У 2018 році учасники Волино-Подільської археологічної експедиції Інституту археології НАН України під керівництвом старшого наукового співробітника відділу давньоруської та середньовічної археології Інституту археології НАН України кандидата історичних наук Лариси Виногродської (дійсний член Міжнародної ради з охорони пам’яток та історичних місць, ICOMOS) продовжили археологічні дослідження на території двору Спасо-Преображенського собору, котрий є пам’яткою національного значення, та на території Замкової гори (Литовського замку) в Старому місті у Вінниці.
У результаті виконання цих робіт на території двору було відкрито продовження залишків фундаменту та стіни підвального приміщення завширшки 1,2 м, що попередньо датується початком ХVІІ ст.
 Залишки фундаменту та стіни підвального приміщення ХVІІ ст. |
Фундамент було опущено в котлован. Ззовні він прилягав до стінки котловану, а зсередини мав лицьову кладку з трохи підтесаного бутового каміння на піщано-вапняному розчині із зафіксованим під час зачищення пілястром. Щілини між камінням було закладено дрібним камінням і фрагментами цегли-пальчатки.
Поруч із фундаментом, на 1,3 м перпендикулярно від нього, відкрито фрагмент підземної споруди завширшки 3 м, збудованої з каменю на вапняно-піщаному розчині та зі зруйнованим коробовим склепінням із цегли-пальчатки (цей об’єкт наразі не розкопано до дна). Наймовірніше, споруду було зруйновано під час облоги монастиря загоном козаків у середині ХVІІ ст., що побіжно підтверджується знайденими у заповненні перемішаними людськими кістками та керамікою кінця ХVІ – першої половини ХVІІ ст.
 Підземна споруда кінця ХVІ ст. – першої половини ХVІІ ст., зруйнована під час облоги козаками у середини ХVІІ ст. |
Відкриті фрагменти підвальних приміщень костелу і підземної споруди (можливо, хід) поруч із ним свідчать про існування на цьому місці першого костелу, наземна частина якого, скоріш за все, була дерев’яною, а нижня – кам’яною. Археологи вважають, що залишки першого кам’яного об’єкту культового призначення з використанням у кладці цегли-пальчатки на теренах Вінниці потребують подальшого дослідження та музеєфікації.
Ще одну підземну споруду ХVІІІ ст. дослідники відкрили безпосередньо біля Спасо-Преображенського собору. Вона мала вигляд невисокого тунелю з арковим, коробовим склепінням завдовжки близько 28 м. Стеля цієї споруди залягала на глибині 1,7–1,8 м від денної поверхні. Ширина тунелю складає 0,8 м, висота – 1,4 м. Споруду (включно зі стінами, стелею та підлогою) змуровано з цегли розміром 30-31х15-16х7,5-8 см.
 Загальний вигляд підземної дренажної системи ХVІІІ ст., розкопаної археологами в польовому сезоні 2018 року |
Це – залишки підземної дренажної системи ХVІІІ ст., пов’язаної з корпусом келій домініканського монастиря. Вона пролягала від кухні келій на південь до Бугу. На цей момент досліджена споруда є однією з найбільших і найстаріших у регіоні дренажних систем. Вивчення водозабезпечення, гігієни та санітарно-побутових умов у містах доби пізнього Середньовіччя та Нового часу є популярною темою у Західній Європі. В Україні цей напрям досліджень перебуває у зародковому стані. Проте, як стверджують українські археологи, докладне вивчення відкритої ними у Вінниці дренажної системи є необхідним та перспективним з огляду на хороший стан збереженості цього об’єкту, незначну кількість подібних пам’яток у нашій країні й високий джерелознавчий і атрактивний потенціал пам’ятки.
На території Замкової гори у Старому місті учасники Волино-Подільської археологічної експедиції Інституту археології НАН України продовжили дослідження культурних нашарувань ХІІІ–ХVІ ст.ст. пригородку замку та кладовища ХІХ ст., що розташовувалося на ньому. Відкрито 16 поховань і дві господарчі ями ХІV–ХV ст.ст. з відповідним за хронологією матеріалом.
За інформацією Інституту археології НАН України