Упродовж семінару учасники обговорили український переклад твору ібн-Сіни (Авіцени) «Книга спасіння». Переклад виконано на основі критичного видання М. Даніш-Пазуга (Тегеран, 1985) з урахуванням нещодавно віднайдених рукописів і середньовічних коментарів. Українському читачеві було вперше презентовано доробок середньовічного арабського мислителя, а саме: питання логіки, фізики й метафізики.
Модератором виступив Вахтанґ Кебуладзе – професор кафедри філософії філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, член редколегії провідного філософського часопису «Філософська Думка» Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України.
Основним був виступ перекладача Михайла Якубовича – кандидата історичних наук, українського сходознавця, перекладача, дослідника доктринальної та філософської думки ісламського світу, голови Центру ісламознавчих досліджень Національного університету «Острозька академія», автора першого повного перекладу смислів Корану українською мовою з арабської.
Експертами виступили:
- завідувач сектору східної філософії Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України кандидат філософських наук Олег Ярош;
- асистент кафедри мов і літератур Близького та Середнього Сходу Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Юрій Кочержинський.
Михайло Якубович розповів про власний переклад ібн-Сіни: «Оскільки арабомовна філософська література, у певному сенсі, залишається новим напрямом для українського перекладознавства (на відміну від філософських текстів латиною чи іншими європейськими мовами), виникає потреба у формуванні дещо іновативної стратегії перекладу. Передусім це стосується лексики, яка вимагає «автохтонізації» і, з метою збереження оригінального смислу, не може бути замінена виключно тією, яка притаманна перекладам з європейських мов».
Перекладач наводить кілька прикладів: «Зокрема, такі базові поняття, як «суб’єкт» (мауду’) й «предикат» (хаміль) перекласти якимись іншими відповідниками навряд чи можливо; те ж саме стосується, наприклад, поняття шакль у логіці, яке можна в даному сенсі перекласти виключно як «фігура». Натомість терміни тасаввур («уявлення») і тасдик («переконання»), які не мали прямих аналогів у латиномовній логічній науці, потребували відповідного перекладу із залученням автохтонних понять української мови. У той же час такі терміни, як кадійя муджіба чи кадійя саліба можна було перекласти або як «афірмативне» і, відповідно, «негативне» «судження», або все ж обрати варіант «стверджувальне» чи «заперечувальне»; оскільки в україномовних працях із логіки зустрічаються обидва варіанти, перевагу було віддано останнім. Дещо проблемнішим був переклад метафізичних понять, передусім таких, як вуджуд, магійя, зат, вуджуб і дарура. Перше, вуджуд, базова онтологічна категорія, може бути перекладена і як «буття», і як «існування»; у даному контексті доцільно все ж було зупинитися на понятті «існування» в силу його динамічності (ряд існувати – існує – існування), тим більше, ібн-Сіна розглядав саме вуджуд як предикат, і словосполучення «річ існує так або інакше» видається більш точним і зрозумілішим в онтологічному плані, ніж «річ є так або інакше». Для магійя («що це», ма гійя?) було обрано «щосність», оскільки, на відміну від інших понять, латиномовне quidditas в український лексикон так і не увійшло. Зат перекладалося як «самість» (поділ зат уа сифат, «самість і властивості»), більше загальне, ніж «сутність» (’айн). Вуджуб, передусім в стосунку до існування, перекладалося як «необхідність», в той час як дарура як водночас логічне й онтологічне поняття – як вужче «обов’язковість». Чимало більш складних термінів пояснюються у примітках».
Михайло Якубович також відзначає, що «залишається важливим і питання стилю, оскільки для середньовічних арабомовних текстів характерний певний рівень повторюваності, який у випадку буквального перекладу для іншомовного читача стане перепоною на шляху до розуміння головної думки автора. У цих випадках завданням перекладача було знайти «середній шлях», щоб, власне, зробити текст якомога доступнішим, але й не втратити первинного смислового навантаження. З цією метою (і навіть досвід арабомовних видань це підтверджує) були укладені й відповідні коментарі, як текстологічного, так і історико-філософського змісту, які звісно, не можуть бути виключними й відображають лише найголовніші зі згаданих аспектів. Важливо було скористатися й з автохтонного досвіду осмислення «Книги Спасіння» східними авіценістами, з метою чого в примітках до частини «Метафізика» було використано коментар Фахр ад-Діна аль-Ісфараїні (XIII ст.)».
«Існувала й потреба адекватного розуміння й відображення прикладів, які досить часто наводить ібн-Сіна (особливо в частинах «Логіка» й «Метафізика»); зокрема, це відсилки до медичних властивостей певних речовин, про які мислитель знав із практики, різні природні явища та ін.; окремі приклади потребували додаткових пояснень, які також увійшли до коментарів. Так само перекладач намагався не зловживати інтерополяціями, буквалізмами й іншими рішеннями, які могли б ускладнити розуміння тексту», – сказав автор вітчизняного перекладу «Книги спасіння» Авіценни.
У своєму виступі Олег Ярош зазначив, що переклад праці ібн-Сіни «Книга спасіння» є важливою подією філософського життя в Україні: «Ібн-Сіна є одним з найбільш оригінальних представників арабо-мусульманської філософської традиції, який суттєво вплинув на західноєвропейську схоластику, особливо теорію буття та існування, що значною мірою визначило її подальший розвиток. «Книга спасіння» являє собою скорочену версію філософського компендіуму ібн-Сіни «Книги зцілення».
Після виступів перекладачів та експертів відбулось жваве обговорення словника до перекладу фрагмента «Книги спасіння» ібн-Сіни, який містив значний перелік логічної термінології.
Крім модератора, перекладача та експертів у дискусії взяли участь: завідувач кафедри історії філософії філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка доктор філософських наук Тарас Кононенко, завідувач кафедри логіки філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка доктор філософських наук Ірина Хоменко, завідувач кафедри філософії та гуманітарних наук Вінницького національного технічного університету, засновник та голова Спілки дослідників модерної філософії при Українському філософському фонді доктор філософських наук Олег Хома, доктор філософії Манчестерського університету кандидат філософських наук Андрій Васильченко, доцент кафедри історії філософії філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка кандидат філософських наук Анна Гнатовська, старший науковий співробітник відділу логіки і методології науки Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України кандидат філософських наук Наталія Вяткіна й інші.
Докладніша інформація – за посиланням:
https://www.facebook.com/events/646606155787683/
За інформацією Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України