМ: «Промiнь», «Мир», АСОР, АРКУС, «Київ-67», напiвпровiдникова машина широкого призначення «Днiпро»...
 Віктор Глушков за пультом ЕОМ «Промінь», 1963 рік. |
Повний текст статті читайте на сайті національного інформаційного агентства «Укрінформ» за посиланням: https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2534019-vin-buv-enciklopedistom-kibernetiki.html