28 лютого 2019 року в Київському літературно-меморіальному музеї Максима Рильського відбулася лекція провідного фольклориста Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології (ІМФЕ) імені М.Т. Рильського НАН України Тетяни Михайлівни Волковічер із теми: «Авторські патріотичні твори, які фольклоризувалися на українських вишитих рушниках 1930-х років».
 Провідний фольклорист відділу української та зарубіжної фольклористики ІМФЕ імені М.Т. Рильського НАН України Т.М. Волковічер під час лекції |
Захід було приурочено до Міжнародного дня рідної мови та проведено у межах проекту «Рильські читання», ініційованого директором Київського літературно-меморіального музею Максима Рильського Вікторією Колесник 2016 року й підтриманого завідувачем відділу української та зарубіжної фольклористики ІМФЕ імені М.Т. Рильського НАН України, провідним науковим співробітником кандидатом філологічних наук Лесею Вахніною. За підсумками проекту «Рильські читання» планується публікація збірника статей.
 Перший слайд презентації. Рушник (на фото), що містить вишитий патріотичний напис, із фондів Волинського краєзнавчого музею (Д-1587, фото Т. Волковічер 5 липня 2016 р.) |
Слова, що були використано в назві лекції – «Мово рідна, слово рідне, хто вас забуває, той у грудях не серденько – тільки камінь має», – є рядками з поезії Сидора Воробкевича «Рідна мова» (1869 р.). Багатьом відомо про те, що згодом цей авторський твір фольклоризувався. Він широко побутував як народна емігрантська пісня. Проте вже мало кому відомо, що твір пройшов ще більший і ще глибший шлях фольклоризації. Його перші рядки широко побутували на українських вишитих рушниках 1930-х років.
 Один зі слайдів презентації, присвячений вертикальній трансмісії патріотичних вишитих творів. Два рушники (на фото): згори – старовинний (1930 ті роки) та знизу – сучасний з ідентичними візуальними формулами та різними написами |
Особливу увагу було приділено трансмісії – як горизонтальній, так і вертикальній – патріотичних вишитих творів. Незважаючи на те, що подібні рушники (з національною символікою та патріотичними гаслами) зберігати вдома було небезпечно (через загрозу виселення у Сибір), значна їх частина все-таки дійшла до нас ще з 1930-х років завдяки мужності цих родин вишивальниць і їхніх нащадків.
 Один зі слайдів презентації, присвячений переходу вербальної формули «Щирою рукою рушник вишивала та щастя і долі благала» зі сфери побутової у сферу політичну (така смислова гра у фольклорі відбувається повсякчас). Рушник (на фото), де формула «Щирою рукою рушник вишивала та щастя і долі благала» має політичний смисл
|
Крім того, учених зацікавив факт трансформації смислів, що відбувається повсякчас у фольклорі й в епіграфічній вишивці зокрема. Приміром, на одному рушнику вишита формула «Щирою рукою рушник вишивала та щастя і долі благала» може означати долю нареченої (сам рушник використовувався як весільний), а на іншому – долю всієї країни. Одна й та ж формула актуалізується по-різному залежно від контексту. Якщо в часи політичних зламів переважають патріотичні тлумачення певної формули (словесної чи візуальної), то в часи відносного спокою може знову виходити на перший план любовна, родинно-побутова тематика. Сьогодні відбувається значний притік патріотичних тлумачень цих вишитих текстів.
 Наукові співробітники Київського літературно-меморіального музею Максима Рильського під час слухання лекції та перегляду презентації |
Під час лекції науковці Музею активно включались у дискусію і ставили слушні й цікаві запитання. Всі присутні на лекції погодилися з тим, що не лише самі вишиті рушники, а й збережені історії нащадків вишивальниць про них є цінним матеріалом, аби вивчати цей феномен науково.
 Наукові співробітники Київського літературно-меморіального музею Максима Рильського під час слухання лекції та перегляду презентації |
Після заходу вчені висловлювали свої думки та враження від почутого й побаченого, а також згадували власні історії, пов’язані з долею вишитих речей.
За інформацією ІМФЕ імені М.Т. Рильського НАН України