26–30 вересня 2018 року на IV Освітньому фестивалі «Арсенал ідей» науковці Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України (НБС) розповідали всім охочим про те, як рослини подорожують у просторі, та демонстрували деякі способи поширення насіння.
 Аспіранти НБС Марія Кузнецова (перша ліворуч) і Антон Яцкевич (перший праворуч) із відвідувачами «Арсеналу ідей» |
Навіть не ботаніки все одно майже щодня мають справу з насінням. Так, зазвичай ми вживаємо насіння (наприклад, льону або чіа) в їжу, бо це корисно, іноді з’їдаємо ненароком (із м’якоттю помідора, кавуна), використовуємо олію з соняшникового насіння. Однак насіння постійно присутнє у просторі, що нас оточує: високо в повітрі, у воді, на поверхні та під землею. Пристосування насіння для поширення дивовижніші, ніж здається на перший погляд.
 Деталі будови насінин можна було роздивитися під лупою |
 Дрібне насіння відвідувачі роздивлялись у бінокулярну лупу |
Певні види рослин поширюють своє насіння на порівняно невелику відстань. Вони не покладаються на спеціальних агентів розповсюдження – їхні плоди розкриваються, і насіння під дією сили земного тяжіння просто випадає. Відносно важке насіння півонії деревоподібної поширюється всього на 1–2 м від своєї рослини.
Інші представники флори – так звані автохори, – розкриваючись, намагаються під впливом тиску «вистрелити» насінням подалі (як це відбувається, скажімо, у розрив-трави).
Напевно, найвідоміший агент розповсюдження насіння – вітер (цей спосіб поширення називається анемохорією). Таке насіння має літальний апарат: один, два чи більше крилоподібних виростів, волоски, плівочки, зібрані в пучки. Воно кружляє, підхоплюючись вітром. Приклади – клен, в’яз, ялина, осот, сон. Підхоплюється вітром і легке пилоподібне насіння – таке, як в орхідних. Крім того, насіння орхідних має сітчасту, наповнену повітрям оболонку і може розноситися вітром на десятки, сотні й навіть тисячі кілометрів.
 Перевірка літальних якостей кленового насіння |
Насіння, що розповсюджується за допомогою води (цей спосіб поширення дістав назву «гідрохорія») має щільну оболонку, котра розмокає тривалий час, і повітряні порожнини, що тримають насіння на плаву. В такий спосіб уздовж берегів водойм поширюються півники й осоки.
 Насіння – носій генетичної інформації |
Найпривабливішими на виставці ботаніки вважають зразки насіння, яке переноситься тваринами (це – зоохорія). При оптичному збільшенні відвідувачі мали змогу розгледіти, серед іншого, гачки різного порядку у череди та чіпкі супліддя лопуха, що прикріплюються до шерсті тварин. А плоди пробосцидеї луїзіанської мають міцні гачки завдовжки з людську долоню, тому можуть надійно чіплятися до шерсті великих тварин.
 Науковий співробітник НБС Анна Скрипка демонструє, як насінини та плоди чіпляються до хутра тварин |
Чимало видів рослин «винагороджують» розповсюджувачів свого насіння смаколиками. До прикладу, багато птахів поширюють насіння, з’їдаючи соковитий оплодень. Менш відомий, однак досить поширений у природі спосіб – мірмекохорія, за якої насінину (як у пізньоцвіта, білоцвіта, чистотіла) «оснащено» солодкими поживними придатками – елайосомами, – призначеними спеціально для мурах.
Дедалі суттєвішим стає поширення насіння внаслідок діяльності людини (передусім завдяки транспорту й торгівлі). Через це насіння дістається до таких місцевостей, куди природним чином потрапити не змогло б.
 Аспірант НБС Євген Єльпітіфоров (перший праворуч) і завідувач відділу дендрології НБС доктор сільськогосподарських наук Юрій Клименко (другий праворуч) показують дрібні деталі будови насінин |
За інформацією НБС