Розроблено 3D-модель колодязя Х століття, дослідженого впродовж кількох сезонів на Олевському городищі Житомирською експедицією Інституту археології НАН України під керівництвом старшого наукового співробітника відділу давньоруської та середньовічної археології цієї наукової установи кандидата історичних наук Андрія Петраускаса.
 3D-модель колодязя Х століття з Олевська, розроблена Валерієм Вячеславовичем Міщенком |
У 2013 році на Олевському городищі на місці западини було виявлено підквадратний у плані котлован колодязя з прямовислими стінками, вирізаний у материкових шарах супіску та суглинку. У подальші сезони вчені досліджили виявлену пляму — заповнення внутрішньої частини зрубу.
За цей час вдалось отримати значну кількість археологічних знахідок, які потрапили до колодязя під час його експлуатації та подальшого заповнення після загибелі городища в Х столітті.
Особливий інтерес становить конструкція колодязя, в якому використано п’ять окремих зрубів із різними функціями, спеціальні способи для фільтрації й очищення води. Цікаву конструкцію має нижній фільтр для перешкоджання замуленню з використанням дубових дошок і моху сфагнуму.
Внутрішнє заповнення колодязя досліджено до самого дна, вибитого у скелі. Час припинення експлуатації колодязя, за наявними даними, можна відносити до Х століття. Вірогідно припинення експлуатації пов’язано із відомими за літописними повідомленнями походами княгині Ольги проти древлян.
Верхній зруб (перший) мав розміри в плані 2,5×2,5 м і, відповідно, площу 6,25 м та об’єм 2,5 м3. Складений із дубових колод діаметром 0,1-0,2 м, він має погану збереженість — колоди зітліли, точно встановити форму в перетині важко. Це свідчить, що вони перебували в горизонті, який не постійно був наповнений ґрунтовими водами. Нижні вінці зовнішнього контуру спиралися на материковий приступок котловану колодязя. Нижче цього рівня котлован звужувався приблизно на 0,2-0,4 м. Висота зрубу №1, яка збереглася від верхнього вінця до початку верхнього вінця зрубу №2, становила 0,4 м.
Нижче прослідковано вінці другого зрубу колодязя, складеного із круглих дерев’яних колод діаметром 0,1-0,2 м. Розміри другого зрубу – 2×2,2 м, в плані квадратний, площа – 4,4 м, об’єм – 1,76 м3. Нижні вінці, які вдалося дослідити, мають хорошу збереженість. Висота збережених колод другого зрубу становила також 0,4 м. Між колодами ззовні зафіксовано шар білої пластичної каолінової глини.
Всередині другого зрубу з глибини 6 м від рівня сучасної денної поверхні зафіксовано верхні вінці третього внутрішнього зрубу. Хороша збереженість деревини з глибини 6 м дала змогу зафіксувати облаштування верхніх колод внутрішнього зрубу колотими сосновими дошками, які мали хорошу збереженість. Розміри зрубу – 1,8×1,8 м, площа – 3,24 м, об’єм – 7,8 м3. Висота зрубу – 2,4 м. За допомогою сталевого щупа діаметром 10 мм у польовому сезоні 2017 року встановлено, що на глибині близько 11 м від рівня сучасної денної поверхні розташовується тверда основа, можливо, дно колодязя.
Нижні вінці зрубу №3 спиралися на верхні вінці зрубу №4. Він мав розміри в плані 1,4×1,4 м, площу 1,96 м та об’єм близько 4 м3. Виконаний із дубових напівколод діаметром до 0,2 м. Нижні вінці четвертого зрубу розташовувалися на висоті 0,3 м від рівня дна колодязя. Нижні вінці зрубу було врізано в колоди більш широкого п’ятого зрубу. Висота зрубу – 2 м.
Зруб №5 мав нижні вінці, що спиралися на дно колодязя. Він мав розміри в плані 1,6×1,6 м, площу 2,56 м, висоту від дна до нижніх вінців зрубу №4 — 0,4 м. Об’єм зрубу — біля 1 м3. Виготовлений із дубових колод діаметром до 0,2 м. Зруб складається мінімум із 4 колод — між нижніми вінцями зрубу №4 та материковою стінкою котловану вдалося простежити лише нижню частину зрубу.
Під час обстеження простору між нижніми вінцями західної стінки зрубу №4 та №5 було виявлено заповнення, яке складається з моху сфагнуму. Мох заповнював простір між стінками зрубів. Вільний простір під нижньою колодою зрубу №4 зсередини було перекрито дерев’яною дошкою товщиною близько 2 м, шириною близько 0,2 м. Не виключено, що вона забезпечувала утримання моху між стінками зрубів і запобігала його вимиванню всередину колодязя. Таким чином, мох та дерев’яна дошка утворювали своєрідний фільтр, який вільно пропускав воду й, водночас, запобігав потраплянню ґрунту з простору між стінками зрубів і простору між станками зрубів та земляного котловану всередину колодязя. Таким чином значно зменшувався процес замулення колодязя.
Загальний об’єм колодязя складав при мінімальному рівні ґрунтових вод – якщо рахувати від верхніх колод зрубу доброї збереженості – близько 17 м3. Рівень води в колодязі навесні й улітку 2018 року було зафіксовано на 2 м вище верхніх вінців зрубу №1. Загальний об’єм води, якій міг вміститись у зрубі №1 при його розмірах 2,5×2,5 м на висоту 2 м, може становити 12 м3. Враховуючи вказані розрахунки та спостереження, вчені припускають, що за рахунок сезонного коливання рівень води значно збільшувався і міг сягати 29 м3.
З інформацією можна також ознайомитися на сайті Інституту археології НАН України за посиланням: http://iananu.org.ua/novini/ekspeditsiji/779-3d-model-kolodyazya-kh-st-z-olevska
Інші публікації за темою:
http://iananu.org.ua/novini/ekspeditsiji/481-arkheologichni-doslidzhennya-v-olevsku ;
http://iananu.org.ua/novini/ekspeditsiji/713-olevskij-kolodyaz .